Високі ціни й далеко не завжди відповідна якість продуктів харчування на ринках Черкас уже давно обурюють покупців. Приміром, свинина на центральному ринку нині коштує від 40 до 55 гривень за кілограм, сало — по 25—30, курячі тушки — по 33 гривні, кисломолочний сир — по 28—30, сметана — по 28 гривень. Причому ці продукти далеко не завжди найвищої якості. Скажімо, молочне тут явно не від надійного, перевіреного виробника. Молоко часто реалізовують розлите в пластикові пляшки, а сир узагалі невідомого походження.
Контролювати ситуацію на ринках мала б місцева влада — як міська, так і обласна. Добре, що це усвідомлюють її представники, які раптом згадали про свої повноваження. Отож несподівана поява там чималого гурту чиновників усіх рангів одного будня неабияк подивувала й покупців, і продавців. Останні відразу стали виявляти чудеса ввічливості. І м’ясний, і молочний ряди раптом захвилювалися, навіть почали пропонувати знижки.
Однак цим начальників не проймеш, тим паче в присутності численних покупців. Вони не мовчали, висловлювали справедливі претензії. Дісталося на горіхи й директорові центрального ринку Володимирові Маруничу. Хоч він та голова правління обласної спілки споживчих товариств Віктор Боїн й намагаються якось стримати ріст цін. До того ж, на критому ринку облспоживспілка має свої торгові місця, де продають м’ясо трохи дешевше, ніж приватники, — по 35 гривень.
— Так намагаємося стримати зростання ціни на м’ясо. Інакше б її підняли ще вище. Вісім-дев’ять наших точок щодня продають 500—600 кілограмів м’яса. А загалом ціни прямо залежать від попиту. Бачите, покупців сьогодні поменшало, тому й м’ясо подешевшало. Але адміністрація ринку істотно вплинути на ціни не може, бо вони залежать від закупівельних цін, вартості пального й інших витрат, — пояснює Володимир Марунич.
Побачили чиновники, як торгують живою рибою. А продають її просто з машини, розважують на землі, не додержуючись жодних санітарних норм. Ціни також захмарні.
Очевидно, подібні «вилазки» місцевих керівників та відповідних служб мали б бути правилом. Адже останнім часом якість продуктів харчування контролюють вкрай слабко. Зокрема реорганізація органів Держспоживстандарту України та її підрозділів на місцях, яка триває вже не один місяць, зовсім не сприяє виробництву високоякісних продуктів, гарантуванню безпеки споживачів. Та й заходи, яких вживає уряд щодо посилення контролю за якістю продуктів харчування, хоч і дуже потрібні, але поки що до міст і районів доходять повільно.
Буває, що купити малюкові пляшку звичайного натурального коров’ячого молока просто ніде: в магазинах продається не молоко, а імітована продукція, підробка, яка містить суміш різних складових із пальмовою олією та іншими імітаторами натуральної продукції, а на ринку — також невідомо що. У нечисленних же місцевих господарствах, які виробляють молоко за сучасними європейськими технологіями, продукцію з руками відривають столичні заготівельники, і на ринок вона не потрапляє.
— Я б купила, — бідкається мама з двома малюками, — й дорожче, якби знала, що дитина від такого молока не захворіє.
Купити, однак, ніде. А базар вирує, гомонить. Товарів — море. Що ж, як мовиться, бачать очі, та ба…