МОТОРОШНА СТАТИСТИКА
До сьогодні точно не відомо, скільки втрачає держбюджет внаслідок дорожньо-транспортних пригод
Практично на всіх заходах, організованих і проведених відомим Всеукраїнським громадським об’єднанням «Асоціація безпеки дорожнього руху» звучить моторошна статистика загиблих і скалічених наших співгромадян внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Утім, ці ДТП логічніше було б називати трагедіями — хіба не так, коли щорічно на автошляхах України гинуть близько п’яти тисяч осіб, а понад 40 тисяч стають інвалідами?
Ціна за технічний прогрес зашкалює
— Безперечно, це справді вражаюча, на рівні апокаліпсису, трагедія, яка, крім горя і страждань сотень тисяч людей, спричиняє відчутні втрати й іншого, так би мовити, порядку, — зазначає голова Асоціації Михайло Берлін. — Так виходило, що раніше всі ми здебільшого говорили про соціально-демографічні наслідки смертності і травматизму на дорогах і майже ніколи не торкалися економічного боку цієї проблеми. А вона величезна, оскільки ледь не 70% травмованих і загиблих становлять чоловіки віком до 50 років — найпродуктивніший трудовий потенціал країни.
За оцінками Світового банку, від аварій на автошляхах наша країна щороку втрачає 2,5–3% свого валового внутрішнього продукту, що приблизно становить 5 мільярдів доларів США, чи 40 мільярдів гривень. Якщо це так, то майже все заплановане в цьогорічному держбюджеті зростання ВВП «з’їдять» втрати від дорожньо-транспортних пригод. Отже, змінити ставлення суспільства до проблем безпеки дорожнього руху конче потрібно і в економічному плані, спонукаючи державних економістів ретельно рахувати ті самі аварійні матеріальні затрати, аби робити ефективні кроки для подолання кризи в цій сфері.
Звичайно, однозначно сказати, що всі сидять склавши руки, не можна. Впродовж 2011–2012 років для стабілізації ситуації на вітчизняних дорогах зроблено чимало. Скажімо, уряд у травні 2011 року прийняв Стратегію підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року, у серпні минулого року схвалив Концепцію однойменної державної цільової програми, а цього року — і саму Програму підвищення безпеки дорожнього руху до 2016 року. До речі, в рамках виконання Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Водночас Верховна Рада з урахуванням кращого міжнародного досвіду ухвалила кілька нових законів у сфері безпеки руху, а також внесла поправки до деяких чинних. Але слід визнати й те, що та сама ситуація на дорогах змінюється дуже повільно або й зовсім стоїть на місці. Чому?
Про абсолютно безпечні дороги наші водії тільки мріють. Фото Володимира ЗAЇКИ
Рахувати і ще раз рахувати
Експерти називають безліч причин: і не зовсім коректно поставлені завдання в тій самій програмі, і брак індикаторів для контролю за ходом її реалізації… А головним визнають інше — хронічне недофінансування, а то й просто нефінансування зазначених у всіх цих законодавчих актах і документах заходів. І річ тут навіть не в усталеному в народній свідомості кліше про чиновницьку необов’язковість, а в іншому — в цій сфері практично немає економічного обгрунтування запитуваних бюджетних коштів. Відтак чітко зрозуміти, куди і в якому обсязі з найбільшою користю спрямовувати гроші, важко.
Бракує відповідних розрахунків. А де їм взятися, коли немає бази для обрахування економічно ефективних заходів для протидії порушенням безпеки дорожнього руху? В цьому контексті Михайло Берлін звертає увагу на ще одну економічну (і не тільки) прикру домінанту — мізерну як для наших реалій вартість життя людини. Максимальні 10 тисяч євро за законом про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності інакше й не назвеш, бо, приміром, у Європі компенсація за втрачене в ДТП життя становить до півтора мільйона євро, а в США чи Канаді — до 5,5 мільйона доларів.
Ось і виходить, що за щорічних понад 200 тисяч ДТП, в яких гинуть і травмуються люди, завдається шкода майну фізичних і юридичних осіб, витрачаються значні кошти на ліквідацію наслідків аварій і надання медико-соціальної допомоги постраждалим, ніхто не рахує загальних витрат. Та й порахувати досить складно через брак необхідної інформації. І так триватиме доти, доки в державі не почнуть належно оцінювати вартість людського життя і прискіпливо визначати економічні втрати від аварій на автошляхах.
Скажімо, експерти підрахували, що матеріальну відповідальність винного в ДТП, в якому загинула людина, варто підвищити до трьох мільйонів гривень. З одного боку, цих грошей має вистачити родині, яка втратила годувальника, для адаптації, а з іншого — приблизно така сума може змусити не порушувати правил дорожнього руху тих, хто сідає за кермо. Якщо відповідальність винної в ДТП особи підніметься до такого рівня, страхові компанії задіють всі механізми, аби змусити своїх клієнтів їздити без порушень — що називається, спрацює економічний інтерес.
Саме ці питання стали темою «круглого столу», скликаного днями ВГО «Асоціація безпеки дорожнього руху». Його учасники — представники страхових організацій, громадських об’єднань і державних структур — зійшлися на тому, що сьогодні насамперед треба точно визначити економічні втрати від ДТП в масштабах країни, аби перейти до економічної системи регулювання, яка б відчутно знизила рівень аварійності на наших дорогах. Має бути створено умови, за яких інвестувати в проекти дорожньої безпеки стане економічно вигідно. Для цього, як мінімум, потрібно розробити методики оцінки соціально-економічних втрат від ДТП, технічного розслідування аварій з потерпілими і підняти до міжнародних стандартів еквівалент вартості життя людини.