"Борітеся… Чи поборете?"

Олександр БІТТНЕР
28 лютого 2013

Такого в Україні ще не було: прикутий до інвалідного візка адвокат Дмитро Жарий виграв у суді справу, пов’язану з дискримінацією людей з обмеженими фізичними можливостями. Він судився проти мережі аптек. Тож рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду унікальне, бо зобов’язує розглянути питання про анулювання ліцензій усіх аптек через ту саму дискримінацію.

Ця історія набула фармаційного, так би мовити, звучання певною мірою випадково, позаяк фігурувати в подібній справі могла б більшість наших відомств і установ, не пристосованих для відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями. Просто аптеки, куди найчастіше звертаються такі люди, опинилися на вістрі проблеми. А розпочалося все ще влітку 2010 року, коли Дмитро звернувся до завідувача дніпропетровської аптеки з проханням облаштувати вхід пандусом, щоб інваліди на візках могли безперешкодно дістатися всередину. До речі, не лише вони, а й, скажімо, відвідувачі з дитячими колясками. Важливо, що спочатку директор не могла втямити, про що йдеться, а коли їй розтлумачили, поспівчувала, але заявила, що нічим допомогти не може. Дмитро все-таки попросив передати свої претензії власнику аптечної мережі.

Не дочекавшись відповіді, він через півроку поскаржився на порушення аптекою законодавства щодо людей з обмеженими можливостями в Держінспекцію з контролю лікарських засобів та Головне архітектурне управління міста. З отриманих через кілька місяців формальних відписок зрозумів: ніхто нічого не збирається робити. Щоб довести, що інвалід може себе захищати, за власний кошт замовив у приватного експерта будівельно-технічну експертизу, а пізніше подав заяву у Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Не для того, щоб «покарати» саме цю аптеку, а щоб привернути увагу до організації вільного доступу інвалідів взагалі, каже адвокат.

Крім того, Дмитро додав і вимогу про анулювання ліцензії всій мережі аптек. Він знав, що робить: на такий позов фармацевти зреагували миттєво. Щоправда, заговорили про «підставних» осіб і навіть «рейдерство» — мовляв, хтось вирішив «захапати» мережу. Про те, що йдеться лише про захист прав інвалідів, вони навіть думки не припускали. До речі, аби не звинувачували в якомусь матеріальному зиску, Дмитро не вимагав жодної гривні за спричинену моральну шкоду. Проте в першій судовій інстанції він програв. Але його апеляція у відповідний адміністративний суд була переконливою, і той визнав протиправною бездіяльність Державної служби з лікарських засобів у Дніпропетровській області під час перевірки виконання ліцензійних вимог, а також зажадав розглянути питання про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю ліками аптеки, проти якої позивався адвокат.

Якщо касаційна інстанція не скасує цього рішення, матимемо резонансний правовий прецедент захисту прав інвалідів, вважають правозахисники. Щоправда, вони зазначають, що це — крапля в морі судової практики щодо дискримінації, тим паче, що чинні закони не пояснюють, чим саме можна її підтвердити. В цьому аспекті наше законодавство ще вдосконалювати і вдосконалювати…

Сьогодні про інше: невже складно чи дуже дорого забезпечити хоча б мінімальні зручності для співгромадян з особливими потребами без судів і конкретних законів? Надто комерсантам від фармації з їхніми надприбутками? Мабуть, таки складно, коли цим змушений займатися особисто глава уряду. Під враженням від цієї історії Прем’єр зобов’язав МОЗ разом із Мінрегіоном внести зміни до умов ліцензування аптек, а також медичних закладів, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями. Чи вдасться таким чином стимулювати соціальну відповідальність чинуш і бізнесу, дізнаємося пізніше.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua