ДАТА
11 вересня виповнюється 40 років, як пішов у небуття Микита Сергійович Хрущов
Ця яскрава, імпульсивна особистість вийшла з народних низів і завдяки природним здібностям зуміла піднятися до керівника великої світової держави, яким був Радянський Союз у ХХ столітті. Більша частина його буремного політичного і трудового життя пов’язана з Україною. Микита Хрущов залишився у пам’яті людей як людина енергійна, мужня, щирих душевних поривів та суперечлива, здатна до крутих змін і несподіваних державних рішень.
Становлення
Народився Микита у квітні 1894 року в Курській губернії. Його діди і батьки були простими селянами. З 1908 року життя щільно пов’язане з Україною. У Донбасі починався трудовий шлях звичайного селянського хлопця, який прилучився до революційного руху в добу царського режиму. Тут після Жовтневої революції 1917 року відбувалося його становлення як організатора і керівника осередків партії більшовиків.
Для Хрущова поворотним був 1929 рік, коли став слухачем Промислової академії в Москві, де проявив себе як активний борець з правою опозицією. Був знайомий з Надією Алілуєвою — дружиною Сталіна, яка також училася в академії. Саме їй зобов’язаний Микита увагою Генерального секретаря ЦК ВКП(б). У своїх мемуарах наприкінці життя Хрущов відверто зізнається, що в той час цілком перебував під впливом Сталіна. Чималу роль у його кар’єрі відіграв і секретар ЦК ВКП(б), член Політбюро Лазар Каганович. Згодом Микита Хрущов вів активну партійну роботу в Москві, а в 1935 р. посідав високий пост першого секретаря МК і МГК. У ті жахливі часи йому не вдалося залишитись осторонь від загальної кругової поруки учасників масових репресій, тож доводилося пристосовуватись до обставин. У той же час його роль у репресіях і сталінських чистках була незрівнянно меншою порівняно з діями найближчих спільників Сталіна.
Обіцяв виростити кукурудзу за Полярним колом. Фото з сайту chaskor.ru
Партійний діяч
У 1938-1949 роках Хрущов — керівник партійної організації України. Активно проводить політику центру, продовжує боротьбу з «ворогами народу», хоча на той час хвиля репресій пішла на спад. У центрі уваги керівництва республіки були питання організації виконання Третього п’ятирічного плану (1938-1942), який мав стати новим важливим етапом розвитку народного господарства країни, піднесення життєвого рівня радянських людей. У діяльності ЦК КП(б)У і РНК УРСР виник ще один важливий напрямок. 15.11.1939 року позачергова сесія ВР УРСР ухвалила Закон «Про прийняття Західної України до складу УРСР». То була пригноблена територія. Перебудова життя в західних областях сприяла значному пожвавленню економіки, підвищенню життєвого рівня населення, ліквідації безробіття. У 1940 р. до складу УРСР було включено північну Буковину та частину Бессарабії, а в 1945-му — Закарпаття. Таким чином, міркуючи про соборність України, не можна замовчувати, що возз’єднання майже всіх українських земель республіка змогла здійснити, перебуваючи у складі Союзу РСР.
Під час Великої Вітчизняної війни Микита Хрущов очолював боротьбу українського народу проти німецько-фашистських загарбників. Входив до військових рад низки фронтів. За спогадами сучасників, він постійно бував у військах, ніколи не засиджувався у штабах і на командних пунктах, завжди прагнув спілкуватися з людьми. Підтримував зв’язок із членами Політбюро, секретарями ЦК, давав розпорядження, контролював виконання. Брав участь у визволенні України, разом з передовими частинами 06.11.1943 року одним із перших з’явився перед киянами.
У лютому 1944 р., перебуваючи на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У, очолив і уряд республіки. Завдяки організаторським здібностям, енергії, вмінню мобілізовувати людей на виконання чергових завдань здобув авторитет і повагу в Україні. 1946 р. був вкрай скрутним через катастрофічну посуху та зруйноване війною сільське господарство. У деяких районах повторювалася жахлива ситуація голоду 1930-х років. Незважаючи на прямі вказівки з Москви здати державі 400 млн пудів хліба, Хрущов зважився особисто звернутися до Сталіна з листом, в якому писав, що Україна не тільки не зможе виконати поставки зерна, а навпаки, сама потребує допомоги з державних запасів. Це викликало вибух обурення керманича, який у відповідь надіслав образливу телеграму, де обізвав Хрущова «сумнівним типом». За його наказом Хрущов поїхав до Москви, готовий до найгіршого — звинувачення «ворогом народу». Проте наполягав на своєму. Це, мабуть, і стало причиною його усунення у березні 1947 р. з вищої партійної посади в республіці, на яку призначили Лазаря Кагановича. У грудні того ж року він знову обраний першим секретарем ЦК КП(б)У, а уряд очолив Дем’ян Коротченко. У грудні 1949 р. Хрущов від’їжджає з України у зв’язку з обранням його першим секретарем Московського міськкому, секретарем ЦК.
