Зенітно-ракетна система С-300 має чимало модифікацій, але всі вони призначені для перехоплення і враження балістичних ракет чи літаків ворога. Тобто зазвичай цю потужну зброю використовують для оборони і захисту великих промислових чи адміністративних об’єктів або прикриття власних військ від ворожого повітряно-космічного нападу. Проте, схоже, того квітневого дня найбільшою загрозою для підрозділів зс рф та найманців із ПВК «вагнер», які з усіх видів зброї нещадно «захищають» жителів Донеччини, став житловий квартал у Слов’янську. Близько 16-ї години знавіснілі нелюди спрямували відразу сім смертоносних ракет у багатоквартирні будинки міста, а ще одна влучила у не менш «небезпечну» для них ціль — село Мирне.

Кілька діб рятувальники розбирали завали зруйнованої п’ятиповерхівки у провулку Парковому, дістаючи тіла загиблих і сподіваючись знайти вцілілих. Усього внаслідок атаки С-300 на Слов’янськ загинули 15 жителів міста, серед яких дворічний малюк, а ще 24 зазнали різноманітних поранень.

Ударом зі зброї, призначеної для знищення балістичних ракет і літаків, кремлівські терористи пошкодили 34 багатоповерхівки, 20 приватних будинків, об’єкти цивільної інфраструктури. І звичайно, в москві звично переклали відповідальність за вбивство мирних людей на Україну.

«Окупанти фактично тупцюють на місці»

Трагедія, що сталася в Слов’янську 14 квітня, вже набула міжнародного розголосу.

«Держава-зло вкотре демонструє свою сутність, просто посеред дня вбиваючи людей, руйнуючи, знищуючи все живе. За кожен вияв тероризму буде справедлива відповідальність. Жодного сліду росії на нашій землі не залишимо. І жодного ворога непокараним також не залишимо», — відгукнувся на обстріл Слов’янська Президент України Володимир Зеленський.

За цих умов у кремлі спробували відвернути увагу від свого чергового воєнного злочину і вдалися до цинічної провокації в контрольованому ним Донецьку. У ніч проти Великодня центр міста струснули вибухи: вороги вдарили по Спасо-Преображенському кафедральному собору та довколишній території, де перебували віряни. Одна людина загинула, семеро зазнали поранень, пошкоджено міську лікарню, два дитячі садки та житловий будинок. До речі, згорів і той дошкільний заклад, куди колись ми водили свого сина.

І знову досить оперативно всі кремлівські пропагандистські рупори кинулися поширювати дезінформацію про цей обстріл, бездоказово звинувачуючи ЗСУ. Це попри те, що люди, які бували під обстрілами і вміють розрізняти вибухи, переконані: боєприпаси летіли в центр міста з окупованої рашистами території неподалік.

Обстріл житлових кварталів Слов’янська потужною зенітно-ракетною системою С-300 та брутальна провокація в Донецьку зайвий раз підтверджують, що вороги нині у стані, близькому до агонії. Величезні втрати без очікуваних результатів біля Соледара, Бахмута і Вугледара й особливо загроза контрнаступу ЗСУ змушують їх вдаватися до масованих обстрілів мирних населених пунктів. Поряд із цим вороги продовжують наступ на кількох напрямках, однак здебільшого безуспішно.

Дуже важкі бої тривають поблизу та в самому Бахмуті, де московити використовують усі наявні в них види зброї та боєприпасів, серед яких заборонені фосфорні, котрі випалюють усе довкола. Однією з найгарячіших точок залишається залізниця, про «взяття» якої зайди доповідають по кілька разів на день.

«У росіян у Бахмуті можна спостерігати момент стагнації. Окупанти фактично тупцюють на місці. Їм потрібен додатковий ресурс, щоб прорвати оборону ЗСУ, проте його в командування немає. Тому їхня тактика проста: намагаються трохи просунутися вперед, закріпитися, зняти бравурне відео або зробити фото з ганчіркою «вагнера» і відрапортувати про взяття вокзалу.

Але поки що й це в них не дуже виходить. Проблемну для загарбників багатоповерхову забудову намагаються рівняти із землею бомбами. А нещодавно стало відомо, що десантурі під Бахмут тягнуть кілька одиниць ВВС-1А «сонцепьок» (важка вогнеметна система). Ця зброя дуже небезпечна, хоч і має певні вади. Якщо буде налагоджено комплекс заходів протидії цим системам, вони виявляться абсолютно безпорадними», — розповідає військово-політичний оглядач Олександр Коваленко.

Ударили ще й по бульвару пушкіна

Бої із загарбниками в Бахмуті поступово перемістилися до центральної частини міста, а залізниця переходить з рук у руки. Стабілізувавши лінію оборони, наші військові не дозволяють московитам оточити місто, хоч ворожа пропаганда вже тривалий час поширює фейки про «котел» та величезні втрати українських бійців.

Така ідеологічна атака кремля, на думку експертів, має очевидну кінцеву мету: все-таки змусити оборонців залишити позиції й вийти з міста. По-перше, москва тоді нарешті зможе втішитися бодай цією давно омріяною перемогою. А по-друге, загарбавши Бахмут, який вони вперто називають артемівськом, московити отримають певні тактичні переваги для подальшого наступу.

Насправді оборона міста все ще триває тільки завдяки героїчним зусиллям захисників і втратам, однак загарбники втрачають набагато більше технічних і людських ресурсів.

«Вони фактично з усього фронту до Бахмута стягують боєприпаси і використовують там усі види зброї, яка в них є, і максимальна кількість літако-вильотів припадає саме на Бахмут. Дуже важко, але наші сили тримаються, є ротаційні моменти, є прийняття рішень про відхід-захід, бо відбувається позиційна боротьба: позицію здають, знову беруть. Думаю, ціною неймовірних зусиль ми утримаємо місто, доки не почнемо рухатися вперед самі. Але якщо відступатимемо, може посипатися весь фронт, а це вже не зовсім добре з погляду втрат», — переконаний полковник запасу ЗСУ військовий експерт Роман Світан.

На жаль, поряд із жорстокими боями біля Бахмута, Авдіївки та Мар’їнки «визволителі» не перестають обстрілювати населені пункти Донеччини навіть на певній відстані від лінії фронту. У ніч проти 18 квітня вони знову гатили по Слов’янську, який ще не оговтався від попередньої ракетної атаки. У центр міста влучили дві С-300 і дрони-камікадзе. Обійшлося без жертв, однак руїн побільшало: ушкоджено сім багатоповерхівок, п’ять приватних будинків, розважальний центр, бізнес-центр, автомобілі. Прикметно, що російські московити вдарили по бульвару пушкіна.

У Слов’янську, за словами керівника міської військової адміністрації Вадима Ляха, в жителів була і залишається можливість виїхати в безпечніші місця, проте чомусь там досі залишається їх чимала кількість.

«У місті нині приблизно 50 відсотків жителів, це 50 тисяч. Закликаю евакуюватися, але поки що не бачу, щоб люди активно користувалися цією нагодою», — каже він.

А керівники прифронтового краю фіксують і поширюють інформацію про воєнні злочини кремля, який убивства цивільних людей цинічно називає «захистом» чи «визволенням».

«ЗСУ успішно стримують ворога на всіх напрямках, тож росіяни компенсують свої невдачі на фронті постійними ударами по цивільному населенню. Надзвичайно важливо, щоб про московську тактику терору знали і пам’ятали наші союзники в цивілізованому світі», — наголошує начальник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.