КОШТИ
«Урядовий кур’єр» з’ясовував, як проходив експеримент з непрямого оцінювання доходів громадян
Киянка Галина Мусієнко в телефонній розмові з кореспондентом була стривожена тим, що може згодом не отримати соціальну допомогу. «Як проживемо з 2-річним сином?» — запитувала вона. Подібні дзвінки прозвучали й від інших матерів із різних регіонів. Щоб з’ясувати достовірність поширеної в пресі інформації, ми звернулися до Міністерства соціальної політики з проханням пояснити, кому допомогу платитимуть, а в кого її заберуть.
Про все «скаже» добробут
Директор департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Мущинін зазначив, що протягом травня—грудня 2011 року в п’яти пілотних управліннях праці та соціального захисту населення – Луцькому районі Волинської області, Олександрійському районі Кіровоградської області, Ленінському та Кіровському районах м. Кіровограда і Корюківському районі Чернігівської області — проводиться експеримент. Його результати виявилися такими: частково декларують свої доходи майже у 85 випадках зі ста. При цьому в 44 випадках зі ста заявники не задекларували понад 30% своїх доходів, і в 14 випадках зі ста це перевищення підтверджується перевірками соціальної інспекції. Отже, багато одержувачів не повністю декларують свої доходи.
Для того, щоб бюджетні кошти адресно спрямовувалися на надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, і передбачається запровадити з квітня 2012 року непряму оцінку доходів громадян, які звертаються за цим видом державної допомоги по всій Україні. Насамперед вона передбачає розрахунок доходу заявника на основі якісних характеристик домогосподарства та його членів, а також доходів, які легко перевірити (пенсії, соціальна допомога). Зокрема важливими показниками для непрямого оцінювання доходу є склад домогосподарства, рівень освіти працездатних членів домогосподарства, сектор економіки, в якому вони зайняті, кількість і вік дітей у складі домогосподарства, місце розташування та якість житла, володіння активами і предметами тривалого вжитку тощо. Такі показники мають свою «вагу» і зазвичай добре характеризують рівень добробуту домогосподарства. Кожному показнику присвоюється коефіцієнт, який трансформує його в певну частку оцінюваного доходу. Обчислені в такий спосіб частки додаються, і одержана сума є оціненим доходом заявника. Коефіцієнти визначаються на базі соціологічних досліджень рівня життя населення України.
Інформацію про характеристики домогосподарств та його членів надають самі заявники при зверненні за допомогою, право на яку визначається з урахуванням рівня доходів. Тобто непряма оцінка розповсюджується лише на тих, хто звертається за призначенням допомоги як малозабезпечені сім’ї.
За словами В. Мущиніна, впровадження методу не призведе до автоматичної зупинки або відмови у призначенні соціальної допомоги. Це інструмент для роботи соціальних інспекторів для визначення кола одержувачів допомоги, яких потрібно перевірити щодо достовірності наданої інформації.
Рідна матуся приголубить і казку розповість. Фото з сайту tk.de
Одиноким усиновлювачам не треба хвилюватися
Відповідно до статті 18-1 Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, котрі не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний розмір допомоги на дітей віком до 6 років з 1 січня 2011 року становить 244,8 грн, з 1 квітня — 249,6 грн, з 1 жовтня — 255,9 грн, з 1 грудня — 261 гривню. Максимальний розмір допомоги відповідно становить 408 грн, з 1 квітня — 416 грн, з 1 жовтня — 426,5 грн, з 1 грудня — 435 гривень.
На дітей віком від 6 до 18 років мінімальний розмір допомоги з 1 січня 2011 року становить 293,1 грн, з 1 квітня — 299,1 грн, з 1 жовтня — 306,6 грн, з 1 грудня — 312 гривень. Максимальний розмір допомоги з 1 січня — 488,5 грн, з 1 квітня — 498,5 грн, з 1 жовтня —511 грн, з 1 грудня — 521 гривня.
Які документи подаються
Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
— заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
— витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;
— копія свідоцтва про народження дитини;
— довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім’ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. У разі коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.
Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення.
Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.
До речі, поки верстався номер, прес-служба Мінсоцполітики повідомила, зокрема, що у 2012 році ніяких обмежень чи призупинення виплат державних допомог не передбачається.
ДОВІДКА «УК»
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:
♦ позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
♦позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;
♦3 скасування рішення про всиновлення дитини або визнання
його недійсним;
♦3 реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного
віку;
♦3 надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності у випадках, передбачених законом;
♦3 смерті дитини;
♦3 смерті отримувача допомоги.
♦3 тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
♦3 відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення
батьківських прав;
♦3 тимчасового працевлаштування дитини.
КОМПЕТЕНТНО
Здійснювати заходи з «профілактики» бідності
.jpg)
Лідія ТКАЧЕНКО,
провідний науковий
співробітник Інституту
демографії
тасоціальних досліджень НАН України:
— Перевірка фактичного рівня добробуту, а не формальний розгляд справи за пред’явленими довідками є нормальною світовою практикою щодо осіб, домогосподарств, які претендують на одержання соціальної допомоги від суспільства. До таких перевірок вдаються не лише державні соціальні служби, а й приватні благодійні організації, адже це дає змогу переконатися в тому, що допомога дійсно необхідна. Найскладнішим питанням є визначення переліку видів державної соціальної підтримки, що надаватимуться на умовах перевірки, та критеріїв, за якими оцінюватиметься рівень добробуту.
Оскільки проведення перевірок істотно збільшує видатки на адміністрування системи, передусім потрібно дотримуватися прин ципу економічної ефективності: контрольні процедури доцільно застосовувати для достатньо поширених і затратних видів допомоги з потенційно неоднорідним контингентом одержувачів. З погляду економічної доцільності допомога, за якою передбачається провадження перевірок, цілком підпадає під цю категорію і за сумами бюджетних видатків, і за контингентами одержувачів. Значну частину одержувачів допомоги малозабезпеченим сім’ям становлять сім’ї з маленькими дітьми, які отримують щомісячні виплати допомоги при народженні дитини, розмір та тривалість виплати яких істотно збільшено цього року. Щодо одиноких матерів, нині в Україні майже 22% дітей народжується жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і це зовсім не означає, що батьки цих дітей зовсім не беруть участі в їхньому вихованні та утриманні.
Для того, щоб перевірка фактичного рівня добробуту малозабезпечених сімей не сприймалася населенням як образа чи втручання в особисте життя, ця процедура має бути належним чином організована. Потрібна активна соціальна робота, щільна взаємодія всіх соціальних служб, територіальних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, які б виявляли людей, сім’ї, котрі потрапили у скрутне матеріальне становище чи складні життєві обставини, щоб своєчасно надавати підтримку, здійснювати заходи з «профілактики» бідності.