Улюблена біла голубка завжди поряд. Фото з сайту bulvar.com.ua
Керівник держави
Після смерті Сталіна 1953 р. Хрущов з вересня 1953 р. став першим секретарем ЦК КПРС. Ситуація в країні змінювалася, що позначилося передусім на лібералізації суспільно-політичного життя. Після XX з’їзду КПРС (лютий 1956 р.) відбулися нові зміни. Хрущов, людина гострого природного розуму, зробив відчайдушний, ризикований і мужній крок щодо викоренення культу особи Сталіна. Центральна влада відмовилася від терору як методу управління. Склалися умови, за яких стало неможливим повернення до масових репресій, відкривався шлях до демократизації радянського ладу. Цей процес виявився незворотним незважаючи на намагання прибічників старих порядків повернути його назад. Політика мирного співіснування, проголошена на з’їзді, стала основою для порозуміння і розвитку ділових відносин із західними країнами. За ініціативою Хрущова уряду України довелося розв’язувати комплекс проблем, пов’язаних з передачею Кримської області до складу УРСР, що відбулася за Указом Президії ВР СРСР від 19.02.1954 року. Таке рішення аргументувалося спільністю економік, територіальною близькістю і тісними господарськими й культурними зв’язками між Кримом та Україною. Ще у 1944 р. він намагався це зробити, але тоді отримав відмову, а зараз, перебуваючи на вищому посту в СРСР, реалізував цю ідею.
Він багато їздив по країні. Для прикладу наведу моє особисте враження від однієї такої його поїздки у серпні 1956 р. у Львівсько-Волинський вугільний басейн. У той час я після закінчення Ленінградського гірничого інституту працював тут на будівництві шахт і мав можливість бачити й слухати керівника держави. Він ознайомився зі станом будівництва, спустився в шахту, відвідав гірничі виробки, детально цікавився умовами праці і життя шахтобудівників. У місті Червонограді Львівської області у відновленому палаці колишнього польського магната Потоцького провів нараду, говорив про велике значення розвитку басейну, вугілля якого повинне забезпечити потребу промисловості і населення у паливі, про становлення робітничого класу, створення нових упорядкованих шахтарських міст і селищ та поліпшення добробуту людей. Микита Сергійович вийшов на площу перед палацом, розмовляв із жителями міста, відповідав на запитання, жартував, тиснув їхні протягнуті руки. Нас вразили його простота, народність, розкутість, товариськість, приязне ставлення до людей. Його приїзд приніс результати: були виділені додаткові кошти для прискорення будівництва шахт. А для нас це стало пам’ятною подією.
Хрущов намагався поліпшити стан справ у країні, був ініціатором освоєння цілинних земель, застосування нових технологій у розвитку сільського господарства. З його ім’ям пов’язані певні досягнення у галузі науки і техніки, освоєнні космосу. Тоді в країні взялися за вирішення багатьох соціальних проблем, зокрема житлової — швидкісними темпами зводили п’ятиповерхові спрощені будинки. За його ініціативи у 1957 р. в СРСР здійснена спроба докорінної реорганізації органів управління промисловістю і будівництвом, переходу від галузевої системи до децентралізованого управління за територіальним принципом. Роки семирічки (1957-1965) позначилися позитивними змінами у розвитку країни. Проте реформа не дала очікуваних результатів, бо нововведення намагалися втілювати не економічними, а суто політичними й організаційними методами.
.jpg)
А світ тоді був на межі ядерної війни... Фото з сайту svpressa.ru
Добрими намірами...
У Хрущова було багато добрих намірів, але в його натурі повсякчас відчувалася подвійність, його дії часто були непослідовні. Він засудив єдиновладдя, але зберіг авторитарну систему і підтримував, як і раніше, лінію боротьби з інакомисленням. Залишилася незмінною концепція загального контролю над суспільством. Піддавав нищівній критиці одних діячів культури — до інших митців ставився прихильно. Народний артист СРСР і України Дмитро Гнатюк згадує, що Хрущову подобались українські пісні, зокрема в його виконанні, і коли на початку 1960-х співаку заборонили гастролювати по країні, він втрутився і допоміг. За його ініціативи у 1961 р. на ХХІІ з’їзді КПРС була прийнята нова Програма партії, що включала нездійсненну ідею побудови комунізму за 20 років. Непостійність, нерозумне застосування влади призводили до непередбачуваних наслідків усередині країни та ззовні: і під час ситуації навколо Берліна (1958), і карибської кризи (1961), яка поставила світ на межу ядерної війни. Проте слід віддати йому належне: зумів, виявивши якості світового лідера, почути голос розуму й припинити ескалацію. Втім, він не встояв від спокуси свого звеличення, яке всіляко підігрівало його оточення.
Восени 1964 р. Хрущова було усунуто від влади. То був справжній палацовий переворот. На вищі керівні посади держави він висував кадри з України. Однак незадоволені реформаторською діяльністю і проявами волюнтаризму його висуванці його і зрадили.
Микита Сергійович похований на Новодівичому цвинтарі в Москві. На могилі встановлено пам’ятник, що влучно відображує його суперечливість, надгробок створив скульптор Ернст Неізвєстний, творчість якого Хрущов свого часу гостро критикував.
Микита Хрущов добре розумів суперечливість свого характеру, і в спогадах, що залишив наприкінці життя, відверто писав, що після його смерті на одній чаші терезів будуть його добрі справи, на іншій — недобрі, і вірив, що добрі переважать. Головною заслугою, яка переважує всі його непослідовні діяння, безсумнівно, є відчутний удар по тиранічній владі. Лише він, пройшовши іспит багатьма роками страху, лавірування, пристосовництва, і розуміючи гостру необхідність змін, виявив себе здатним так сміливо зробити цей крок.
Країна чекала цього, і радянське суспільство зітхнуло з великим полегшенням. Хрущовська відлига, як ковток свіжого повітря, була конче необхідна, як стала потрібною «перебудова» наприкінці ХХ століття.