Рік, що минув, і перший місяць 2016-го яскраво свідчать про те, що тривала криза у банківському секторі лише набирає обертів. Багато в чому все це — відголосок загального стану в політико-економічному житті України. Проте є й інші чинники, які банкіри замовчують. Чому банківська система буксує, в чому причини того, що фінустанови в буквальному сенсі лопаються? А інші, за словами їхніх керівників, погано живуть. Чи винна в цьому лише криза? «УК» намагався в цьому розібратися детальніше.
За словами директора фінансового департаменту Unison Bank Єгора Перелигіна, ключовий чинник поганого стану фінансово-банківської системи — девальвація національної валюти у 2015 році. «Так, на початку минулого року і Нацбанк, і уряд очікували, що на кінець 2015-го цей показник не перевищить 15—17%. Однак девальвація зросла аж до 43%. Держбюджет на 2015 рік було складено на основі курсу гривні до долара на позначці 17, вийшло 25.
Версія 1: винні нечесніпозичальники
Звісно, всі ці чинники не додали умов для полегшення роботи комерційних банків», — зазначає він.
Проте банкіри бачать й інше зло, яке, на їхню думку, не менше, ніж інфляція та девальвація: низька культура кредитоотримувачів — і фізичних, і юридичних осіб. Вони називають портфель проблемних позик «токсичним». І нарікають на те, що держава й досі не розробила чіткої стратегії кредитування.
«В Україні немає культури іпотечних кредитоотримувачів. Тому повинен бути чіткий механізм захисту кредиторів та інвесторів. Якщо раніше юридичні особи, що не могли розрахуватися за кредитами, приносили в банки ключі від своїх дорогих автівок, то нині — ключі від бізнесу», — стверджує Віталій Шапран, головний фінансовий аналітик рейтингової агенції «Експерт-Рейтинг».
Нагадаємо, що з 2009 року в Україні було заборонено надавати кредити в іноземній валюті. Відтоді минуло майже 7 років. Однак експерти вважають, що у нас залишилося чимало проблемних позичальників, які тягнуть своє кредитне ярмо ще з часів кризи 2008—2009 років.
В умовах тяжкої економічної кризи та невпевненості населення у завтрашньому дні воно стало масово забирати депозити з банківської системи, що не може позитивно впливати на її роботу. Так навіть у платоспроможних фінансових установах з 1 лютого 2014 року по 1 жовтня 2015-го в іноземній валюті вони знизилися до 15,7 мільярда доларів, або на 53,8% (тобто більш ніж на половину), у національній валюті — на 18,22%. Це, на думку банкірів, призводить до того, що навіть успішні банки, які мають непогані показники ліквідності, все одно готуються до ще гірших часів.
Хоч, приміром, ситуацію могли б виправити банки, які добре працюють. З огляду на показник інфляції 2015 року, який наближається до 50%, логічно, що фінустанови могли б встановити приблизно на цьому рівні і показники депозитних ставок у гривнях. Нині ж вони набагато менші — до 27%. А в такій ситуації населенню справді невигідно нести гроші в банки. Замість цього («УК» ретельно відстежував цю тему) торік у грудні фінустанови, навпаки, знижували ці показники.
Версія 2: «чистка» системи
Стосовно «чистки» банків, яку кілька місяців тому розпочав Нацбанк, то загалом експерти її підтримують, проте застерігають, що можна вихлюпнути разом з водою і дитя. Так, регулятор розпочав цей процес у доволі складний макроекономічний час. І під його «ніж», за словами Віталія Шапрана, потрапляють і ті, хто насправді повинен піти, і ті, кого «налякали складнощі». До того ж менеджери чи власники останніх прихоплюють із собою частину активів.
«Без неупереджених судів та органів слідства буде вкрай важко притягнути менеджера або власника занепалого банку до відповідальності і — що важливіше — отримати від нього хоч кілька виведених активів. Вони виводили і виводять із країни великі депозити фізичних та юридичних осіб. Так, лише МТС має проблеми з поверненням з Дельтабанку 1,4 мільярда гривень, а з Платинумбанку — 1,4 мільярда. Варто пам’ятати, що будь-яка банківська криза обходиться країні падінням ВВП. А таку «чистку» ми також можемо назвати в певному розумінні кризою», — наголошує він.
