Старші люди пам’ятають, як свого часу СРСР називали багатою країною виключно за обсягами природних ресурсів, до рівня життя населення цей епітет не мав жодного стосунку. Чи не вийде так само й у нас, чи не стане Україна багатою державою з бідним населенням?

Квітень ще не закінчився, висновки робити зарано, але вже можна стверджувати: підстав для оптимізму серед загалу не побільшало. До карантину, за дослідженнями фахівців Нацбанку, більшість вітчизняних компаній очікували подальше помірне економічне зростання і так само помірну інфляцію. Однак нині, за підсумками опитування представників компаній, ці настрої істотно погіршилися.

Пункти очікування

За підсумками березня, щомісячний індекс очікувань ділової активності (ІОДА) знизився на 5,4 пункта, до 45,8. Експерти зауважують: значення ІОДА, нижчі за 50 пунктів, свідчать про песимістичні настрої бізнесу.

Найбільше песимізму, як і слід було очікувати, виявляють підприємства сфери послуг — вони постраждали найбільше, за деякими винятками, про які скажемо далі. Настрої у промисловості виявилися трохи кращими, але не набагато.

Зауважимо також на деякій перевазі промисловості перед сферою послуг: робота у промисловості, за нечисленними винятками, потребує певної кваліфікації, яку працівник не має наміру втрачати. Отже, висока вірогідність того, що після поновлення діяльності підприємства він туди повернеться. У сфері послуг картина інша, там якраз (за певними винятками) кваліфікація не потрібна, отже, персонал мобільний — з легкістю перетече на інші підприємства, імовірно, в інший вид діяльності, його нічого не тримає.

Щоправда, порівняно непогані перспективи відкрилися у тих секторах торгівлі, які змогли швидко переорієнтуватися на альтернативні канали збуту: інтернет-торгівля, доставка додому тощо.

Кредити є, але… нема

Недавно перший заступник голови правління НБУ Катерина Рожкова у відеозверненні зазначила, що, попри кризу, банки підтримують галузі, які працюють, зокрема АПК. Однак є відомості, що це не зовсім так.

Голова Союзу захисту підприємництва Сергій Доротич розповідає, як ходив у два банки у спробі отримати широко розрекламований кредит «5—7—9». Але виявилося, що банки вимагають заставу, ретельно перевіряють платоспроможність позичальника, аналізують його бізнес-план, вимагають контролю за використанням наданих коштів аж до вільного доступу інспекторів на підприємство тощо. А крім того, попереджають: якщо держава припинить фінансування програми, доведеться сплачувати повну відсоткову ставку за кредитом, тобто не менш як 20%...

Банки тут теж можна зрозуміти: вимоги НБУ щодо оцінки надійності позичальників лишаються в силі, і їх слід дотримуватися. Але ця програма призначена для кредитування мікро— та малих підприємців, для них ці вимоги стали істотною перепоною. Не кажучи вже про те, що в умовах кризи майже весь бізнес стає більш-менш проблемним. За таких умов кредит може отримати хіба що один позичальник із десяти, вважає економіст Олексій Кущ.

Криза споживання

В основі добробуту будь-якої країни лежить купівельна спроможність населення. І якщо вона низька, жодні тонни, кубометри та декалітри промислової продукції тут не зарадять.

У березні, коли в Україні запровадили карантин, споживчі настрої українців погіршилися на 8,9 пункта, стверджується у дослідженні «Споживчі настрої в Україні», яке здійснила дослідницька агенція Info Sapiens. Загальний індекс споживчих настроїв упав до 73 пунктів. Найбільше скоротилися короткострокові економічні сподівання та оцінки особистого матеріального стану, стверджують дослідники. Найперша причина такого песимізму — крайнє напруження на ринку праці. Дехто вже позбувся роботи, і знайти нову майже нема надії.

За даними аналітиків Нацбанку, за три перші тижні карантину вакансій на ринку праці поменшало на 44%. Навіть ІТ-компанії, найменш вразливі до карантину, бо більшість їхніх працівників і до того працювали вдома, припинили набирати нових людей. Це й зрозуміло: їхні клієнти, на відміну від них самих, не завжди працюють у віддаленому режимі. Дехто вже й не працює, отже, вже не є клієнтом, бо його платоспроможність постраждала.

Безробіття наростатиме і в подальшому, в Україні ще додасться мінімум 500 тисяч безробітних, прогнозує радник Президента України Олег Устенко. Це зокрема й заробітчани, що повернулися в Україну і тепер звідси вже не виїдуть, бо в усьому світі економіка впала.

Рятувальне коло від уряду

У недавньому інтерв’ю агентству «РБК-Україна» Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що уряд планує створення додаткових робочих місць, близько 500 тисяч, переважно у комунальній, соціальній та бюджетній галузях. За словами Прем’єра, це буде проста робота, яка не потребує особливої кваліфікації, з малою зарплатою — ймовірно, 6—8 тисяч гривень. Така зарплата, на думку глави уряду, дасть змогу якось протриматися, допоки економіка запрацює на повну і з’являться більш достойні робочі місця.

Задум загалом добрий, в історії є приклади вдалого його застосування. Так, створене у США 1935 року з ініціативи президента Рузвельта управління громадських робіт залучило до цих робіт упродовж п’яти років до 4 мільйонів осіб і так поклало край масовому безробіттю.

Але щоб реалізувати такі плани в Україні, потрібні гроші, невеликі як на кожного, але чималі, якщо на всіх. Де їх узяти, якщо дефіцит державного бюджету вже сягнув 150 мільярдів гривень? На це питання поки що нема відповіді — сподівання на МВФ проблеми не розв’яжуть, вони дадуть максимум 7 мільярдів доларів, а повернути за попередніми боргами слід 4,3 мільярда. Експерти побоюються, що Нацбанку таки доведеться вмикати друкарський верстат і розкручувати спіраль інфляції, хоч він намагається цього уникнути.