ГЕРОЇНІ НАШОГО ЧАСУ
Журналіст Наталія ШТЕФУЦА
«Білі плями» в історії час відкривати
Після закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Штефуца повернулася з дипломом до рідного Ужгорода. З того часу розпочався її творчий шлях. Вибір професії пояснює багатогранністю журналістської праці, змогою часто подорожувати, зустрічатися з новими цікавими людьми і захоплено розповідати про них широкому загалу.
Спершу працювала на обласному телебаченні в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах, була ведучою новин. Разом з колегами започатковувала молодіжну та спортивну програми, експериментувала з різними проектами. Приміром, той, що називався «Просто неба», ознайомлював телеглядачів з життям сільських громад Закарпатського краю.
Пані Наталія була одним з авторів документального проекту «Гіркота солодкої землі», відзначеного номінацією конкурсу «Телетріумф 2008-2009», а також лауреатом популярного Всеукраїнського фестивалю телевізійних і радіопрограм «Калинові острови».
Вона розповідає, що найбільше її як директора ТВО «Студія експеримент» телеканалу «Тиса-1» ваблять культурологічні пошуки, теледокументалістика. Каже, що в сьогоднішньому швидкоплинному житті люди нечасто замислюються над «білими плямами» нашої історії, яка довго була закритою темою.
І передачі, в яких, хоча і в короткому форматі, проте достеменно висвітлюються такі теми, спонукають глядачів до інтелектуальних роздумів, бажання більше дізнатися про своє минуле. Щоправда, такі телепроекти недешеві, тож держава, за словами нашої героїні, могла хоча б частково підтримувати регіональну журналістику.
Завдяки активному дозвіллю Наталія завжди в прекрасній формі. Взимку вона віддає перевагу лижам, а влітку залюбки займається растингом — сповненим незабутніх пригод спуском норовливими гірськими ріками. Бо ж який справжній журналіст без екстриму?!
Вчителька Тетяна ПОПОВА
І навчання з життям не розминулося
Знайдіть на карті України невелике робітниче селище Верхньоторецьке, що в Ясинуватському районі Донеччини. Саме тут живе і працює переможниця Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2012» Тетяна Попова, двічі відмінник освіти, автор унікальної на наших теренах програми, що відповідає високим європейським параметрам, — «Формування цілісного світогляду школярів у процесі вивчення української мови та літератури», послідовниця відомого італійського педагога Антоніо Манігетті.
Як пояснила пані Тетяна, онтопсихологія, положення якої вона застосовує у своїй педагогічній практиці, передбачає дослідження розвитку людини в процесі її буття — від дитинства до зрілості. А голографічний підхід до навчання криється в тому, що вся інформація, яку отримують від учителя школярі, проектується на їхнє повсякденне буття, тобто це навчання безпосередньо інтегрується в життя. Лише так, на її переконання, відбувається об’єктивне сприйняття інформації.
Так склалося життя, що Тетяна Юріївна, здобувши педагогічну освіту в Донецькому національному педагогічному університеті, вчителювала в місті, а згодом переїхала в село, де колись жила її бабуся, яка й передала онуці любов до українського слова, пісні, народних звичаїв. Тому їй близькі щемні слова Ліни Костенко, що наша пісня — це душа народу.
Тож у своїх авторських моделях уроків вона вміло творить цілісний світогляд і своїх учнів, і колег-учителів, які приходять до її авторської творчої майстерні на обласних курсах підвищення кваліфікації. Має численні публікації у фахових журналах. Цікаво, що професійні надбання цієї талановитої жінки ще з 2007 року зберігаються у банку передового педагогічного досвіду Донеччини.
Щоб стати справжньою вчителькою, завважує пані Тетяна, треба, як писала її улюблена поетеса Леся Українка, мати в серці те, що не вмирає: безмірну любов до людей і щиру повагу до батьківської землі.
Аудитор Олена МАКЕЄВА
Імідж професії створюють професіонали
Крім популярної жартівливої пісеньки про бухгалтера, небагато майстрів культури та мистецтв присвятили своїтвори людям, які компетентно знаються на бухгалтерському обліку, фінансовій звітності, аудиті, податковому консультуванні, реінжинірингу бізнес-процесів. Утім, без таких спеціалістів сьогодні неможливо уявити бізнесове і підприємницьке буття, як і загалом економіку держави.
Олена Макеєва, кандидат економічних наук, управляючий партнер однієї із аудиторських фірм столиці, має 15-річний стаж роботи в означеній сфері й успішно представляє своїх колег як віце-президент міжнародної громадської організації «Рада незалежних бухгалтерів і аудиторів», голова постійно діючої комісії громадської ради при Державній податковій службі, заступник голови податкового комітету Українського національного комітету Міжнародної торгової палати.
Пані Олена бере активну участь у різноманітних соціальних та благодійних проектах. Зокрема вона проводить майстер-класи і тренінги з професійного й особистісного зростання для бухгалтерів та аудиторів, підтримує освітні програми в кількох вищих навчальних закладах, є співавтором проекту з випуску «Податкового кодексу 3D».
Ще один благодійний проект, до якого причетна наша героїня, — будівництво дитячого еко-реабілітаційного центру іпотерапії «Камелія». Вона небезпідставно вважає соціальну складову важливим чинником вітчизняного бізнесу.
Колеги називають відмінною рисою характеру Олени Макеєвої постійну жагу до нових знань, навчання. Жінка впевнена, що справжній професіоналізм, зрештою, виведе нашу країну на рівень цивілізованих держав світу, в якій, зокрема, й інститут аудитора і бухгалтера працюватиме як досконалий швейцарський годинник, а економіка забезпечить добробут народу.
Медсестра Наталія ЛИСЮК
Добре серце не міліє
Того сонячного червневого дня ніщо не віщувало біди. Медична сестра Червоноармійської районної лікарні, що на Житомирщині, Наталія Лисюк поверталася з обідньої перерви. Прямуючи берегом ставу, жінка побачила трьох маленьких хлопчаків, які гралися на бетонних плитах. Раптом один із них посковзнувся, впав у воду і став тонути.
Не вагаючись, Наталія Сергіївна рішуче кинулася на допомогу, витягла дитину і заходилася робити штучне дихання. На її прохання перехожі викликали «швидку», і чотирирічного Богданчика доправили до медичного закладу. За словами лікарів, життя його трималося на волосинці, тобто мужня рятівниця буквально вирвала хлопчика з тенет смерті. Зараз він живий-здоровий — на радість батькам і своїй новій хрещеній матері.
На запитання «Чи було страшно?» пані Наталя чесно визнає: «Мабуть. До того ж, я завжди водойми обходила десятою дорогою і плавати так і не навчилася». Та, каже, в ту хвилину про страх не думала. Вочевидь, спрацювала сила материнського інстинкту, позаяк і сама має двох дітей, і професію обрала, щоб людське життя і здоров’я оберігати.
Ще 1984-го закінчила Житомирське медичне училище, хоча змалечку побоювалася людей у білих халатах. Розповідає, що вирішила подолати той свій острах, ставши саме медичним працівником і досконало оволодівши своїм фахом. Колеги й пацієнти цінують її за доброту, щиру пораду, відкрите серце. Та й більшість земляків Наталії Сергіївни не здивувалися цьому вчинку, бо знають, що її жертовність, істинне милосердя — справжні, а не показні.
Приклад старшої сестри наслідувала й менша, Майя, яка нині працює фельдшером у їхньому рідному селі. Вона перша привітала Наталію, коли їй вручили еменесівську почесну медаль «Герой-рятівник».