"Байдуже до новітнього «кидалова»"

Валерій МЕЛЬНИК
15 листопада 2012

Лучанину Володимиру Л. терміново знадобилися гроші, щоб відремонтувати побитий автомобіль. У пошуках коштів звернувся до однієї з організацій, які на сторінках волинських газет постійно пропонують позичити гроші: від 10 тисяч до півмільйона. Без застав, довідок з місця роботи, порук, а лише за наявності паспорта й ідентифікаційного коду. Себто бюрократична тяганина, що у будь-якому банку вимотує сили і нерви, у них зведена до мінімуму.

У скромно обставленому офісі дві симпатичні дівчини пояснили, що потрібна сума буде в нього на руках уже через три дні. Але спочатку треба, щоб він підтвердив свою платоспроможність і вніс на рахунок центрального офісу організації, яку вони представляють у Луцьку, одноразовий платіж — дві з половиною тисячі гривень і ще три з половиною сотні комісійних. Після цього дали для підпису набраний дуже дрібним текстом договір.

Через три дні гроші не надійшли. Лучанин звернувся до офісу «добрих позичальників». Йому розповіли, що в договорі йдеться не про виділення очікуваного кредиту, а про те, що він має право разом з іншими, подібними до себе, очікувати, коли на розрахунковому рахунку центрального офісу (у Харкові чи в якомусь іншому місті) набереться достатня сума коштів. Тоді проведуть розіграш, в якому з’ясують, кому саме і скільки коштів виділяти.

— Та це ж шахрайство! — вигукнув обурений лучанин. — Негайно поверніть мої кошти!

— Нічим не допоможемо, все вирішує центральний офіс! — повідомили спантеличеному чоловікові. — Нагадуємо, згідно з підписаним вами договором, щомісяця ви маєте… сплачувати нові внески. А там, дивись, колись і виграєте право отримати кредит.

— Та ви ж дурите людей!

— А ви читали договір, які самі підписували? Хіба не здалося дивним, що ви прийшли позичати гроші, а вас примушують їх платити?

Договори, які пропонують новітнім Буратіно адепти методів лисиці Аліси й кота Базіліо, жахають юристів. Набрані дуже дрібним шрифтом, закручені так, що не тільки у старенької бабусі, а й у кваліфікованого правника мізок шкереберть. Але змучені злиднями люди, ніби в гіпнотичному тумані, часто підписують їх.

З іншого боку, найняті шахраями кваліфіковані юристи виписують ці договори досить грамотно. Оскільки вони періодично виступають предметом розгляду у правоохоронних органах і судах, то повинні юридично убезпечити тих, хто, говорячи кримінальною термінологією, стоїть за новітньою формою «кидалова». 

Та за суттю своєю це — шахрайські документи. І спрямовані вони на безкарне обдирання найбільш незахищених і, як правило, малограмотних в юридичному плані верств населення.

Одна з волинських обласних газет навіть надрукувала список кредитних організацій, які діють на Волині і (якщо вірити рекламі) без зайвих бюрократичних формальностей хочуть допомогти людям швидко отримати жадану позику. Але чомусь не завжди до них можна додзвонитися і знайти їх офіси.

За роки державної незалежності України назавжди зникло чимало фінансових структур типу «Українського будинку селенгу», що хотіли фінансово ощасливити нас, убогих. Натомість повиростали і тихо пішли в забуття пов’язані з ними кримінальні справи і… оформлені на підставних осіб маєтки організаторів цього бізнесу. Попри це, ласих до чужих грошей, які готові будь-кого завести у Країну Дурнів, не поменшало. Як і тих, що готові їм вірити.

Раніше довірливому Буратіно лисиця Аліса і кіт Базіліо казали: «На цьому полі викопай ямку, скажи: «Крекс! Пекс! Фекс!», поклади в ямку золотий, загорни землею, присип сіллю, добре полий і йди спати. На ранок виросте деревце, на ньому замість листя будуть золоті монети».

Тепер упійманим з допомогою реклами в засобах масової інформації живим буратіно новітні шахраї «втюхують» видрукувані дрібнесеньким шрифтом, закручені договори. І також змушують нещасних назавжди «закопувати» свої кревні. Щоправда, тепер уже — на чужих рахунках.

Глибоко переконаний: держава, аби не обзавестися назвою з відомої казки Олексія Толстого, має унеможливити існування подібного «бізнесу»! І законодавчо захистити тих, хто утримує її на свої податки, — подібних до лучанина Володимира Л., пересічних громадян, з яких іноді знімають останню свитину.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua