2010 - рік ветеранів війни
Чим він запам'ятається для одного з них - полковника у відставці Івана Звягінцева?
Кандидатура від столичного військового комісаріату, куди завітав, переконала, що це справді дуже цікава людина з багатою фронтовою біографією й активною життєвою позицією. Хоча ветерану вже виповнилося 90 літ, бажання побувати в Москві на параді з нагоди 65-ї річниці Перемоги переважило і віддаль, і вік. Від чого отримав великий заряд бадьорості та оптимізму.
Цікава зустріч
- Пам'ятаєте пісню про бойову дружбу радянських і французьких льотчиків? - запитав під час зустрічі Іван Григорович. - Це до того, що після параду на Красній площі я познайомився з французьким ветераном з полку "Нормандія-Неман". Виявляється, що літак мого нового приятеля збили в небі над Кенігсбергом, а я в боях за це місто отримав важке поранення, очолюючи екіпаж самохідної артилерійської установки. Виходить, і мене стосуються рядки з цієї пісні "Бонжур, камарат!" До речі, син цього льотчика очолював колону французьких ветеранів війни на параді в Москві. А ми були на ньому живими представниками антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни... Погодьтеся, відбувся знаменний збіг обставин. І таке не забудеться.
Брежнєв благословив
У молодості ще Ваня Звягінцев мріяв стати інженером. Так би воно й було. Та після другого курсу Харківського гірничопромислового інституту у вересні 1940 р. його призвали на військову службу. В травні наступного -закінчив полкову танкову школу. Війну зустрів радистом - стрільцем на командирському танку БТ-7. Потім призначили командиром цієї машини. На ній обороняв столицю України. Під Києвом потрапив в оточення, але вийшов з його кільця, продовжував бити фашистів.
Фронтові дороги привели Івана Звягінцева і на Малу Землю. У складі морського десанту Героя Радянського Союзу Цезаря Куникова у лютому 1943 р. був висаджений у це вогняне пекло, де отримав поранення, але залишився в строю. Медаль "За відвагу" вручив йому начальник політвідділу 18-ї армії Леонід Брежнєв і благословив на навчання до танкового училища. Після закінчення училища самохідних артилерійських систем, отримавши в Челябінську самохідку САУ-122, вже офіцером і командиром взводу знову потрапив на фронт. Нові бої, нові поранення. Донині носить Іван Григорович біля серця шматок заліза. Востаннє повів у бій важкі САУ молодший лейтенант Звягінцев на штурм Кенігсберга у травні 1945 р. Його взвод підбив три танки ворога і в запеклих боях втратив дві свої машини, а сам він отримав важке поранення. Свято Перемоги зустрів у шпиталі.
Журба і радість переплелися
І сьогодні полковник у відставці Іван Григорович Звягінцев добре пам'ятає своїх живих і полеглих фронтових побратимів, подробиці кожного з численних боїв, що випали на його долю. Про ратну доблесть ветерана свідчать дев'ять орденів та медалі "За відвагу", "За бойові заслуги", "За оборону Києва", "За оборону Кавказу", "За взяття Кенігсберга" та інші. На них незабутні для фронтовика адреси.
А рік ветерана для нього пам'ятний не тільки парадом у Москві. Коли повернувся з нього додому, з військкомату зателефонувала начальник групи соціального забезпечення Надія Гаркавенко і повідомила: "З 22 червня маєте відбути на санаторне лікування до Пущі Водиці". Ось так у долі ветерана війни журба і радість переплелися.
Володимир ТКАЧЕНКО