Доктор економічних наук
Богдан АНДРУШКІВ
Торік у Тернополі в центрі міста урочисто відкрили скульптурну посвяту бджолі-трудівниці. А ще раніше (1997 р.) у Петрикові Тернопільського району постала єдина в Україні каплиця Зосима та Саватія — покровителів пасічництва. 10 років тому в с. Чернелів-Руський того ж району спорудили пам’ятник видатному бджоляру о. Миколі Михалевичу, а в обласному центрі назвали на його честь вулицю. Історія засвідчує, що Тернопільщина (принаймні останніми століттями) посідала провідне місце в галузі бджільництва. І нині може похвалитися її розвиненою системою, чого не сказати про ефективність переробки бджолопродукції.
На це звернула увагу група тернопільських науковців на чолі з професором Богданом Андрушківим і запропонувала бізнес-ідею, яку подала на конкурс, що проводила міська рада. Цей проект здобув переможні лаври. Йдеться про перетворення Тернополя «в інноваційний центр з переробки бджолопродукції», де б виготовляли різноманітну продукцію — від капсул з квітковим пилком, натуральних медовмісних напоїв до лікувального воску та косметики на медовій основі.
Наш кореспондент поцікавився в Богдана АНДРУШКІВА формулою цього бізнесового задуму. Адже тема важлива й у всеукраїнському сенсі.
Мед — у споживчий кошик
— Богдане Миколайовичу, як відомо, Україна посідає перше місце в Європі та четверте у світі за обсягами виробництва меду. Можемо поліпшити позиції на світовому ринку, стати в лави найбільших медових експортерів?
— Мені довелося проаналізувати на цю тематику чимало матеріалу — інформаційного, наукового, статистичного. Чи зможе український мед завоювати перше місце на світовому ринку, залежить від багатьох чинників. Вітчизняні підприємці, які працюють у бджільництві, отримують майже 100 % прибутку. Але це стосується середніх пасік, де є понад 60 бджолиних сімей. У такому випадку бізнес може окупитися за кілька років. Нині українські бджолярі докладають величезних зусиль, аби не лише утримувати провідні позиції на світовому ринку з виробництва меду, а й зробити Україну одним з найбільших медових експортерів.
Погляньмо на статистику. За часів колишнього СРСР на теренах України майже 5 млн бджолиних сімей виробляли до 60 тис. тонн валового меду на рік. За останні 20 років кількість бджолиних сімей скорочувалася. Нині, згідно з даними експертів, їх майже 3,75 млн. Показник обсягу виробництва українського меду за чотири минулих роки зменшився на 26,5%.
У нашій країні нараховують понад дві тисячі виробників меду. 95 відсотків українського медового врожаю забезпечують приватні господарства. Кількасот тисяч пасік радше нагадують хобі чи промисел, аніж сучасну індустрію. Водночас поступове підвищення цін на світовому ринку певною мірою може посприяти поліпшенню вітчизняної цінової кон’юнктури. Тим більше, що з року в рік зростає собівартість медової продукції: лише 2009-2010 року вона зросла в 1,2 раза щодо попереднього періоду (дані Держкомстату).
Ось так тернополяни ушановували бджолу. Фото автора
Здебільшого на пасіках переймаємося викачуванням меду. Але ж не треба забувати й про інші види продукції бджільництва — прополіс, маточне молочко, бджолину отруту, забрус, бджолиний підмор, виготовлення воску. Вони добре прислуговуються передовсім у профілактично-лікувальній справі.
— Які чинники, на ваш погляд, можуть стимулювати розвиток бджільницької галузі?
— Їх набереться з добрий десяток. Треба насамперед подбати про нарощування темпів загальної кількості бджолиних сімей як в аграрних підприємствах, так і у приватних господарствах краян. Задля поліпшення кормової бази збільшувати посіви площ медоносних культур. Не забувати про розвиток єдиної системи племінної служби у бджільництві. Важливою ланкою в цій справі є створення належних умов у закупівлі та реалізації продукції бджільництва, налагодження взаємозв’язку зі спорідненими та обслуговуючими галузями на підставі взаємовигідних економічних відносин та паритету цін.
Гадаю, що мед та інші продукти бджільництва мають посісти чільне місце і в споживчому кошику співвітчизників, особливо на це мали б звернути увагу в дитячих дошкільних закладах.
І жуйка, й напої
— Ви — за перетворення Тернополя на «столицю бджолярства». Які організації, підприємства чи інші бізнесові структури мали б долучитися до активізації діяльності у переробці бджолопродукції?
— Організаційно-технологічна схема передбачає збирання і зберігання бджолопродукції, підготовку до переробки. Цим мали б займатися заготівельні організації споживчої кооперації, фермерські та інші аграрні підприємства. В алгоритмічній системі аудиторсько-консультативну функцію було б доречно покласти на асоціативне об’єднання, до якого б увійшли ВАТ «Терномед» і «Тернофарм», управління охорони здоров’я, Тернопільський державний медичний університет ім. Івана Горбачевського, обласне товариство любителів-пасічників.
— Міська влада висловилася за втілення вашої бізнес-ідеї. Сподіватимемося, що не лише на словах. Що ж, власне, пропонуєте виготовляти з бджолопродукції?
— Цілу низку виробів — випуск продуктових консервантів на медовій основі, розфасування меду, косметичної продукції, виготовлення жувальних, екологічних, лікувально-профілактичних подушечок, капсул з квітковим пилком, лікувального воску, свічок і навіть натуральних медовмісних напоїв, квасу та вина. Це водночас і певне витіснення з харчового ринку продуктів з консервантами хімічного походження.
І ще одне. Наступного року, як відомо, Україна прийматиме європейський чемпіонат з футболу. Гадаю, його символіка могла б з успіхом красуватися на такій солодкій та корисній продукції.
Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Богдан АНДРУШКІВ. Народився 19 червня 1947 р. в с. Метенів на Тернопіллі. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (нині — національний економічний університет). Працював заступником голови облради, першим заступником голови облдержадміністрації, головою обласної ради профспілок. Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України. З 2007 р. — завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя.