ДОСЯГНЕННЯ
Переламані кістки зрощуватимуть вітчизняними фіксаторами, зробленими у Чернівцях
Саме вчені Буковинського державного медичного університету розробили новітній метод лікування переломів — блокуючий інтрамедулярний металополімерний остеосинтез (БІМПО), який визнано пріоритетним напрямком розвитку вітчизняної травматології. Тепер у Чернівцях розпочинають і промисловий випуск конструкцій для лікування переломів.
Метало-полімерний переворот
Винахід світового рівня, який дав змогу хворим швидко стати на ноги після важких травм, належить професору Буковинського державного медичного університету, доктору медичних наук, академіку Івану Михайловичу Рубленику. Ще у 1979 році, будучи асистентом кафедри травматології та ортопедії тоді ще Чернівецького медичного інституту, він розробив технологію зрощення травмованих кісток. У пошкоджену переломом кістку вставляли штифт (це, власне, не було в медицині новиною), комбінований з двох біологічно інертних матеріалів — металу і полімеру (а ось це і є ноу-хау Рубленика). Новація чернівецького вченого-медика розв’язувала дві найважливіші проблеми в лікуванні переломів: титано-нікелева основа забезпечувала конструкції міцність і жорсткість, а полімерні ділянки — можливість легкого фізіологічного блокування фіксатора з пошкодженою кісткою.
Ця блискуча ідея започаткувала новий багатопрофільний напрямок наукових досліджень, конструкторських розробок та успішних практичних застосувань в галузі травматології і ортопедії. Другим, не менш важливим, винаходом Рубленика була подвійна пластина (її так і називали — пластина Рубленика), яка відноситься до накісткового остеосинтезу.
З цієї тематики колективом профільної кафедри чернівецького медичного вишу, яку професор Рубленик очолював 21 рік, захищено 8 кандидатських, 4 докторські дисертації, було опубліковано 3 монографії, сотні наукових статей, отримані авторські свідоцтва на винаходи, патенти. Колеги і учні Івана Михайловича — серед них професори Г. Дудко, В. Васюк, Я. Лезвинський, доценти П. Ковальчук, М. Гасько та інші — удосконалювали технологію, модифікували пристрої, розширювали діапазон їх застосування, комбінуючи з іншими лікувальними методами. Застосування різноманітних варіантів винаходу Рубленика давало прекрасні результати. Вчені кафедри працювали також над розробкою накісткових пластин для лікування окремих видів переломів. Цей напрям успішно розвиває кандидат медичних наук Сергій Білик.
Кваліфіковану медичну допомогу нададуть усім постраждалим з переломами. Фото надане автором
Практика: забути про іноземне
Використання механічних конструкцій в медицині потребувало експертної думки фізиків, хіміків, матеріалознавців і навіть математиків. Чи не з самого початку створення БІМПО його біомеханічне об∂рунтування здійснював доктор технічних наук, професор кафедри загальної фізики ЧНУ О. Шайко-Шайковський. У своїй докторській дисертації з основ побудови металополімерних конструкцій біотехнічних систем для остеосинтезу, захищеній у Львівській політехніці за спеціальністю «Медичні прилади та системи», вчений розробив новий напрямок наукових досліджень, об∂рунтувавши технічні підходи до винаходів для практичної травматології. Зокрема, започатковано методики розрахунку геометрії і напружено-деформованих станів біотехнічного обладнання. Цього разу фізик Шайко-Шайковський зробив у травматології необхідний практичний крок — з впровадження медичних новинок у серійне виробництво.
— Виготовлення конструкцій для прискорення зрощення зламаних та пошкоджених кісток, — зазначає Олександр Геннадійович, — дуже гостра проблема, адже травми опорно-рухового апарату позбавляють постраждалих працездатності на тривалий термін. Сучасні операційні технології лікування дозволяють повернути хворого до активного способу життя вже через кілька днів: підняти його з ліжка, надати можливість самостійно рухатись, розробляти суглоби, м’язи. Але хірург не може працювати голими руками, йому потрібне відповідне обладнання, інструментарій. Маємо парадокс: з одного боку — винаходи світового рівня наших вчених, зокрема для остеосинтезу, з іншого — мало не суцільне завоювання вітчизняного ринку медичних послуг фіксаторами іноземного виробництва. Але ми ставимо за мету виправити цей парадокс, аби науково-практичні здобутки нашої медицини, які, за великим рахунком, є надбанням держави, якнайкраще слугували людям.
КОМПЕТЕНТНО
Володимир ВАСЮК,
професор, завідувач кафедри
травматології і ортопедії БДМУ:
— Розроблені нами імплантати і пристосування для остеосинтезу та ендопротезування внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України. Вже успішно прооперовано понад тисячу пацієнтів. Нас часто запитують: чого ж це, мовляв, маючи своє, ми миримося із засиллям в країні імпортного? Але нам самим цікаво почути думку, приміром, Асоціації ортопедів-травматологів України, чому наш ринок заполонила продукція іноземних фірм. Загалом травматологія може розвиватися лише спільними зусиллями спеціалістів багатьох галузей, включаючи висококваліфікованих інженерів, слюсарів, які безпосередньо матеріалізують наукову думку. Але далі, для того, щоб винахід слугував людям, його мають підхопити виробничники.
Василь ВАСИЛОВ,
головний ортопед-травматолог області,
завідувач ортопедо-травматологічного
відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні:
— Потреба у фіксаторах дуже велика. Ми застосовуємо загалом закордонні. Вони потрапляють до нас через фірми-посередники, досить дорогі, тож далеко не кожний пацієнт може собі їх дозволити. Звичайно, ніхто без медичної допомоги ще не залишився. Можна лікувати переломи звичним витяганням, можна загіпсувати, поставити пластини — методів багато, і результат буде, в принципі, хороший при будь-якому з них. Але справа у часі видужання. Розроблені науковцями БДМУ фіксатори дають змогу буквально через місяць наступати на пошкоджену ногу, не думаючи ні про які милиці.