Анексію Криму з одного боку сприймали як велике свято возз’єднання, а з іншого — як руйнацію усталеного способу життя. Не вдаючись у юридичні й політичні деталі, скажемо: те, що сталося, змінило життя мільйонів. Якщо навіть лише десятьом це скалічило долі й тільки сотня жінок плакала вночі, це не варте всіх примарних чи детально вималюваних преференцій, які обіцяють внаслідок того, що відбулося.
Сьогодні бачимо багато негативу: люди налякані, шукають зниклих родичів і нову роботу, лікують покалічених, змінюють місце проживання, навчання, відновлюють втрачені документи. У нас уже офіційно зареєстровано понад 3 тисячі біженців. Це катастрофа і великий біль усієї нашої країни.
ОФІЦІЙНО
Урядова «гаряча лінія» 0 800 507 309
Міністр соцполітики Людмила Денісова запевнила, що роботу органів із питань соціальної підтримки громадян і сімей, які переселяються з Криму в інші області, організовано. Відкрито урядову «гарячу лінію»: 0 800 507 309.
Цей номер телефону можна дізнатися у ЗМІ, на залізничних вокзалах, у потягах кримського напрямку, раз на годину його оголошують на вокзалах та після прибуття потягів із Криму. Також оголошують телефони держустанов, які можуть надати допомогу. Інформація є у чергових по вокзалу, в довідкових бюро, цілодобових квиткових касах.
«Станом на 24 березня розміщено 3608 громадян, які тимчасово перебуватимуть на материковій частині України. Найбільше людей звернулося до Львова — понад 1200 осіб, Івано-Франківська — понад 1000», — повідомила вона. Міністр запевнила, що її відомство організувало роботу з надання допомоги та виплат громадянам за новим місцем їхнього перебування. Спрощена процедура прийому громадян дає змогу пенсіонерам звертатися до будь-якого відділення Пенсійного фонду. «На цей час звернулося 133 пенсіонери, вони вже отримали пенсії, які не отримали в Криму за березень», — сказала Людмила Денісова.
«Охочим знайти роботу треба звертатися до центрів зайнятості. На сьогодні Мінсоцполітики готове запропонувати 55 тисяч вакансій по Україні та сприяти працевлаштуванню за чотирма програмами: підбір роботи за освітою, перекваліфікація, відкриття підприємницької діяльності, участь в оплачуваних громадських роботах, — заявила вона. — До центрів зайнятості звернулися 39 осіб, з них п’ятеро вже працевлаштовано».
Отримувачі соцвиплат, зокрема вагітні, сім’ї з дітьми теж можуть звернутися до будь-яких органів фондів соцстрахування.
Міністерство також готове розмістити громадян із Криму в геріатричних пансіонатах та територіальних центрах, у яких є близько 2,5 тисячі місць.
Значна проблема — захист понад 4,8 тисячі сиріт, які залишаються на території Криму. Відомство домагається створення для переселенців необхідних умов проживання, освіти дітей, медобслуговування, надання психологічної підтримки, допомогу у відновленні втрачених документів.
За словами віце-прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, у 18 регіонах України створено 26 тисяч місць проживання для військовослужбовців та їхніх родин із Криму.
У Києві громадяни, що тимчасово прибули з території півострова, можуть отримати якісну, вчасну і безкоштовну медичну допомогу в усіх медичних закладах. Дітям, дорослим та вагітнім потрібно звернутися до медзакладів за фактичним місцем проживання, написати заяву для того, щоб їх узяли на облік. Відсутність документів не може бути підставою для відмови у наданні кваліфікованої медичної допомоги.
Рівненщина. «Бандерівці» зустріли як рідних
Понад півсотні жителів прикордонних Зміївського та Кегичівського районів Харківщини вже встигли облаштуватися у Сарненському районі на Рівненщині. Їх тимчасово розмістили в санаторії «Горинь», що у селищі Степань, та в приміщенні школи в сусідньому селі Грушівка, де навчання не відбувається вже два роки. Тож люди самі облаштовують капітальну двоповерхову будівлю для проживання.
— Нас зустріли як рідних: несли продукти, гроші, різноманітні речі — хто що міг. Тут моїм дітям тепло і затишно, — розповідає мама шести дітей, яка, втім, побоюється назвати власне прізвище. Каже, що там, у них, люди зазомбовані антиукраїнською пропагандою, тож береженого й Бог береже.
