"Урядовий кур'єр" продовжує екологічну акцію "Немає другого Дніпра". У країні на державному рівні закладено базові основи екологічної політики щодо найбільшої річки. Здійснюються певні кроки, але їх явно недостатньо для того, щоб суттєво поліпшити здоров'я Славутича. Про це ведемо мову із заступником голови Державного комітету України по водному господарству Миколою Бабичем.
Заступник голови
Державного комітету України
по водному господарству
Микола БАБИЧ
Головний біль - мілководні зони
- Почнемо з того, Миколо Яковичу, який сучасний гідроекологічний стан басейну найбільшої нашої річки?
- Українська частина басейну - складний багатогалузевий комплекс з високим рівнем господарського освоєння. Тут проживає майже половина населення країни. У басейні розташовані 180 міст, із них - 18 великих, 363 селища, 15,6 тис. сіл. Уже цей сухий перелік говорить про неабияке антропогенне навантаження на водні об'єкти.
Середньобагаторічний об'єм стоку річки в гирлі становить 53 км3. У маловодні роки він зменшується до 43,5 км3, у надто маловодні - до 30 км3. А існуючий господарський комплекс вимагає значних обсягів води, до того ж, промислове виробництво зосереджене здебільшого в тих частинах басейну, де потреби у воді перевищують обсяги місцевих водних ресурсів. Як у такому випадку вирішувати питання водозабезпечення? Через регулювання стоку та акумуляції його в каскаді водосховищ. На Дніпрі їх шість із загальним об'ємом заакумульованої води 43,8 км3. Основний притік її до каскаду формується за рахунок припливу стоку Прип'яті та Верхнього Дніпра до Київського водосховища і Десни - до Канівського. Головними регулюючими ємностями каскаду є Кременчуцьке та Каховське.
- Якщо зайшла мова про водосховища, то не можна оминути теми, яка часто дискутується в суспільстві та пресі, -доцільність їх створення на річці та що з ними робити.
- Якби ще на стадії проектування розглядали потребу в каскаді водосховищ з огляду на сучасні еколого-економічні підходи, то в такому вигляді, який маємо, їх ніхто б не будував. І обмежилися б кількома штучними морями - тоді річка була б більш проточною, вода влітку сильно не прогрівалася б, не спостерігалося б буйства синьо-зелених водоростей. А що робити? Покоління, яке прийде після нас, знайде відповідь на це питання. Особливе занепокоєння сьогодні викликають мілководні зони, площа яких становить майже п'яту частину площі всіх водосховищ каскаду. З ними пов'язані такі негативні процеси, як замулювання та заболочування, заростання вищою водяною рослинністю, розвиток тих самих синьо-зелених... Треба відмежовувати мілководдя. На Кременчуцькому водосховищі, наприклад, вони займають вже 30% - на кілометри тягнуться оголені поверхні, звідки зійшла вода і де грається із сипучим піском вітер. А там, я читав архівні матеріали, планувалося спорудження дамби, якої чомусь не звели. На Канівському водосховищі (будувалося останнім) передбачили чотири польдерні системи - завдяки їм воно більш проточне, ніж південніші, менше цвіте. От і треба починати з відмежування мілководь - за допомогою дамб, польдерів.
Чи багато цезію та стронцію у водосховищах
- Останніми роками помітно зменшилися промислове виробництво та водокористування, скоротилися обсяги внесення отрутохімікатів на поля, а поліпшення якості води в басейні Дніпра не спостерігається. В чому причина?
- Якщо коротко, то в дуже незадовільному стані очисні споруди. У 2009 р. у водні об'єкти басейну скинуто 4,3 км3 стічних вод. Із них забруднених - 0,8 км3. Найбільше таких на совісті промисловості - 400 млн м3, ЖКГ - 396 млн м3, сільського господарства - 3,4 млн м3. У галузевому розрізі найшкідливішими є підприємства чорної металургії (35%) та комунального господарства (47%).
- А коли поглянути на гідрохімічні та радіологічні показники?
- Аналіз багаторічних спостережень свідчить: забруднюючими речовинами басейну є нітрити, біогенні та органічні речовини, важкі метали, феноли. За рівнем хімічного та бактеріологічного забруднення вода більшості річок класифікується як забруднена та брудна, а от системи очищення питної води розраховані на другий клас якості. Погіршується вона і внаслідок підвищення показників кольоровості, азоту амонійного, марганцю, заліза загального. Що стосується стронцію-90 та цезію-137, то середньорічний показник вмісту їх у воді водосховищ нижчий за допустиму норму.
