"Бурштиновий фронт: тут уже стріляють"

Інна ОМЕЛЯНЧУК
4 серпня 2015

Здається, вже всі телеканали та інформагенції повідомили про різке загострення ситуації на «бурштиновому фронті». У Дубровицькому районі на Рівненщині дійшло до стрілянини між бурштинокопачами та міліціонерами. У селі Крупове місцеві побили палками міліціонерів, які затримали кількох із них за незаконний видобуток бурштину. А потім приїхали в Дубровицю до райвідділу міліції з вимогою видати односельців. У відповідь правоохоронці обстріляли людей гумовими кулями та закидали шумовими гранатами. Усе це відбувалося в самісінькому центрі стародавнього міста, перед вікнами райдержадміністрації та районної ради. На допомогу поспішили представники спецпідрозділу «Грифон» та Національної гвардії. Та люди розійшлися лише опівночі. Така коротка фабула.

Фото з сайту mvs.gov.ua

Зачисток, як на Майдані, не буде

А ось як коментують ці події різні особи.

Голова райдержадміністрації Павло Киркевич став на бік земляків: «Звісно, я за виконання доручення Президента. Але все потрібно робити розумно. Хіба можуть ті, кому люди вчора платили за кожну незаконну помпу, стати «святими»? Потрібно спочатку змінити весь склад правоохоронців, і лише нові люди в погонах матимуть моральне право питати з копачів. Адже не секрет, що з бурштину нині живе піврайону — людям більше ніде заробити на життя».

Голова облдержадміністрації Віталій Чугунніков (щоправда, через прес-секретаря) заявив: «Зачисток, як на Майдані, ми в області не допустимо. Там під гарячу руку міліції потрапила й мати хлопця, який загинув в АТО. А їй за що дісталося? Чому коли на копанки приїздять журналісти, нікого не застають? Хто повідомляє про візити? Проблема створювалася не один рік, і починати тут треба з голови, а не з хвоста».

Вочевидь, очільник області має на увазі те саме, що й народний депутат України Сергій Євтушок із сусіднього з Дубровицьким Сарненського району (торік 9 травня стрілянина сталася саме там): «Конфлікт між правоохоронцями, які раніше «обілечували» старателів, а тепер за вказівкою Президента починають із ними боротися, закладений апріорі. Адже люди, які десятиліттями живуть у районі, добре знають, хто є хто насправді. Побоююся, що в цій ситуації «стрілочниками» зроблять саме правоохоронців районної ланки, які насправді опинилися у найбільш незавидній ситуації. Переглянув відео події й бачив, як знущаються люди з міліціонерів. Цілком очевидно, що гідра перебуває в Києві й відітнути їй голову давно потрібно на державному рівні. У мене доручення від виборців таке: ухвалити закон, який нарешті легалізує старательський видобуток бурштину, а його ліцензування передасть на місця. Про все це я говорив особисто Президентові. Він пообіцяв, що такий закон підпише. До речі, законопроект «Про видобування та реалізацію бурштину» №1351?1 давно у Верховній Раді. Його народні депутати з Рівненщини розробили разом із колегами з інших бурштинових областей — Житомирської та Волинської. Рада його 24 квітня навіть ухвалила у першому читанні. Але для подальшої роботи над законом потрібна політична воля більшості, а її, на жаль, немає. Хтось побоюється, що, передавши ліцензування на місця, ми перенесемо корупцію на місцевий рівень, комусь не подобається створення в Рівному бурштинової біржі. Тож сотні тисяч доларів щодня пливуть із країни, а могли б поповнювати бюджет».

Для виконання закону, до речі, теж знадобиться не менше тієї політичної волі й навіть жорсткості, адже справа зайшла занадто далеко.

За незаконний видобуток бурштину у Дубровицькому районі міліція затримала десять місцевих копачів. На їхнє визволення прийшов натовп людей, міліція застосувала для їхнього розгону гумові кулі. Фото з сайту mvs.gov.ua

Кнопку тиснуть у Києві

Як бачимо, суть зводиться до одного: «бурштинова кнопка» і ті, хто нею управляють, перебувають у найвищих владних кабінетах.

Так було й раніше:

— Із незалежністю України з’явилося державне підприємство «Основа», яке невдовзі перейменували в Укрбурштин, що входило до складу Міністерства фінансів і мало дві дільниці: з видобутку бурштину з центром у Дубровиці та з переробки — у Рівному, — пригадує перший представник Президента в області Роман Василишин. — Усе це Київ успішно поховав: спочатку Укрбурштин вивели з підпорядкування Мінфіну й передали до Укрполіметалів, згодом почали посилено заганяти його у збитки, постійно змінювати директорів. Тобто все йшло до того, щоб цей ласий шматок, який міг би годувати і область, й Україну, держава не контролювала. Тоді народний депутат від Рівненщини Микола Шершун вніс законопроект «Про бурштин», який виводив його з категорії дорогоцінних каменів (тобто держава втрачала і без того тільки паперову монополію на нього) і узаконював старательський промисел. Верховна Рада навіть якимось дивом ухвалила його! Але Янукович тут-таки наклав вето.

Цікаво, що кожен прокурор та голова облдержадміністрації (а за роки незалежності їх змінилося десятки) своїм пріоритетним завданням на посаді публічно оголошував боротьбу з незаконним видобутком та реалізацією бурштину, проводив наради, навіть із виїздом у північні райони, і… на тому все завершувалося.

Хто ж нинішній господар бурштинової кнопки? Відповідь на це запитання — то вже, як на мене, прерогатива Антикорупційного бюро: може, хоч його фахівці наважаться знайти того, хто на неї натискає. Адже в тому, що коїться на Поліссі тепер, і натяку на державний інтерес не видно. Зате цілком простежується переділ сфер впливу і навіть провокації, з цим пов’язані.

Зі східного фронту — на бурштиновий

Мій журналістський шлях починався у 1988-му в Дубровиці з матеріалу про матерів, що втратили синів в Афганістані: з тієї чужої війни не повернулося дев’ятеро моїх ровесників — жителів району. Тоді його добру половину довелося пройти пішки та проїхати на перекладних. Скажімо, Крупове, де стався нинішній трагічний інцидент, відоме на весь світ своїм унікальним серпанком: лише тут живуть народні майстрині, що володіють технологією виготовлення цієї прозорої, як ранковий туман, тканини з льону. Біда тільки в тому, що льону на Поліссі давно немає. Бурштин, який має заробляти гроші для держави і дати нормальне життя поліщукам, на щастя (чи то вже тепер на біду), є. Ось і «прославилися».

Відважні хлопці з Дубровиці, як свого часу їхні однолітки в Афганістані, кладуть життя на сході України: дедалі частіше мирний колись район у жалобі. Матерів гріє лише те, що їхні діти тепер захищають власну, а не чужу землю. Та що бачать ті, хто потрапляє зі східного фронту прямісінько на фронт бурштиновий, який уже ось, під вікнами їхньої хати?

«Рівненщина за крок не лише до екологічної катастрофи — до війни. Ще однієї лінії фронту Україна не витримає», — зазначив координатор батальйону «Київ-1» Євген Дейдей, який теж побував у Дубровиці.

PS. 31 липня у пункті пропуску «Шегині» прикордонники знайшли в багажнику автомобіля черговий заборонений вантаж — 150 кілограмів(!) необробленого бурштину.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua