Як відомо, більш ніж у половини киян немає гарячої води в домівках приблизно із середини квітня 2018-го. Мікрорайон Чоколівка Солом’янського району, де живу вже понад 20 років, на жаль, не виняток. І ніде не можна добитись інформації, що ж сталося, хто винен і коли це неподобство скінчиться. А надто з огляду на те, що боргів за комунальні послуги в мене немає.
Відтоді, звісно, зверталася до всіх можливих інстанцій. Користі абсолютно ніякої. Працівники ЖЕКу перекладають відповідальність на керуючу компанію, мовляв, ми ні до чого, телефонуйте туди. А там весь час зайнято. Таке враження, що на роботу взяли відповідального фахівця, який уранці знімає трубку телефона і протягом робочого часу пильно стежить, щоб ніхто не повернув її на місце.
Писала і на 15-51, і на 15-57 — жодної відповіді. Тож чи взагалі коли-небудь у наш мікрорайон повернеться гаряча вода —вже понад три місяці залишається загадкою. Оголошення на дверях під’їзду протягом першого місяця переклеювали приблизно раз днів на 10, змінюючи чергову дату нашого ощасливлювання. А потім перестали, мабуть, шкодують паперу, бо й справді, на такий термін його на ці потреби не напасешся. Винних знайти неможливо, та їх, крім мешканців, ніхто й не намагається відшукати. Тож і відповідати за це, переконана, ніхто не буде.
Скажіть, чому в нас так зазвичай виходить: якщо людина споживає комунальні послуги й не сплачує за них, постачальника цих послуг абсолютно не цікавить, у чому проблема, і через певний час на боржника подають до суду. Нині, читала, вже навіть банкам дозволили блокувати кошти на рахунку боржника і списувати їх постачальникам компослуг навіть без дозволу власника картки. Та коли послугу не надає постачальник, а споживач потерпає від її неотримання, винного зазвичай навіть не намагаються шукати. Не гріють, скажімо, воду до стану гарячої, то що з того? Не споживаєш — просто не плати. Чомусь вважають, що цього абсолютно достатньо. Недобросовісний же постачальник жодної відповідальності не нестиме.
В інтернеті читала різні версії того, чому воду не гріють. І про те, що саме в нашому районі найбільш зношені теплокомунікації. А на їхній ремонт гроші міськдержадміністрація не передбачатиме. Уже й голосування із цього питання відбулося кілька тижнів тому — заявку на ремонт від Солом’янки відхилили. Особливо цинічно, на мій погляд, це на тлі того, як за сприяння нашого міського голови, за що його наче всі дуже хвалили, знайшлися в бюджеті столиці гроші на те, щоб привезти… пісок для пляжів з іншої півкулі й насипати його в Гідропарку чи деінде. Справді, це важливіше за якісь там теплокомунікації.
Але як днями з’ясувала, те, що нам не постачають гарчу воду, виявляється, лише півбіди. І те, що маю щомісяця заходити на сайт Центру комунальних послуг і вносити ті самі дані, витрачаючи на це час і нерви. Бо щоб потрапити на той сайт, маю щоразу змінювати пароль особистого кабінету, відправляючи запит на новий, бо старий, який щоразу старанно записую, система чомусь сприймає як хибний. І як пишуть люди у Фейсбуці, я не одна — десяткам тисяч киян доводиться робити те саме.
Але далі цікавіше. Кілька днів тому вносила дані за липень і з’ясувала, що показники лічильників, які вносила за місяць до того і які б мали залишатися незмінними, чомусь… змінилися. Звісно ж, не на мою користь. Тож виходить, що не такий вже особистий той начебто особистий кабінет, якщо там має змогу хазяйнувати без мого відома незрозуміло хто. І тепер показники, там записані, мають дивний вигляд. Три місяці поспіль вносила незмінні дані: 18,5 куба. Аж тут у графі «попередні дані» десь узялося 19,1 куба. І змінити нічого не можу, адже сайт надає споживачеві змогу змінювати дані лише в графі «поточні дані», та не у графі «попередні». Але ж я не збираюся брехати. Як мій лічильник гарячої води показує 18,5 куба, то ці дані я й останнього разу занесла у відповідну графу. Отже, маємо: «попередні дані — 19,1 куба», а «поточні дані — 18,5 куба». Гадаю, того, хто намагатиметься (а таке буде) нарахувати мені платню за гарячу воду, якої не споживала, бо її не було, спіткає у процесі цього такий собі когнітивний дисонанс від тих даних.
У Фейсбуці з’ясувала, що в такому дивному стані я не одна. Багатьом киянам в їхніх особистих кабінетах на сайті Центру комунальних послуг подомальовували показники, яких вони не можуть змінити. Сторінка цієї організації в тій-таки соцмережі взагалі останнім часом не подає ознак життя. Бо якщо раніше на наші скарги там хоч відповідали, щоб перенесли їх в особисті повідомлення й чекали на відповідь (звісно, переносила, але жодної відповіді так і не дочекалася), то нині просто мовчать.
Ось такий комунальний безлад, за який ніхто не відповідає. А міський голова, фахівці Центру комунальних послуг та комунальники вкотре звітують про чергову угоду чи не світового масштабу, яку уклали із Нафтогазом, просто врятувавши киян. Від чого? І де врешті гаряча вода в моєму крані?