Натомість пенсіонер Микола Біловицький із Зміївського району від імені всіх переселенців виступив на президії Сарненської райради, так розставивши акценти:
— Ми телефонували в різні області на заході України, але саме тут, у Сарненському районі, нам найшвидше запропонували конкретне розв’язання наших проблем. Поки що йдеться про тимчасовий прихисток. А далі, як мовиться, поживемо — побачимо: гадаю, молодим варто залишатися тут і облаштовувати своє майбутнє. Адже в нас люди бояться вголос висловити свою думку. Ми готові на випробування: нашим батькам та дідам теж довелося не легше, але нехай ці випробування будуть у вільній демократичній країні. Нас до глибини душі вразила гостинність поліщуків. А ще — співучасть місцевої влади: не встигли ми сформулювати свої прохання, як уже відчули їх вирішення. Медики оглянули дітей, надали їм необхідну допомогу. Як тільки завершаться канікули, школярі, що вже встигли знайти нових друзів, підуть до місцевої школи.
До речі, більшість родин у Степані — багатодітні. А саме в таких родинах зазвичай панують порозуміння, співчуття та милосердя.
— Поки що президія районної ради надала слобожанцям дозвіл на проживання в районі на рік. Втім, уже сьогодні йдеться про бажання деяких сімей залишитися в нас постійно. Одна з них уже придбала будинок у Грушівці за 22 тисячі гривень: гроші невеликі, а житло просторе, до того ж тут надзвичайно мальовниче місце з унікальною поліською природою. Коли люди поцікавились можливістю купити ділянку, ми відповіли: «Землі в нас стільки, що аби ви її обробили. Вистачить і для рільництва, й для будівництва».
А вони, бачу, гарні майстри, все роблять власними руками: вже обладнали душові кімнати, підвели воду, каналізацію — адже поряд із колишньою школою є артезіанська свердловина. У приватній пекарні в Степані окремим людям пропонують роботу. Проблем із пенсією не виникало, адже всі, хто приїхав, отримують її на картки. Маємо хіба що одну проблему: електроенергію школа одержувала як бюджетна установа, за значно вищими, ніж для населення, цінами. Тому ми одразу ж звернулися з цим питанням до НКРЕ та Рівнеобленерго: гадаю, рішення буде знайдено.
Турбують голову райради й однобокі коментарі, якими просто «забитий» Інтернет, на кшталт: «Ох, и знатно брешут, собаки! Ну кто поедет из Харьковской области на Ровенщину?»
Для таких коментаторів кажу: слобожанці у Сарненському районі справді є, і почуваються вони тут уже доволі впевнено. Ось вони, перші паростки громадянського суспільства, які проростають, наче проліски з-під зимового грунту! Найближчими днями слобожанці очікують на приїзд ще щонайменше сотні своїх земляків: вони ж бо «бандерівців» уже не бояться.
Львівщина. Кримчанки народили вже у Дрогобичі
Молодій, але вже багатодітній матері Ленур і наснитись таке не могло, що свою сьому дитину народжуватиме не вдома, коли квітуватимуть абрикоси й вишні, а за тисячі кілометрів від рідної оселі. Та за кілька тижнів життя в її рідному Криму так стрімко змінилось, перекресливши в один момент всі плани й мрії. І от у найвідповідальніший момент напередодні пологів довелось тікати з дому. А згодом у паспорті її синочка, якому ще й імені не встигли вибрати, запишуть місце народження: Дрогобич.
Місто, про яке вона раніше й не чула, тепер назавжди буде пов’язане для неї з народженням сина та добрими і турботливими людьми Дрогобицького пологового будинку, які не лише допомогли немовляті з’явитися на світ, а й з увагою поставилися до прохання пацієнтки щодо дотримання національних і релігійних традицій. Позаяк того вечора працювали лікарі-чоловіки, тож, за словами головного лікаря Володимира Штогрина, на прохання породіллі до приймання пологів запросили лікарів-жінок. Попри пережите, хлопчик народився нівроку!
І це вже друге немовля, яке народила у прикарпатському Дрогобичі кримчанка, — кілька днів тому у Вілени з’явилася дівчинка! Медперсонал, мешканці міста і області щиро бажають малятам рости здоровими та якнайшвидше повернутися на рідну землю. Однак звістки, які надходять з окупованого півострова, не додають впевненості, ситуація щораз складніша. Вони б ніколи не покидали свою землю, бо з розповідей батьків і дідів знають, яку страшну ціну заплатив кримськотатарський народ за право жити на рідній землі. Зізнаються, що у Карпатах їм добре, але все одно сниться війна.
