МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ
Кому вигідно переформатовувати переговори України і СОТ у діалог сюзерена й васала?
У травні 2008-го, через 14 років переговорного процесу, наша держава вступила до СОТ. І нещодавно заявила про бажання переглянути тарифні ставки ввізного мита.
На віки вічні?
Цікаво нині переглядати указ попереднього глави держави від 08. 02. 2008 р. про відзначення державними нагородами 41 «героя боротьби за СОТ». Вступ був рішенням політичним, але СОТ — це торговельна організація, де першу скрипку мала б грати все-таки економічна мотивація (можна пригадати досвід СРСР, який на догоду політичним інтересам підтримував матеріально «дружні режими» світу, що, зрештою, стало не останньою причиною поразки у «холодній війні»).
Так-от, як сталося, що Україна зі своїм статусом держави з перехідною економікою під час вступу до СОТ намагалася бути «святішою за папу римського» — ліберальнішою й відкритішою за потужних членів клубу «Великої двадцятки»?
Ідеться про зв’язане мито — встановлювану тарифну планку, вище за яку країна піднімати мито не може. В України 100% тарифів — зв’язані. Для порівняння: у Туреччини їх — 50,3%, в Ізраїлю — 75,1%, Сингапуру — 69,7%, Шрі-Ланки — 38,1%. Себто на інші товарні лінії вони можуть піднімати мито як завгодно високо будь-коли і без узгодження з партнерами.
Україна що, найбагатша держава світу, яка може дозволити ввозити до себе сільськогосподарську продукцію із країн ЄС з митом не більше 11%, а, постачаючи збіжжя, наприклад у Норвегію, платити 130% мита, в Туреччину — 60,7%? Такі правила діють 4 роки поспіль.
Вступаючи в СОТ, мов пірнаючи у вир головою, Україна зобов’язалася не мати жодних списків вилучень або заборони торгівлі товарами. Вона відкрила свій ринок майже у всіх секторах послуг! Для порівняння: у США ще з минулого століття діють проти українських товарів сім заходів митного захисту, тарифи сягають 160%.
Далі. Чому, вступаючи до СОТ, ми приєдналися до так званої секторальної нульової ініціативи, через що у нас на досить-таки довгу лінійку закордонних товарів мито дорівнює 0,00%? У нас що, немає вітчизняного сільськогосподарського машинобудування? Так, тепер немає, бо цю імпортну техніку ми купували без жодного мита! Це саме стосується меблевої галузі. Серйозна проблема тут полягає не тільки в тому, що одним розчерком пера профільні галузі українського виробництва (сільське господарство, деревообробка) перестали бути самодостатніми, а й у тому, що держава на довгі роки втратила важелі митного корегування.
І ми не маємо права цього змінювати? Записано «митний тариф — 0,00%» — і так воно має бути на віки вічні? Сказав лікар: «У морг!» — значить, у морг і жодного лікування?
Маємо право мати право
Якщо запитати у США або ЄС, чи погодяться вони на дзеркальні умови для себе, відповідь очевидна. Тоді дозвольте повідомити: СОТ — демократична організація, де одна держава має право на один голос без поправок на те, торгує вона апельсинами в боднях чи атомними реакторами. До слова, про реактори: свого часу Україна під тиском США відмовилась від субпідряду на будівництво для Бушерської АЕС в Ірані реактора й турбогенератора. Як наслідок — харківські «Турбоатом» і «Моноліт», запорізький трансформаторний, миколаївський трубний, сумський «Насосенергомаш» і металургійні комбінати втратили, за різними оцінками, від $350 до 600 млн, на компенсацію донині чекаємо.
То що робить Україна зі своїм правом голосу в СОТ? Вона когось «килимово» бомбардує? Змушує Японію безмитно купувати продукцію Запорізького автомобільного? З’ясуймо.
У СОТ є своя «конституція» — Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) зразка 1994 року, в якій стаття 28 дає право будь-якому членові організації проводити відповідні корегування торговельної політики, якщо така необхідність диктується глобальними і внутрішніми чинниками. На 2012 рік понад 30 країн зарезервували таке право і можуть відкрити переговори. Хто-небудь чув закиди, що Японія готує підрив торговельної системи? ЄС, який сам не проти перегляду тарифів, просить США не поспішати із заявкою?
Може, весь шум через те, що ініціатива України — ні сіло ні впало? Ні. Україна зарезервувала право на перегляд поступок, зафіксованих у Розкладі поступок та зобов’язань України в рамках СОТ у наступному трирічному періоді, який почався 1 січня 2012 року, ще 27. 10. 2011 р. (документ СОТ G/MA/262 від 09. 11. 2011 р.).
Перелік тарифних ліній, що пропонується переглянути, був прийнятий кулуарно? Ні. Обговорювали майже рік у рамках міжвідомчої робочої групи, утвореної наказом Мінекономрозвитку від 16. 11. 2011 р. № 226, до складу якої увійшли представники центральних органів виконавчої влади, Федерації роботодавців України, УСПП, окремих галузевих асоціацій вітчизняних товаровиробників та наукових установ.
