Здається, вже всі телеканали та інформагенції повідомили про різке загострення ситуації на «бурштиновому фронті». У Дубровицькому районі на Рівненщині дійшло до стрілянини між бурштинокопачами та міліціонерами. У селі Крупове місцеві побили палками міліціонерів, які затримали кількох із них за незаконний видобуток бурштину. А потім приїхали в Дубровицю до райвідділу міліції з вимогою видати односельців. У відповідь правоохоронці обстріляли людей гумовими кулями та закидали шумовими гранатами. Усе це відбувалося в самісінькому центрі стародавнього міста, перед вікнами райдержадміністрації та районної ради. На допомогу поспішили представники спецпідрозділу «Грифон» та Національної гвардії. Та люди розійшлися лише опівночі. Така коротка фабула.
Зачисток, як на Майдані, не буде
А ось як коментують ці події різні особи.
Голова райдержадміністрації Павло Киркевич став на бік земляків: «Звісно, я за виконання доручення Президента. Але все потрібно робити розумно. Хіба можуть ті, кому люди вчора платили за кожну незаконну помпу, стати «святими»? Потрібно спочатку змінити весь склад правоохоронців, і лише нові люди в погонах матимуть моральне право питати з копачів. Адже не секрет, що з бурштину нині живе піврайону — людям більше ніде заробити на життя».
Голова облдержадміністрації Віталій Чугунніков (щоправда, через прес-секретаря) заявив: «Зачисток, як на Майдані, ми в області не допустимо. Там під гарячу руку міліції потрапила й мати хлопця, який загинув в АТО. А їй за що дісталося? Чому коли на копанки приїздять журналісти, нікого не застають? Хто повідомляє про візити? Проблема створювалася не один рік, і починати тут треба з голови, а не з хвоста».
Вочевидь, очільник області має на увазі те саме, що й народний депутат України Сергій Євтушок із сусіднього з Дубровицьким Сарненського району (торік 9 травня стрілянина сталася саме там): «Конфлікт між правоохоронцями, які раніше «обілечували» старателів, а тепер за вказівкою Президента починають із ними боротися, закладений апріорі. Адже люди, які десятиліттями живуть у районі, добре знають, хто є хто насправді. Побоююся, що в цій ситуації «стрілочниками» зроблять саме правоохоронців районної ланки, які насправді опинилися у найбільш незавидній ситуації. Переглянув відео події й бачив, як знущаються люди з міліціонерів. Цілком очевидно, що гідра перебуває в Києві й відітнути їй голову давно потрібно на державному рівні. У мене доручення від виборців таке: ухвалити закон, який нарешті легалізує старательський видобуток бурштину, а його ліцензування передасть на місця. Про все це я говорив особисто Президентові. Він пообіцяв, що такий закон підпише. До речі, законопроект «Про видобування та реалізацію бурштину» №1351?1 давно у Верховній Раді. Його народні депутати з Рівненщини розробили разом із колегами з інших бурштинових областей — Житомирської та Волинської. Рада його 24 квітня навіть ухвалила у першому читанні. Але для подальшої роботи над законом потрібна політична воля більшості, а її, на жаль, немає. Хтось побоюється, що, передавши ліцензування на місця, ми перенесемо корупцію на місцевий рівень, комусь не подобається створення в Рівному бурштинової біржі. Тож сотні тисяч доларів щодня пливуть із країни, а могли б поповнювати бюджет».
Для виконання закону, до речі, теж знадобиться не менше тієї політичної волі й навіть жорсткості, адже справа зайшла занадто далеко.
Кнопку тиснуть у Києві
Як бачимо, суть зводиться до одного: «бурштинова кнопка» і ті, хто нею управляють, перебувають у найвищих владних кабінетах.
Так було й раніше:
— Із незалежністю України з’явилося державне підприємство «Основа», яке невдовзі перейменували в Укрбурштин, що входило до складу Міністерства фінансів і мало дві дільниці: з видобутку бурштину з центром у Дубровиці та з переробки — у Рівному, — пригадує перший представник Президента в області Роман Василишин. — Усе це Київ успішно поховав: спочатку Укрбурштин вивели з підпорядкування Мінфіну й передали до Укрполіметалів, згодом почали посилено заганяти його у збитки, постійно змінювати директорів. Тобто все йшло до того, щоб цей ласий шматок, який міг би годувати і область, й Україну, держава не контролювала. Тоді народний депутат від Рівненщини Микола Шершун вніс законопроект «Про бурштин», який виводив його з категорії дорогоцінних каменів (тобто держава втрачала і без того тільки паперову монополію на нього) і узаконював старательський промисел. Верховна Рада навіть якимось дивом ухвалила його! Але Янукович тут-таки наклав вето.
Цікаво, що кожен прокурор та голова облдержадміністрації (а за роки незалежності їх змінилося десятки) своїм пріоритетним завданням на посаді публічно оголошував боротьбу з незаконним видобутком та реалізацією бурштину, проводив наради, навіть із виїздом у північні райони, і… на тому все завершувалося.
Хто ж нинішній господар бурштинової кнопки? Відповідь на це запитання — то вже, як на мене, прерогатива Антикорупційного бюро: може, хоч його фахівці наважаться знайти того, хто на неї натискає. Адже в тому, що коїться на Поліссі тепер, і натяку на державний інтерес не видно. Зате цілком простежується переділ сфер впливу і навіть провокації, з цим пов’язані.
Зі східного фронту — на бурштиновий
Мій журналістський шлях починався у 1988-му в Дубровиці з матеріалу про матерів, що втратили синів в Афганістані: з тієї чужої війни не повернулося дев’ятеро моїх ровесників — жителів району. Тоді його добру половину довелося пройти пішки та проїхати на перекладних. Скажімо, Крупове, де стався нинішній трагічний інцидент, відоме на весь світ своїм унікальним серпанком: лише тут живуть народні майстрині, що володіють технологією виготовлення цієї прозорої, як ранковий туман, тканини з льону. Біда тільки в тому, що льону на Поліссі давно немає. Бурштин, який має заробляти гроші для держави і дати нормальне життя поліщукам, на щастя (чи то вже тепер на біду), є. Ось і «прославилися».
Відважні хлопці з Дубровиці, як свого часу їхні однолітки в Афганістані, кладуть життя на сході України: дедалі частіше мирний колись район у жалобі. Матерів гріє лише те, що їхні діти тепер захищають власну, а не чужу землю. Та що бачать ті, хто потрапляє зі східного фронту прямісінько на фронт бурштиновий, який уже ось, під вікнами їхньої хати?
«Рівненщина за крок не лише до екологічної катастрофи — до війни. Ще однієї лінії фронту Україна не витримає», — зазначив координатор батальйону «Київ-1» Євген Дейдей, який теж побував у Дубровиці.
PS. 31 липня у пункті пропуску «Шегині» прикордонники знайшли в багажнику автомобіля черговий заборонений вантаж — 150 кілограмів(!) необробленого бурштину.