Своєю добротою і щирістю галичани засвідчили: доля кримських родин їм небайдужа. Щодня телефонують підприємці із запитаннями, чим можна допомогти? 60 дітей із Криму вже навчаються у школах Львівщини, дев’ятеро ходять у дитсадки. І хоч проживання, харчування та медична допомога — безкоштовна, працездатні кримчани, все ж, охоче влаштувалися б на роботу, хай тимчасову. Фінансують перебування кримських родин власним коштом сім’ї місцевих мешканців та представники бізнесу. Приїжджі втішені гостинним прийомом в оздоровчо-лікувальному комплексі «Ровесник», що поблизу Червонограда, де доба перебування однієї особи обходиться у 140 гривень, у реабілітаційному центрі популярного курорту Великий Любінь, де проживання і харчування для них безкоштовне. Місцеві жителі діляться з кримчанами домашніми припасами — консервацією, городиною, приносять речі щоденного вжитку.
Загалом на Львівщину уже прибуло понад 1 100 кримчан. А ще 2 085 людей виявили бажання приїхати на тимчасове проживання в область, — повідомила заступник директора департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації Оксана Яковець. — Вже думаємо, де розмістити 1039 дорослих та 1046 дітей.
Віднедавна спільно з органами влади Львівщини організацією надання допомоги кримським татарам опікується координаційний центр, який очолив представник Меджлісу Алі Бакаєв.
Самі ж кримчани, звісно, задоволені тим, як в Галичині їх гостинно зустріли, але мріють про повернення до своїх домівок, люди бояться втратити свої оселі. Як пояснили вимушені втікачі, їм та їхнім рідним, які залишилися в окупованому Криму, почали погрожувати саме через їхні позитивні відгуки про життя в Західній Україні та людей, які власними вчинками й добротою спростовують стереотипи про нелюдське обличчя «бандерівців». До речі, анонімні дзвінки з погрозами почали надходити й на мобільні телефони львів’ян, котрі допомагають кримчанам обжитися у Західній Україні.
Полтавщина. Жертви пропаганди бояться бороданів з автоматами
Вже кілька днів у Полтавській облдержадміністрації працює Єдиний інформаційний центр «Майдан», діяльність якого спрямована на допомогу біженцям з Криму. Саме сюди звертаються громадяни, які готові її надати, й ті, хто її потребує. Волонтери, а це переважно жінки, не відходять від телефонів. Водночас приймають від громадян речі для потерпілих: консервацію, одяг, білизну, рушники — все, що може знадобитися в таких випадках.
Координатор центру Наталія Талипова повідомила, що в області виявили бажання близько тисячі людей надати притулок жителям півострова, а п’ять сімей з області — навіть подарувати їм свої будинки. На цей час на Полтавщині вже оселилися 18 родин із Криму, вони потребують адаптації, допомоги соціальних служб, юристів та центру зайнятості. Це дві татарські сім’ї з Бахчисарайського району та родина військовослужбовців з Євпаторії, які нині перебувають під патронатом соціальних служб. В першу чергу їм необхідна підтримка психологів та юристів.
— Люди пригнічені, стомлені, перебувають у стані нервового шоку, вони дуже налякані. Перше їхнє запитання, коли вони до нас телефонують: «А у вас безпечно?» Вони думають, що в нас по місту ходять бородаті «бандерівці» з автоматами через плече. Кримчани перебувають під негативним інформаційним впливом, думають, що ми тут вимагаємо гроші, — розповідає працівник центру Юліана Бондаренко. — Ми приймаємо, забезпечуємо житлом, це робота державних служб, але доки вони «розкачуються», нам доводиться працювати цілодобово.
Волонтери налагодили співпрацю із Святоуспенським собором, там пообіцяли збирати й зберігати речі, які приносять громадяни для кримчан. А в подальшому проводити недільні школи. Водночас, як повідомила директор департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Людмила Корнієнко, їхні працівники забезпечують біженців усіма видами державної соціальної підтримки.
Їм для цього необхідно тільки звернутися до найближчого органу соцзахисту або управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Прийом потерпілих громадян проводиться щодня з 08.00 до 17.00, в суботу з 9.00 до 15.00 години. При собі треба мати (за наявності): паспорт, посвідчення отримувача пенсії, допомоги, пільговика; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду. Органами праці та соціального захисту населення області буде надано всебічну допомогу в оформленні державної допомоги за тимчасовим місцем перебування або переоформленні виплати допомоги через банківські установи.
Крім того, за словами виконуючого обов’язки першого заступника голови Полтавської облдержадміністрації Олега Пругла, кожен департамент, кожна служба напрацює комплекс заходів, які б дозволили надати допомогу родинам біженців у влаштуванні дітей до навчальних закладів, у наданні тимчасового житла, необхідної медичної та психологічної допомоги, здійсненні соціальних виплат. Подібні координаційні центри скоро запрацюють у кожному місті та районі.
