За умов бойових дій на сході в Україні загострюється боротьба за національну ідентичність та встановлення історичної справедливості. Музеї мають впливати на формування світогляду, актуалізуючи не лише питання пам’яті про минуле, а й визначаючи майбутню траєкторію розвитку суспільства, мають ставати відкритим майданчиком для дискусій, сучасних наукових концепцій для формування об’єктивного, виваженого підходу до висвітлення сторінок історії. Саме так розуміє завдання та цілі Луганського обласного краєзнавчого музею, який було переміщено у Старобільськ 2015 року, його директорка Олеся Мілованова.

Працювали майже на передовій

«У нас є музей Станиці Луганської — це фактично лінія розмежування. Саме це містечко першим бачать люди, які перетинають КПВВ з боку окупованої частини області. Для них це — вітрина України, і якою вона буде, залежить від команди Луганського обласного краєзнавчого музею, оскільки саме музей є обличчям місцевості, а це велика відповідальність», — розповідає Олеся Мілованова.

Під час обстрілів у 2014 році у приміщення музею потрапив снаряд. Але майно вдалося зберегти завдяки відданій роботі працівників — вони врятували, ховаючи у бомбосховище, близько 20 тисяч експонатів.

Зрозуміло, що колишню експозицію було повністю зруйновано, як майже й споруду установи.

«Але протягом останніх років музей вдалося відновити — у 2015 році зроблено капітальний ремонт. До того ж відбувся перегляд концептуальних засад, руйнування стереотипу сприйняття музею як осередку висвітлення історії донського козацтва на користь об’єктивного перепрочитання історії краю», — згадує вона.

За словами співрозмовниці, для реалізації нової концепції музею планують залучити незалежних експертів, кураторів, провідних науковців, фахівців бібліотечної сфери, працівників архівів, консультантів з провідних музеїв України.

«На мій погляд, музеї мають об’єднувати людей на історичному підґрунті та вгамовувати штучні конфлікти. Розвіяти міф про поголовний сепаратизм на сході країни. Ми постійно поглиблюємо та урізноманітнюємо співпрацю музею з громадою, науковими установами, освітніми закладами. Формуємо постійне коло друзів, прихильників, волонтерів», — підкреслює директорка обласного краєзнавчого музею.

Тож і Станично-Луганський музей сьогодні — це осередок культурного життя громади: укладено договори про співпрацю, співробітництво та партнерство з ГО «Золоті левенята» (Львів) та з КУ «Станично-Луганський територіальний центр соціального обслуговування» Університет третього віку з метою підвищення якості освіти та збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу молоді та дітей, людей поважного віку для забезпечення сталого розвитку України.

У проєкті «Дослідження феномену сучасного музею, його роль та місце у суспільстві як інституції пам’яті», який запровадив Інститут національної пам’яті України, взяли участь шість музеїв краєзнавчого профілю з Луганської області.

Не залишали напризволяще навіть під обстрілами…

У всіх музеях області ведуть роботу щодо збору експонатів, інформаційних документів, фото- та відеоматеріалів, спогадів свідків та учасників бойових дій. І Луганський обласний краєзнавчий музей, починаючи з 2015 року, ініціює виставки, які розповідають про події на сході України, надає методичну допомогу для створення експозицій АТО/ООС в музеях області.

Саме так поступово змінюється унікальний музей з рідкісною колекцією у Попасній.

