Зазвичай це відоме гасло звучить дещо інакше: «Чемодан, вокзал, Росія!», і адресують його тим, хто мешкає в Україні, але принципово ігнорує і зневажає її мову. Проте, виявляється, певні особи, відповідальні за добір кадрів в урядові установи, вважають саме таких людей достойними обіймати посади на державній службі. Інакше як пояснити той прикрий випадок, що стався днями з нашим читачем в окремому підрозділі поважної організації?
Фермер із Львівщини зацікавився інформацією зі статті «Поляки хочуть українських горіхів, араби — яєць» (див. «УК» № 48 за 13 березня). Ось араби йому й були потрібні. Найперше цей фермер зв’язався з редакцією, і ми надали йому наявну інформацію про консультативно-дорадчий орган при державній установі, який шукає іноземних партнерів для наших сільгоспвиробників. Але нашому здивуванню не було меж, коли цей фермер знову звернувся до нас, обурений до краю!
Виявляється, він зателефонував до того офісу, і якась молода дівчина йому одразу заявила: «Говорите по-русски, я украинского не понимаю». Коли ж фермер по-простому, по-селянськи пояснив, як він ставиться до цієї пропозиції, його співбесідниця передала слухавку комусь іншому зі словами: «Поговори, там хохол какой-то говорит — я ничего не понимаю». Тож не дивно, що після такого «теплого» прийому хлібороб був розгніваний не на жарт і навіть згадував родичів із Львівщини, що колись мужньо боронили Україну під червоно-чорними прапорами… І хто візьметься його засуджувати?
Ми в редакції не знали, що й подумати — чи не в ДНР він, бува, зателефонував помилково? Хоч код міжміського зв’язку київський, та за поведінкою і стилем спілкування — дуже схоже… Адже російськомовні громадяни України якщо самі й не спілкуються українською, то принаймні її розуміють, за винятком хіба що затятих шовіністів, прихильників «руского міра», що уві сні бачать Кремль і Путіна…
Ось приклад від зворотного: фахівець аграрної галузі, добре відомий вітчизняній фермерській спільноті, недавно виїхав (аби не сказати — втік) саме звідти, куди дехто в Україні так прагне потрапити, а українське громадянство набув лише із місяць тому. Так-от, коли до нього звертаються українською — розуміє, хоча за даних обставин цілком міг би послатися на незнання. Звідси висновок: українську мову в Україні не розуміє лише той, хто не хоче її розуміти. Тож де кадрова служба начебто поважної організації віднайшла такий унікальний екземпляр, який державної мови ніколи не чув, і через які такі виняткові особисті здібності й таланти взяла його на роботу? Невже там не знають, що сільгоспвиробники, для роботи з якими цей офіс і створено, — переважно українськомовні? Мабуть, знають, бо у цієї організації є інтернет-сайт саме українською мовою!
То в чому річ? Вважаємо, що керівництву урядової установи, при якій створено згаданий офіс, варто було б поцікавитися, чи, бува, їхні підлеглі не збираються проголосити «Київську Новоросію»? І наостанок: ця і подібні до неї унікуми, хоча й досі не зрозуміли, в якій країні живуть, проте отримують зарплату в українських гривнях, і вони їм кишеню не печуть. Причому отримують платню із бюджету — тобто за рахунок наш із вами і того самого фермера також. Адже інших грошей, крім тих, що ми сплачуємо державі у вигляді податків та інших надходжень, у бюджеті просто немає! То, виходить, ми годуємо персонажа, котрий не знає і не бажає знати мову країни, в якій живе, і він так само зневажатиме українців і надалі? Може, хтось має інше пояснення, проте нам на думку воно чомусь не спадає.