Черкащина. У біженців є й житло, й робота
Біженців з Криму уже приймає й Черкащина. Днями в місто Золотоноша приїхала сім’я з Сімферополя. Люди втікали від війни, залишивши там квартиру і все майно. На Черкащині довелося починати все з нуля. Але на допомогу молодій сім’ї прийшли місцеві жителі. Ось уже кілька днів кримчанин Юрій працює на будівництві в Золотоноші. І живе в гуртожитку місцевого ліцею.
Залишити рідний Сімферополь виявилося не так просто. Як розповідає переселенець, люди, які влаштували перевірку, забрали і порвали український паспорт. Робили все, щоб не можна було виїхати. Але, на щастя, вдалося вирватися. Куди їхати — довго не думали. Зателефонували в Золотоношу людям, які винаймали у них квартиру минулого літа, і ті запросили до себе. Буквально відразу молодій сім’ї тут знайшли і роботу, і житло.
Кімната в ліцеї поки що обставлена скромно — лише два ліжка, пара стільців та тумбочка. Проте сім’я дуже задоволена. Для біженців з Криму в цьому студентському гуртожитку виділили цілий поверх. Завуч ліцею розповів, що зможуть розмістити тут 50 осіб. За проживання ж не візьмуть ні копійки.
Заступник директора з виховної роботи Золотоніського ліцею Світлана Плаксій обіцяє: чим зможемо — допоможемо. Та й як не допомогти: у людей біда.
У щирості та доброті золотонісців біженці вже переконалися: місцеві жителі ділилися з ними не тільки продуктами, а й речами. Маленька родина Юрія потроху обживається в Золотоноші. Вже придбали телевізор і деякі меблі. Планують заробити грошей і найняти квартиру. Їхати звідси нікуди вже не хочуть.
Як повідомив голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко, Черкаська область готова прийняти три тисячі біженців із Криму. Із облаштуванням місць проживання для біженців владі активно допомагають представники бізнесу.
Сумщина. От вам братня рука допомоги!
Сумська область має всі необхідні умови, аби прийняти біженців з Кримського півострова. До того ж, це питання національної і земляцької честі — в годину негараздів подати братню руку допомоги співвітчизникам. Про це повідомив голова Сумської ОДА Володимир Шульга, який кілька днів тому підписав розпорядження про створення оперативного штабу з питань розміщення сімей, у тому числі військовослужбовців. До його складу ввійшли представники насамперед відповідних структурних підрозділів Сумської облдержадміністрації, правоохоронних органів, Державної міграційної служби України, соціальних служб тощо. Саме на штаб покладено весь комплекс робіт, які він виконуватиме відповідно до чинного законодавства щодо захисту прав та інтересів громадян з АРК та Севастополя.
У першу чергу в області ретельно ревізували всі наявні санаторно-курортні, освітянські заклади та заклади відпочинку для розміщення на тимчасове чи постійне проживання. Дев’ять об’єктів відповідають усім вимогам, і їх рекомендовано передати для біженців. Про це повідомив начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області Сергій Бульдович, який запропонував залучати районні центри для розміщення приїжджих людей, де також є можливості надавати житло.
Як поінформував Шосткинський міський голова Микола Нога, поліське місто вже зараз готове виділити щонайменше 6–8 квартир для переселенців, у яких місцеві підприємці зроблять ремонт власним коштом. Районний центр також розглядає можливість прийняти на постійну дислокацію одну з військових частин, яку будуть виводити з Криму.
Аби біженці не мали зайвих клопотів, на офіційному сайті міської ради вже вказано перелік необхідних документів, телефонні номери, за якими можна дізнатися про особливості розселення, медичного та пенсійного обслуговування, навчання дітей, наявність дошкільних закладів тощо.
Солідарність з кримчанами виявили і жителі Лебедина. За словами міського голови Анатолія Трояна, кілька днів тому тут інспектували місцевий дитячий санаторій-профілакторій, розрахований майже на півтори сотні місць. Висновок: хоч сьогодні заклад готовий прийняти кримських біженців — як дорослих, так і з дітьми.
Як підсумовує Володимир Шульга, Сумська область гостинна. У кожному з 18 районів і міст неодмінно знайдуться можливості поділитися теплом і увагою з тими, хто їх сьогодні особливо потребує.
Станом на ранок 25 березня поки що не зареєстровано біженців, які б обрали для проживання саме Слобожанський край.
