Державні закупівлі упродовж останніх 20 років у більшості вітчизняних підприємців та бізнесменів асоціювалися з можливістю заробляти великі гроші на бюджеті країни. Сам процес був далекий від терміну «прозорість», адже там панував лобізм: у закупівлях мали право брати участь лише обрані, тобто ті, хто на той час наближений до влади і, відповідно, мав таку преференцію, як участь в освоєнні державних фінансових ресурсів.
Масового характеру цей процес набув останніми роками. За публічною інформацією СБУ, приблизно 75% бюджетних асигнувань, які виділяли на держзакупівлі, використовували з грубими порушеннями. Аби змінити цю ганебну ситуацію, в уряді вирішили розпочати реформування системи держзакупівель. Задля того, щоб у майбутньому її можна було характеризувати одним словом — «прозорість». Адже чим прозоріший процес, тим важче впровадити в нього корупційну складову.
Правки для своїх
За скромними підрахунками експертів та правоохоронців, приблизно 6—7% внутрішнього валового продукту України вилучали через зловживання в галузі держзакупівель. Це майже 150 мільярдів гривень щороку. Тож не дивно, що Україна посідала 144 місце серед 170 країн у списку найкорумпованіших країн. Нашими сусідами в цьому рейтингу були Конго, Бангладеш, Камерун. Лише впродовж останніх чотирьох років багатостраждальний закон «Про державні закупівлі» постійно змінювали. В результаті він перетворився на такий собі «лист із Простоквашино», куди кожен, хто мав до нього доступ, вносив правки. Звісно, робили це не просто так. Головна мета таких «правок» — впровадження чергової схеми зловживань і «відмивання» коштів держбюджету. Лише впродовж останніх чотирьох років до цього законодавчого акта внесли 30 змін. Врешті-решт закон передбачає 44 винятки із загальних правил щодо, скажімо так, умовної публічності і прозорості держзакупівель.
— До 2010 року через так звані відкриті торги, які за старим законом мали чимало проблем, проходило приблизно 82% державних закупівель, — розповідає міністр юстиції Павло Петренко. — Якщо впродовж року відбувалося 100 тисяч державних закупівель, то 82 тисячі проходили за процедурою, визначеною до 2010 року. А останні чотири роки — через винятки, які зазначені в законі, кількість держзакупівель, що проходили через нібито відкриту процедуру, зменшилася вдвічі. Тож коли прийшов новий уряд, то зіштовхнувся з тим, що дірка в держбюджеті становила 290 мільярдів гривень. Це астрономічні цифри. Фактично розкрали як загальний фонд держбюджету, так і спеціальний (гроші місцевих бюджетів). Вихід із цієї ситуації ми бачимо лише один — швидко й кардинально змінювати систему. Адже, скажімо, «косметичний ремонт» не допоможе вирішити всі існуючі у цій галузі проблеми.
Погоджується з Павлом Петренком і народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Ксенія Ляпіна.
— Почасти до мене звертаються чиновники і кажуть: мовляв, ви тут зі своїми процедурами, об’явами, конкурсами все ускладнюєте. Але це роблять не для того, аби чиновнику було чим зайнятись, а для того, щоб у цьому секторі була чесна конкуренція. Тож, звісно, ми хочемо пожвавити бізнес-середовище. Це грандіозне завдання, до вирішення якого ми поступово наближаємося.
Новому закону — нові виконавці
У першу чергу чинний уряд нещодавно ухвалив нову редакцію закону «Про державні закупівлі», який розробляли спільно з фахівцями Світового банку. Він унеможливив грабіж бюджету в більшості випадків: у документі прописано лише 10 винятків із загальних правил, які передбачають конкурсну процедуру торгів. Загалом більшість винятків стосується роботи українського військово-промислового комплексу в особливий період воєнного стану або мобілізації. Ці винятки спрямували на те, щоб через бюрократичну процедуру не затягували закупівлю всього необхідного нашим захисникам.
— Маємо визнати, що чинний закон не ідеальний. Адже ухвалення будь-якого закону без кардинальної зміни органів, які його втілюють у життя, не дає потрібного результату, — наголошує Павло Петренко. — Хоча цей закон і викорінив масову корупцію, яка панувала раніше, проте він ще має чимало проблем, основна з яких полягає в доволі складній процедурі підготовки проведення торгів. До неї важко залучити максимальну кількість представників бізнесу, які надали б найкращі пропозиції з тієї чи іншої держзакупівлі.
Ще одне вразливе місце чинного закону — наявність паперової процедури, яка уможливлює суб’єктивний вплив чиновника на будь-яку державну закупівлю. Потрібно визнати, що наші чиновники за 20 років навчилися так оформлювати документи, прикриваючи себе від правоохоронних органів, що їм може позаздрити більшість кримінальних аферистів. І дивуватися цьому не варто, адже зарплата чиновника середньої і нижчої ланки усього 1200—2500 гривень, що буквально підштовхує вигадувати корупційні схеми для отримання прибутку.