Щодо кількості банків, які, так би мовити, вижили після того, як опинилися під «опікою» Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (під тимчасовою адміністрацією), то із 70 фінустанов «живою» залишилася тільки одна. Це наводить на думку, що регулятор просто поставив собі за мету скорочувати кількість банків.
Можливо, «чистка» банків і обертається проблемами для системи, проте виведення активів менеджерами фінустанов за кордон — це ніяк не наслідок таких дій, це може бути однією з найголовніших причин занепаду банківської системи.
Версія 3: злодюжки-ТОПи
Банкіри, не приховуючи того, що часто ТОПи чи акціонери привласнюють гроші клієнтів, а потім банк опиняється під тимчасовою адміністрацією і ліквідацією, кажуть, що відстежувати рух коштів фактично неможливо. Чи правда це?
Голова правління асоціації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников каже про те, що криза в банківській системі не така страшна, як її малюють, і здебільшого в цьому винні самі банкіри.
«Відстежувати рух грошей, особливо тих, які регулятор надав як рефінансування тому чи іншому банку (а потім вони начебто безслідно пропали), може Нацбанк. Ще задовго до призначення так званої тимчасової адміністрації до банку приходить його куратор від Нацбанку, основна робота якого якраз і полягає в тому, щоб перешкоджати незаконному руху грошей у фінустанові. Тож чимало банків, які було ліквідовано, просто мали непогані показники роботи і дуже поганих менеджерів і власників. Останні й розікрали все що могли, поховавши банк, а держава і ми, платники податків, віддали свої кревні начебто на порятунок фінустанов, які нахабно було вивезено в офшори», — зауважує він.
Експерт зазначає, що в оголошеній кризовій ситуації в банківському секторі він не бачить масового закриття філій та відділень майже всіх банків, крім Райффайзен Банк Аваль, який про це заявив офіційно. Отже, на його думку, логічно не бачимо й масштабів кризи у цьому аспекті.
Що стосується злодійських дій ТОПів та акціонерів комерційних фінансових установ, то, приміром, юрист Ростислав Кравець вважає, що саме вони за останні роки вкрали у своїх «дітищ» десятки сотень мільярдів гривень. «Саме це, а не криза, інфляція чи девальвація — основна причина такого жахливого стану банківської системи. Саме ці особи завдали їй та клієнтам (і надалі це роблять) непоправної шкоди. Проте жодної справи на ТОПа банку, яку було б скеровано до суду і він виніс справедливий вирок, не знаю. У січні 2014 року закрито справу стосовно голови правління сумнозвісного банку «Надра» Ігоря Гіленка, який, як відомо, прихопивши великі кошти, втік із країни. Нині начебто проти цього колишнього банкіра справу відновили, проте не знаю напевне», — наголошує він.
Віталій Шапран згоден із тим, що в цьому питанні треба негайно щось вирішувати. За його словами, Нацбанк нещодавно визнав, що його постанова про перелік тисячі банківських співробітників, які не можуть саме з цих причин працювати у фінансовій сфері, була некоректною і документ зазнає змін. Тож слід чекати на уточнений перелік таких осіб. Проте і нині можна назвати не одне прізвище ТОПів, які, «успішно» розваливши один банк, перейшли на керівні посади в інший. Це просто неподобство, особливо в наші нелегкі часи.
Від редакції. Отже, інфляція, девальвація та «токсичні» кредити, без сумніву, негативно впливають на успішну діяльність банків та фінансової системи загалом. Проте банкіри чудово усвідомлюють (але не люблять про це публічно говорити), що фактично найголовніша проблема, яка «добиває» той чи інший банк та його клієнтів, — шахрайство ТОПів чи акціонерів фінустанов. Особливо це жахливо і навіть смішно, коли банк напередодні отримує чимале рефінансування від регулятора, а потім стає у чергу на ліквідацію. Звісно, Нацбанк може запобігти цьому, маючи спеціальне управління банківського нагляду. А нині тих грошей вже ніхто не побачить, адже їх скерували в офшори.
Тож один з документів, ухвалення якого злободенне, — закон про офшори. Саме він надасть можливість повертати десятки мільярдів доларів, які було безсоромно вкрадено з нашої банківської системи, точніше, наших з вами грошей. Адже на рефінансування йдуть гроші платників податків, тобто звичайних громадян України.