Тернопільщина. Герой УПА залишив Бахчисарай лише з торбинкою
Зустрічати 88-річного Володимира Чермошенцева на залізничному вокзалі прийшов разом з тернопільцями голова облради Василь Хомінець із синьо-жовтим букетом квітів. Володимир Олексійович — етнічний росіянин, родом з Поволжжя. У 1930-х роках більшовики замордували його батька, тож тоді ще малому Вові довелося зазнати чимало поневірянь, аж доки дістався Бахчисарая в Криму, де мешкали його родичі. Коли ж на нашу землю ступив фашистський чобіт, 16-річного Володимира Чермошенцева забрали на примусові роботи в Німеччину. Доїхав хлопець до міста Дубна на Рівненщині, тут його звільнили вояки УПА. Хлопчина й сам вирішив податися у повстанці. Додав собі два роки й почав воювати. Був джурою в курінного «Юрія» — Георгія Чуйковського. Двічі поранений. Звісно, за радянської влади на нього чекало ув’язнення. Опісля повернувся до Бахчисарая.
.jpg)
Тепер, через 70 років, уже як біженець із Криму Володимир Чермошенцев прибув на Тернопілля, де колись воював. Російські агресори не могли змиритися з думкою, що в Бахчисараї живе легендарний ветеран УПА. До його помешкання навідалися «зелені чоловічки», морально тероризували, лякали. Долею Володимира Олексійовича спочатку перейнялася Тернопільська обласна організація Конгресу українських націоналістів. Звернулася до голови облради. І ось ветеран-повстанець знайшов прихисток у Тернополі, куди вирушив лише з невеликою торбинкою, в яку поклав документи, нагороди, світлини, адреси, газети, що писали про нього, і роман-хроніку Миколи Поровського «І бурею битва гриміла». Ця книжка розповідає про його повстанські молоді буремні роки. Тож Володимир Олексійович подарував її голові обласної ради Василеві Хомінцю.
Нині Володимир Чермошенцев відпочиватиме у найкращому санаторії Тернопілля «Медобори». Обласна влада пообіцяла створити належні комфортні умови для його подальшого проживання у краї.
Миколаївщина. Санаторії відкриті для переселенців
Область, що географічно лежить найближче до Криму, готова приймати українців, які проти російського громадянства. Бажання прихистити кримчан висловлюють і звичайні громадяни, і влада. Так, розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації створено регіональний координаційний центр підтримки сімей, які приїхали з АР Крим та міста Севастополя. Втім, підготовча робота була розпочата раніше.
За словами заступника голови облдержадміністрації, керівника центру Володимира Лусти, до його складу увійшли представники всіх служб, структур і департаментів, які супроводжують людину в повсякденному житті: соціальний захист, охорона здоров’я, освіта, центр зайнятості, Пенсійний фонд та інші соціальні фонди, міграційна служба. Миколаївська область може прийняти та розмістити на своїй території 500 цивільних осіб та членів сімей українських військовослужбовців. Таке завдання поставила центральна влада. Самі ж військовослужбовці будуть розміщені у військових частинах.
На сьогодні вже визначені об’єкти, де готові прийняти кримчан: це обласний геріатричний інтернат, Миколаївський територіальний центр соціального обслуговування, санаторії-профілакторії «Інгул», «Перемога» та «Знання», «Укрпрофоздоровниця», колишня школа соціальної реабілітації дітей-підлітків. Всі ці комплекси знаходяться в обласному центрі. Також гостей чекають два пансіонати в Очакові.
Про всяк випадок обласна влада прорахувала різні варіанти. Є, наприклад, на території області будинки відпочинку, які працюють цілорічно. В них можна оселити людей. А от до села Мигія Первомайського району переїхала до родичів одна кримська родина. Їхні діти вже ходять до школи, родина закріплена за всіма видами державної допомоги, яка передбачена законодавством.
На жаль, інколи оприлюднюється інформація, яка не відповідає дійсності. Так, на одному з інтернет-сайтів повідомили, що начебто 40 сімей з Криму забажали приїхати в Миколаївську область, а місць для них немає. Інформацію спростувала начальник департаменту соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації Ольга Сивопляс. Вона зазначила, що насправді ці родини з Євпаторії тільки думають, куди їм їхати, але поки що перебувають у Криму.
З пенсійним забезпеченням, влаштуванням дітей до закладів освіти, наданням медичної допомоги, як запевняють чиновники, ніяких проблем не буде.
Матеріали підготували Олександр ВЕРТІЛЬ, Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
Олена ІВАШКО, Владислав КИРЕЙ, Лариса КОНАРЕВА,
Оксана МЕЛЬНИК, Інна ОМЕЛЯНЧУК, Микола ШОТ, «Урядовий кур’єр»