— Скажу відверто: держапарат з таким розміром зарплат не конкурентний і не вмотивований на чесне і якісне виконання своєї роботи, — впевнений Павло Петренко. — Ми розуміємо, що паралельно потрібно проводити реформу держслужби і скорочувати контрольно-регулятивні функції. Ця реформа передбачає залучення професіоналів, які цінували б свою роботу, бо в них була б достойна зарплата і соціальний пакет. Ми розуміємо, що реформа держзакупівель так само має йти шляхом максимальної дебюрократизації, аби прибрати суб’єктивний вплив чиновника на процес держзакупівель.
Обирати достойних
Звісно, задля змін у системі держзакупівель потрібно ухвалювати кардинально новий закон, у якому буде все чітко прописано. Щоб не вигадувати велосипед, наші експерти скористалися досвідом Грузії, де, попри все, система працює, а в державних тендерах виграють саме ті підприємства, які роблять найвигіднішу пропозицію. При цьому ніхто нікому не дає хабарі, немає навіть натяку на кулуарні домовленості. Саме такого ефекту від реформування держзакупівель очікують в Україні. Вихід із зашкарублої корупційної схеми вони бачать у впровадженні електронних закупівель.
— Сподіваюся, нам вдасться впровадити закупівлі за допомогою електронних ресурсів. Потрібно, щоб більш жваво до цього процесу долучався IT-сектор, — наголошує Ксенія Ляпіна. — Ми хочемо досягти суттєвого зменшення рівня корупції. Це вкрай важливо у теперішній складний період. Як на мене, усе це можна вирішити, впровадивши електронні закупівлі. Що ж до того, якими саме вони мають бути, тривають дискусії, але це дає змогу знайти найкращий для України варіант, який найбільше відповідатиме нашим реаліям.
Можна було б піти іншим шляхом і не впроваджувати електронні торги. Проте, як підказує досвід інших країн, саме електронні торги — оптимальний варіант. Тим паче, що є можливість протестувати цю новацію на електронних торгах до 100 тисяч гривень.
— Ми пропонуємо в форматі пілотного проекту в кількох міністерствах протестувати систему електронних державних закупівель на тих товарах і послугах, вартість яких нижча граничної цифри 100 тисяч гривень, — зауважує Павло Петренко. — Упродовж кількох місяців ми побачимо можливі проблеми і зможемо відкоригувати систему. Головне — цей приклад продемонструє користь від реформи як для бізнесу, так і для держави. Наше міністерство готове надати свої закупівлі, які підпадають під вказану суму, для участі в цьому проекті. Думаю, до кінця року запустимо цей проект.
Загалом планується вже в 2015-му впровадити повномасштабну систему біржових закупівель державним коштом для всіх міністерств.
— Держзакупівлі мають характеризуватися лише одним словом — прозорість, — наголошує заступник голови Адміністрації Президента України Дмитро Шимків. — Це стосується не лише електронних закупівель, а й тендерів, які нині відбуваються. Я досі не розумію, чому маю реєструватися на сайті, аби подивитися, які тендери оголошено. За прозорістю закупівель має бути належний нагляд громадськості. За перші півроку тендерів було проведено на 64 мільярди і з них лише на 6,3 мільярда — електронні. Це також потрібно змінювати. Тож, працюючи над розробкою і впровадженням електронних торгів (поки що тих, вартість яких до 100 тисяч), я був прихильником моделі, коли майданчики торгів належать бізнесу. Проте колеги, які зі мною дискутували, переконали в доречності гібридної моделі. Сподіваюся, що цей пілотний проект доведе: можна економити на закупівлях, а середній та малий бізнес зможуть брати в них участь.
Експерти не дарма кілька місяців сперечалися. За результатами багатоденних зустрічей фахівців було складено «Концепцію розробки та втілення електронної системи державних закупівель в Україні 2014—2015 років». Суть цього документа в тому, що процедура електронних торгів має бути простою.
— У презентованій концепції ми використали давно відомі рішення, — наголошує грузинський консультант (колишній голова Агентства конкуренції та державних закупівель Грузії) Тато Урджумелашвілі. — Після жвавих дискусій вирішили: чим більше приватних ініціатив буде долучено, тим сильнішою стане ця система. Таким чином ми не будемо залишати все на відкуп держави. Навпаки — покладемося на ресурси приватного сектора і використовуватимемо їх для стабілізації системи.
Звісно, ця система взаємодіятиме з іншими державними. Інформацію подаватимуть трьома мовами (українська, англійська та російська). Сама система буде абсолютно відкритою, а методи закупівель — легкі та зрозумілі всім. Передбачається, що всі державні закупівлі мають бути електронними, адже так можна забезпечити справжню прозорість. Щойно ми закриємо інформацію, як одразу ж надаємо їй корупційну цінність.
Ще один важливий аспект: якщо хтось порахує, скільки українському бізнесу потрібно зібрати документів для участі в тендері, то здивується надмірній їх кількості. Тому необхідно позбавлятися бюрократичних паперових процедур. Важливо, що електронне оскарження тендерів теж буде абсолютно відкритим.