Як я вже казав, найнегативнішим чинником, що позначається на якості природних вод, є низька ефективність діючих очисних споруд. Вони часто працюють із значним перевантаженням, а подекуди в селищах з централізованим водопостачанням і селищах міського типу відсутні взагалі чи є примітивними полями фільтрації, які нерідко перевантажені. Неабияку частку бруду додає змив із територій з густою щільністю міської забудови. А висока насиченість басейну накопичувачами промислових відходів і стоків з них призводить до погіршення якості підземних вод. Уявіть собі: четверта частина стічних вод басейну Дніпра в комунальному секторі скидається неочищеними - з неабияким вмістом забруднюючих речовин і збудників інфекційних хвороб. Без капітальної реконструкції водопровідних і каналізаційних очисних споруд як населених пунктів, так і підприємств, без введення в дію сучасних технологій очистки води ситуації з якістю її кардинально не поліпшити.
Як оздоровити басейн
- Ще 1997 року була прийнята "Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води". Яку роль у її виконанні відігравав і відіграє Держводгосп (нині - Державне агентство водних ресурсів України)?
- Заходи, передбачені Програмою, Держводгосп виконує у рамках Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод. Серед зробленого варто відзначити те, що було відрегульовано 29 км русел річок, побудовано 14 км захисних дамб та 11 гідроспоруд. У підсумку вдалося захистити від паводків і поліпшити умови проживання населення поліських районів Волинської та Рівненської областей. Окрім того, на дніпровських водосховищах запроектовано й винесено в натуру 275 км прибережних захисних смуг. Заходи щодо екологічного оздоровлення басейну нашої найбільшої річки внесено як основний напрям до проекту Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства до 2020 р. Обсяг фінансування передбачено в сумі 9945 млн грн - за рахунок цих коштів передбачається впорядкувати споруди водовідведення потужністю 900 тис. м3 на добу, забезпечити екологічно безпечне функціонування водосховищ дніпровського каскаду, вдосконалити нормативно правову та організаційну базу для оздоровлення басейну.
- Заглянемо в недалеку перспективу: що потрібно зробити в державі, аби поліпшити стан Дніпра та його приток?
- Насамперед, удосконалити інституційні підходи до системи управління водними ресурсами, тобто створити законодавчу та нормативно-правову базу інтегрованого управління за басейновим принципом; прийняти Верховною Радою доопрацьований Водний кодекс та підзаконні акти; поліпшити системи моніторингу; запровадити ГІС-технології. Мінекології, Мінжитлокомунгоспу, місцевим органам влади слід зробити все для запобігання скидам забруднених стоків у природні водні об'єкти. Повинна запрацювати система стимулювання підприємств за впровадження екологічних і ресурсозберігаючих технологій.
Щодо нашого Aгентства, то із залученням органів місцевої влади, громадськості маємо виконати визначені заходи з поліпшення стану малих річок, яких немало: в українській частині басейну Дніпра нараховується 15381 загальною довжиною 67,2 тис. км. Ще є 39 середніх річок (9,3 тис. км). Великих, до слова, у басейні три - крім самого Дніпра, ще Прип'ять і Десна (приблизно 2 тис. км). Отже, є до чого докласти руки. Лише малі річки становлять понад 90% річкової мережі басейну. Зайве говорити, в якому вони стані. Практично ніде не дотримуються режиму господарювання у водоохоронних зонах - ведеться несанкціонована забудова, розорюються до врізу води землі прибережних захисних смуг і водоохоронних зон. Тому вкрай актуальним залишається винесення в натуру водоохоронних зон і прибережних смуг, впорядкування русел. За підрахунками фахівців, для цього потрібні кошти в сумі 5 млрд грн. Необхідні вони й для виконання першочергових берегоукріплювальних робіт на Дніпрі та Десні завдовжки 76 км (вартістю 854 млн грн), реконструкції та відновлення комплексу гідротехнічних споруд із захисту від шкідливої дії вод у зоні впливу водосховищ дніпровського каскаду обсягом 344 млн грн.
Тільки спільними зусиллями ми допоможемо Дніпру очиститися від забруднення, повернути втрачену красу й силу.
ДОСЬЄ "УК"
Микола БАБИЧ. Народився 22 травня 1949 р. у с. Рубань Немирівського району Вінницької області. У 1971 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства за спеціальністю гідромеліорація.
Трудову діяльність розпочав 1971 р. у тресті "Київводбуд". З 1980 р. до 1990 р. займав відповідальні посади в системі Мінводгоспу УРСР. У 1990 - 1993 рр. - керівник сектору, заступник начальника управління - начальник відділу Управління водних ресурсів Держводгоспу; 1993 - 2003 рр. -начальник Управління комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України; з 2003р. - заступник голови Держводгоспу України.
Заслужений працівник сільського господарства України.
ДОВІДКА "УК"
Понад 30 млн жителів країни п'ють воду з Дніпра та його приток. Майже третина населення споживає воду з місцевих джерел - криничну та з неглибоких свердловин. Понад 1200 населених пунктів у південних областях та АР Крим використовують для пиття привізну воду.
Потенційні ресурси річкових вод в Україні становлять 209,8 куб. км, з них лише 25% формуються в межах держави. Решта надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії.