Поліцейські під час служби розміновують землі й будівлі, фіксують злочини окупантів, стежать за додержанням правопорядку. А ще надають різноманітну допомогу місцевому населенню: підвозять продукти, допомагають вогнеборцям ліквідовувати пожежі тощо. Про їхню службу — в розповіді «Урядового кур’єра».

Справжнє братерство

До цього батальйону, сформованого з поліцейських західних регіонів України, ввійшли і фахівці із Закарпаття. Понад рік, крок за кроком разом із частинами ЗСУ відвойовуючи захоплені ворогом території, несли нелегку вахту. Заступником керівника цього батальйону було призначено заступника начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області полковника Романа Уса.

У складі батальйону НПУ «Захід» — і капітан поліції Сергій Янович зі Сваляви. Брав участь у визволенні Харківщини, а останнім часом виконував бойові завдання, захищаючи Донеччину. На сході пробув цілий рік. Каже, що готував себе до служби в поліції змалку, іншого не бажав. Уже працюючи в райвідділі на Свалявщині, здобув вищу юридичну освіту. Згодом працював у кримінальній поліції. Нині він старший оперуповноважений ГУНП у Закарпатській області.

Уперше його відрядили в зону АТО, зокрема до Бахмуту (тоді Артемівськ) ще 2015 року: ніс службу на блокпостах, виконував фільтраційні заходи, виявляючи осіб, котрі незаконно переходили лінію розмежування, входили до незаконних збройних формувань. 2018-го охороняв правопорядок у Костянтинівці.

«У лютому 2022 року, відразу після повномасштабного вторгнення, я вдягнув камуфляж і сказав, що зніму його лише після перемоги. Відтоді й дотепер я в ньому, — розповідав Сергій кореспондентові. — Перші кілька тижнів після нападу росіян весь час — у роз’їздах, чергуваннях на кордоні. Адже тоді через транзитну Закарпатську область проходили тисячі біженців. Треба було і їм допомагати, і контролювати ситуацію в області, щоб не сталося чогось надзвичайного».

Потім його шлях — у тренінговий центр на Волині, де навчався військової специфіки, а відтак — на схід України. Бійця Сергія Яновича з позивним «Шах» разом з поліцейськими сусідніх областей було зараховано до зведеного батальйону НПУ «Захід».

«У батальйоні я займався різним — від прикриття аеророзвідки до евакуації поранених, здійснював штурмові дії, проводив стабілізаційні заходи, — додає Сергій. — На війні люди стають рідними. Люди, які пройшли бойові точки, були на війні, — це справжні брати. Офіцерське братерство виявляється саме тут. Усі, хто тут є, — вже бойові офіцери і герої, незалежно від звань і досвіду».

За військові заслуги, сумлінне виконання службових обов’язків 32-річного свалявця керівництво Національної поліції України відзначило Знаком пошани.

«Обережність, холодний розум і досвід»

Саме ці якості в роботі поліцейських довіреного йому підрозділу вважає найважливішими заступник начальника відділу вибухотехнічної служби Головного управління НПУ в Закарпатській області Богдан Лях. Його підопічні знешкоджують вибухонебезпечні предмети.

«Тільки обережність, холодний розум, досвід і постійне нагадування, що від твоїх дій залежить життя людей, які тобі довіряють, — наголошує співрозмовник. — Ми вже кілька разів побували у відрядженнях, проводили розмінування територій,  які ворог залишив під тиском Збройних сил України».

«Працюємо із самого ранку до пізнього вечора. Якщо говорити про озброєння, яке залишає за собою ворог, то це не лише сучасне, а й часів Другої світової війни. І треба знати його будову та як із ним діяти, — додає Богдан Лях. — Кожне знайдення небезпечних предметів, а потім їх вилучення та знешкодження — це безпека дорослих і дітей, частинка спільної перемоги над ворогом та його жорстокістю».

Торік 24 листопада під час руху однією з доріг деокупованої Харківщини поліцейські виявили на узбіччі яму, з якої на поверхню стирчали дроти. Почали вглиблюватися в неї і виявили, що на глибині два метри — ворожа міна ТМ-62. До неї добиралися, проривши невеликий тунель аж під асфальтним покриттям.

