Нині одне з пріоритетних завдань гуманітарного розвитку — забезпечення громадянської єдності. Його можна виконати, якщо влада зможе скоординувати свої дії у сфері інформаційної політики та забезпечити збалансований підхід до етнонаціональних питань.
Треба спілкуватися з народом
— Нашій державі нині бракує єдиної інформаційної політики. Це видно на прикладі ситуації, яка склалась у східному регіоні. Жителі Донецька, Слов’янська та інших міст не знають, звідки їм брати достовірну інформацію щодо антитерористичних заходів. А ось коли нарешті з’явився речник АТО, всі почали слухати тільки його, він став єдиним голосом, який усе розповідає, — каже політтехнолог, віце-президент Української PR-ліги Денис Богуш.
Також, за словами експерта, влада на всіх рівнях (центральна, місцева, комунальна тощо) повинна навчитися презентувати себе. Вона мусить зрозуміти, що їй необхідно більше спілкуватися з власним народом й робити це більше, частіше та якісніше. Але, на жаль, не у всіх органах влади чи державних адміністраціях працюють кваліфіковані прес-секретарі, а також інші особи, відповідальні за інформаційну політику.
Спираючись на цю тезу, можна дійти висновку, що заходи, раніше запропоновані віце-прем’єром України Олександром Сичем, не втратили своєї актуальності й нині. Передусім ідеться про проведення семінарів з інформаційної безпеки для керівників прес-служб центральних органів влади та облдержадміністрацій, а також про ініціювання підготовки законопроекту про реформування комунальних ЗМІ. Але найголовніша новація — створення на базі Національного інформаційного агентства «Укрінформ» інформаційно-аналітичного центру «Єдина країна», який ретранслює в цілодобовому режимі офіційну інформацію про ситуацію як в Україні, так і за її межами.
— Скоординована інформаційна політика органів влади — це не контроль над інформаційним простором, а забезпечення за допомогою інформації єдності держави та непорушності державницьких засад, — підкреслив віце-прем’єр Олександр Сич, якого призначили в уряд від ВО «Свобода». До речі, саме положення «свободівської» Програми захисту українців найчастіше реалізують стосовно агресії Росії. Приміром, йдеться про включення питань захисту інформаційного простору до компетенції РНБО.
Утім, медіа-експерти не вважають, що влада таким чином монополізує інформаційний простір.
— Немає сенсу говорити про те, що влада спотворюватиме інформацію. Просто держава повинна транслювати суспільству свій єдиний погляд, — пояснює Денис Богуш.
Етнічні питання — наріжний камінь
Ще одне завдання, яке безпосередньо залежить від побудови правильної інформаційної політики, — це збалансувати ентонаціональну політику. У цьому контексті можна говорити про чимало речей: захист прав кримськотатарського народу, врегулювання мовного питання, повернення українців із-за кордону тощо.
— Окупація Криму та нинішнє становище кримських татар спонукали владу робити ті кроки в царині етнонаціональної політики, які давно на часі, які допоможуть визначити статус кримських татар і сприятимуть збереженню їхньої ідентичності, — зазначив віце-прем’єр Олександр Сич.
— Справді, вже немає сенсу говорити про те, що питання кримських татар можна було розв’язати ще декілька десятиліть тому. Насамперед треба вирішувати ті проблеми, які нам залишились із минулого. Це очевидні речі: не потрібно знову закладати міну вповільненої дії на майбутнє, — підкреслив політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Але політологи впевнені, що треба доволі акуратно реалізовувати питання щодо ентонаціональної політики, які чутливі для суспільства. Зокрема йдеться про мовне питання стосовно нацменшин, які проживають на території України. Так, на думку Олександра Сича, треба узагальнити пропозиції влади з удосконалення мовного законодавства на засадах забезпечення інтеграційної ролі української мови як мови державотворчої нації, а також всебічного захисту мов національних меншин, та подання цих напрацювань Тимчасовій спеціальній комісії ВР з підготовки проекту закону про розвиток і застосування мов в Україні.
— Не треба створювати з цього сенсацій, виносячи це питання на перші шпальти газет та роблячи «гарячі» телесюжети. Можна його вирішити без будь-якої суєти: фахівці повинні спокійно відпрацювати цю тему й вийти на якийсь оптимальний варіант. І не потрібно вигадувати велосипед. Необхідно рухатись шляхом, який прописаний Європейською хартією регіональних мов або мов меншин (Україна ратифікувала її у травні 2003 року. — Прим. ред.), — додає Віталій Бала.
Зазначимо, що головне – працювати із коректно перекладеним варіантом Хартії, а не тим її одіозним баченням Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка, яке кілька років тому підштовхнуло націю до громадських протестів. Отже, нині саме інформаційна та етнонаціональна політики, на думку експертів, набувають дедалі більшої ваги як основа гуманітарного розвитку України. Й чим швидше суспільство зробить ці важливі напрямки наріжним каменем свого розвитку, тим більш позитивним буде отриманий результат.
Сергій КОСЕНКО
для «Урядового кур’єра»