«Особливість цього музею — експозиція, яка переважно складається з приватної колекції Семена Петровича Іофе, засновника і першого директора закладу. Музей працював увесь час з початку війни, без перерв, хоч ситуація у прифронтовому місті була небезпечною для життя. Моє знайомство з ним почалось у 2015 році. Коли вперше туди приїхала — за метр від центральних сходинок споруди мене зустріла… величезна яма від потрапляння снаряду. Щоранку співробітники музею, долаючи цю перешкоду, поспішали на роботу, сподіваючись, що й сьогодні музей уцілів. Пам’ятаю, як тепло і радісно мене зустріли тоді, одразу повели знайомитися з експозицією… А за годину вже почався черговий обстріл. Та люди сприймали це спокійно. І мене вже не дивувала відсутність паніки і страху в музейників, на той час я таке вже бачила у Станиці. Тоді у Станичку, як і в Попасну, можна було потрапити лише на транспорті з військовими. Та, дякувати хлопцям, я дуже часто бувала в цих музеях і завдяки їм ми збирали експонати й матеріали хроніки війни. Зараз у Попаснянському музеї є виставка, присвячена АТО/ООС, та налагоджена тісна співпраця з військовими підрозділами, які дислокуються в цьому районі. Бійці залюбки відвідують заклад, ознайомлюються з історією краю, де кожен день може стати останнім у їхній долі, та поповнюють його колекцію. До речі, директорка музею в цьому році вийшла заміж за військовослужбовця, який і зараз захищає Попасну. Ось така вона — любов до музею!», — розповідає Олеся Мілованова.

Нині музейники області реалізують великий проєкт «За покликом серця». І у його межах прагнуть розповісти про героїв, які поклали життя за Батьківщину, не лише як про звитяжних воїнів, а й як люблячих батьків, синів та доньок, дружин та чоловіків, вірних друзів. Так експонатами музею стають малюнки бійців, їхні особисті речі. Про долі захисників розповідають очевидці.

«Шостий рік на сході України триває війна. Наслідки якої, в тому числі інформаційної, жахливі. Значна частина жителів Луганщини ще дуже мало знає про подвиги Героїв, які віддали життя, захищаючи територіальну цілісність нашої держави. Тож віддаючи шану загиблим воїнам, прагнемо показати саме людські історії, через які можна усвідомити, що таке війна насправді, і скільки горя принесла вона не лише на територію, де тривають бої, а й у родини загиблих по всій Україні», — підкреслює керівник закладу.

За її словами, також планують до випуску серію брошур із зібраним матеріалом.

Про подвиг і шану — всіма мовами

За словами Олесі Мілованової, візитівкою музею, його обличчям є експозиція. Тому колектив активно працює над розробкою наукової концепції для нової експозиції музею. Співробітники вивчають можливості нового художнього оформлення музейної експозиції для забезпечення яскравішої образності, видовищної привабливості та інтерактивності. Принцип максимальної доступності експозиції плануємо втілювати шляхом повного оновлення та розробки англомовного варіанта всього підтекстового матеріалу. Створюватимемо нову експозицію, спираючись на позитивний досвід закордонних музеїв, але зі збереженням і розумінням того, що музей має бути неповторним».

Заради успішності таких намірів музейники Луганщини вже здійснили ознайомчий візит у музейні інституції Польщі. Таку можливість було надано у рамках проєкту, який підготував Польський інститут у Києві, структурний підрозділ Польської агенції інвестицій та торгівлі на замовлення Міністерства закордонних справ.

До того ж музейники весь час поглиблюють і урізноманітнюють співпрацю з громадами, науковими установами, освітніми закладами. Тож одним із проєктів, який нині реалізують в області, є експериментальна експозиція АТО/ООС у Луганському обласному краєзнавчому музеї, яку створюють разом із музеєм «Територія терору» міста Львів та сучасним художником Нікітою Каданом.

«Музей повинен допомагати у соціальній адаптації людям, які постраждали від війни. Велика наша підтримка потрібна тимчасово переміщеним особам, людям, які пройшли крізь пекло війни та які зараз захищають нашу країну. Цілі, які ставлять перед собою музеї Луганщини, — це сформувати багатофункціональний центр інтелектуального спілкування громади, стати місцем освіти, знань та дозвілля і водночас центром суспільних дискусій та формування активної громадської позиції», — вважає Олеся Мілованова.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»