Міна, маючи велику вибухову силу, запросто знищила б український танк чи іншу важку техніку. Завдяки пильності вибухотехніків цього не сталося.

Небезпека криється під асфальтом

Міни ховають, маскуючи в землі, а також налаштовуючи розтяжки на поверхні. Тож щоб запобігти трагедіям, вибухотехніки обстежували школи і пришкільні ділянки, ігрові майданчики дитсадків. Розміновували території й у зоні відчуження в Чорнобилі, де ризик зростав через високий рівень радіації. Зверталися до них і фермери, які без попереднього очищення їхніх земель не наважувалися виходити в поле.

«росіяни хочуть, щоб навіть після їхніх «жестів доброї волі» в наших містах і селах залишалася смерть, — ділився думками начальник відділу вибухотехнічної служби ГУНП у Закарпатській області Ярослав Костів. — Емоцій багато, але ми зберігаємо холодний розум та просто робимо свою роботу. Вірю, що відплата буде справедливою».

На рахунку закарпатських вибухотехніків — сотні гектарів розмінованої землі. Їхня робота не припинятиметься й після перемоги. Усе — заради відбудови та відновлення України. Нині вони працюють у зоні бойових дій, передислокувавшись на Херсонщину.

Найголовніше:  поліцейські роблять усе можливе, щоб місцеві жителі, які пережили окупацію, знову почувалися в безпеці. Рани душевні й матеріальні втрати, яких зазнали українці постраждалих регіонів, поліцейські беруть близько до серця. Ці рани озиваються в них словами: коли ранять схід нашої країни, то болить і на заході.

Про злочини росіян — усьому світу

Поле діяльності криміналістів ГУНП у Закарпатській області — фіксувати злочини окупантів, щоб жоден з них не залишився непокараним.

«Вони повинні відповісти за це якщо не смертю на полі бою, то в судах — українських чи міжнародних», — зазначив начальник відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління поліції Закарпаття Станіслав Ярчак.

Троє співробітників цього відділу несли службу на визволених від ворога українських територіях спочатку на Донеччині, а після того перебралися на Херсонщину. Їхня праця не знає зупину, щоб жоден злочин, який скоїли вороги, не залишився поза увагою. Тому їх ретельно документують.

Кожен робочий день криміналістів починається з визначення точок дислокації, на яких працюватимуть разом зі слідчим й іншими колегами. Почергово повинні обстежити всі міста й села, визволені від окупантів. Для цього заходять у будинки й на подвір’я місцевих жителів: з’ясовуючи деталі мародерства, вбивств і катувань людей, що їх коїли окупанти.

Завдання — виявляти пошкодження будівель, місця захоронення цивільних осіб і військових (для подальшої ексгумації тіл). Усе це здійснюють ретельно, щоб можна було документально підтвердити злочини, які скоїли військові країни-агресора.

«Документування злодіянь — це лише початок справи, а результатом буде покарання кожного російського військового та оприлюднення для всього світу звірств окупантів. І ми з колегами зробимо для цього все можливе», — додав полковник Станіслав Ярчак.

Поліцейських у складі зведеного батальйону «Захід» відвідали голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Микита і його заступник Ігор Шинкарюк. Передали бійцям необхідні технічні засоби, розповіли, як закарпатці щиро вболівають та пишаються своїми земляками, котрі боронять наші території на сході. У відповідь ті подарували гостям прапор свого підрозділу, з яким пройшли не одне бойове хрещення. Запевнили, що й надалі сумлінно захищатимуть країну на бойовому посту.

Поліцейські Закарпаття щокілька місяців проходять ротацію. Тож ті, котрі входили до зведеного батальйону і тривалий час боронили рідну землю на сході, цими днями вже повернулися додому. Після сформування підрозділу в оновленому складі їхні наступники теж приступлять до обов’язків — хто на визволених територіях України, а хто й на передовій. Найбільше їх мотивує і додає сил у досягненні Перемоги підтримка українського народу.