За результатами роботи цієї групи Україна надіслала нотифікацію до Секретаріату СОТ (документ СОТ G/SECRET/34 від 12. 09. 2012 р.), якою повідомлено членів СОТ про наміри внести зміни до тарифних поступок. Україна провела робочі зустрічі із зацікавленими сторонами, ініціювала та провела низку зустрічей на рівні глав делегацій у Женеві.
Хіба Київ перевищив ліміт, подавши заявку щодо перегляду аж 371 тарифної лінії? Ні. Це лише 3% загальної їх кількості у Митному тарифі, до того ж у ст. 28 не йдеться про кількісні обмеження. І 371 товарна лінія зовсім не означає аналогічну кількість товарів: багато з них (м’ясні вироби, фрукти та овочі, квіти) мають десятки ліній залежно від конкретного виду, сорту, ба, навіть сезону. І саме цю розбіжність ми прагнемо ліквідувати, уніфікувавши безліч зайвих позицій у тарифній політиці.
В останньому криється частина відповіді на запитання, чи йдеться про загальне збільшення тарифів, у чому нас звинувачують, використовуючи жахливе слово «протекціонізм». Повна ж відповідь така. По-перше, Україна прагне ввести виправдане мито там, де у нас воно — 0,00%. Із заявленої до перегляду 371-ї тарифної лінії 147 позицій займає промислова продукція, з яких на сьогодні 75 — половина! — мають нульове мито. Які засади СОТ підриває Україна, коли, сплачуючи шалені ставки ввізного мита за свої товари, бажає у відповідь ввести бодай мінімальні? По-друге, кривлять душею ті опоненти, які кажуть: «Україна виключно підвищує тарифи».
Ми пам’ятаємо такий підхід із часів епопеї «Україна краде газ». Наша заявка до СОТ передбачає не тотальне підвищення тарифів, а саме модифікацію. Яка, як вказано вище, передбачає скорочення зайвих позицій для одного й того самого товару (вони створюють для експортерів проблеми при розмитнені, а митникам — нагоду для корупційних дій), а також встановлення тарифів там, де їх зовсім не існувало. Щодо певних товарних ліній, то там може йтися про зниження верхньої межі — зв’язаного мита.
І наостанок. Тепер Україна, відповідно до норм СОТ, вестиме переговори у двосторонньому форматі з урахуванням специфічних інтересів країн-партнерів, які мають відповідні визначені права, та консультації з тими країнами, що мають права на консультації. А вже результати цих переговорів має законодавчо закріпити Верховна Рада на рівні підписаної Україною в рамках СОТ угоди. Партнери домовляються і вносять корективи; не домовляються — або працюють на старих засадах, або припиняють не вигідне для однієї зі сторін партнерство. Де причина волати «караул!»?
Перегляд як перевірка
Зрештою, реакція окремих країн — членів СОТ не дивує. Вони захищають власні інтереси й застосовують традиційні заходи тиску (до речі, навіть не намагаючись перейти до звинувачень Києва у порушенні «конституції» СОТ). Трохи дивують вітчизняні захисники інте?ресів США та ЄС — досвідчені ж експерти, фахівці.
Один 4 роки тому писав: «Країна отримає такі переваги, як поліпшення умов торгівлі зі 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі. Крім того, такий крок веде до зменшення тарифних і нетарифних обмежень на доступ українських товарів на товарні ринки країн — членів СОТ». Де вони? І чому тепер, коли через 4 роки наша держава хоче врешті-решт отримати ці переваги, експерт налаштований рішуче: «Україна реанімує протекціонізм». Невже така сила отриманого «за СОТ» за вже згаданим указом попереднього глави держави ордена «За заслуги»?
Інший фахівець стверджує, що Україну виженуть із СОТ, бо «торгові війни — шлях сильних. Це Сполучені Штати, або Китай, або Японія могли б дозволити собі конфлікт із більшістю країн — членів СОТ».
Добре, де були б сильні цього світу, якби свого часу не «працювали ліктями»? Де був Китай у 1947 році, коли 23 країни підписали першу Генеральну угоду з тарифів і торгівлі? Він подав заявку аж в 1986-му, а став членом СОТ у грудні 2001 року. І скільки разів Пекіну доводиться відбиватися від численних скарг, антидемпінгових розслідувань і штрафного мита! Торік долю запроваджених ним квот на експорт вирішував Арбітражний суд у Женеві (скаржники — ЄС та США). Але китайська частка у світовій торгівлі з часу вступу до СОТ збільшилася втричі. «Те, що Китай нині використовує інструменти СОТ для захисту власних інтересів, — неймовірний успіх», — вважає боннський експерт Доріс Фішер.
Бачте, а українські експерти вважають, що використання Україною інструментів СОТ для захисту власних інтересів — це неймовірна ганьба. Хороша ми нація для світу. Зручна. І експерти корисні. Для чужих країн.
Цікаво, як буде «Не тратьте, куме, сили — спускайтеся на дно» китайською?..