ТАРИФИ І ГРОШІ
Остання крапля
Дмитро ЧАЛИЙ
для «Урядового кур’єра»
Тернопільському водоканалу загрожує чергове відключення від електропостачання. Повідомлення про це ВАТ «Тернопільобленерго» надіслало органам державної та місцевої влади і правоохоронним органам. Енергетикам увірвався терпець бути безкоштовними кредиторами, за рахунок яких покриваються прогалини в ціноутворенні на послуги водопостачання та водовідведення.
— Якщо станом на 1 січня 2013 року заборгованість КП «Тернопільводоканал» становила 5,2 мільйона гривень, то вже на 1 травня цього року борг зріс на 2,2 мільйона і досяг суми 7,4 мільйона гривень, а це майже 30% усієї заборгованості споживачів Тернопільської області, — розповідає директор енергозбуту ВАТ «Тернопільобленерго» Сергій Оляніцький. — Така ситуація становить загрозу для своєчасних і повних розрахунків ВАТ «Тeрнопільобленерго» із ДП «Енергоринок», що може, як наслідок, призвести до обмеження електропостачання всієї області.
На жаль, така ситуація — не локальна проблема окремо взятої Тернопільської області. Вже кілька років поспіль усю Україну лихоманить від загрози водночас залишитися без води чи світла. Або ж і без того, і без того водночас. І якщо у Тернополі залишитися без води ризикує мільйон жителів, то у таких великих областях як Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська та Луганська — мова вже йде про десятки мільйонів людей без води. Розбалансованість тарифів, настійливі нагадування МВФ про необхідність їх збільшення, фінансова неспроможність населення покривати навіть частину «економічно обгрунтованих» цін за комуналку і відчайдушні намагання влади стримати соціальну напругу можуть вже найближчим часом призвести до житлово-комунальної катастрофи.
Найгірші очікування підкріплюються і цифрами. Тільки в березні цього року борги водоканалів і державних шахт за електроенергію призвели до недофінансування енергетиків на 1,3 мільярда гривень. За прогнозами експертів, дефіцит коштів в Оптовому ринку електроенергії за підсумками 2013 може досягти рекордного значення 5,1 мільярда гривень. Якщо врахувати заборгованість водоканалів і держшахт за електроенергію, то реальні борги енергоринку становлять близько 13 мільярдів гривень. У такій ситуації генеруючі компанії можуть опинитися на межі банкрутства.
Офіційна позиція
У Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, погоджуються з тим, що тариф для населення на воду занижений.
«У середньому по Україні тариф на водопостачання та водовідведення для населення становить 3 гривні 63 копійки за 1 кубометр води. При цьому економічно обгрунтований рівень тарифу становить 5,97 гривень за кубічний метр», — повідомили в комісії.
За її підрахунками, чинні тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення в середньому по Україні покривають лише близько 60% її собівартості.
Але, зазначили в Нацкомісії, поки що держава прийняла рішення не підвищувати тарифи до рівня покриття собівартості. А для покриття різниці в тарифах у державному бюджеті України в 2013 році передбачені цільові субвенції обсягом 5 мільярдів 125 мільйонів 600 тисяч гривень. Про це повідомляє прес-служба Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Справді, у держбюджеті цього року на покриття тарифної різниці передбачені зазначені кошти за рахунок Спеціального фонду. Та, на жаль, гроші з цього фонду не виділяються, бо він не наповнюється. При формуванні Держбюджету-2013 було допущено велику помилку — Спецфонд для компенсації різниці у тарифах планувалося наповнювати завдяки надходженню коштів від сплати податкових боргів державних підприємств електроенергетики та вугільної галузі. Але таких боргів наразі не виявилося. Отже, коштів немає.
У березні цього року Кабінет Міністрів України спробував вирішити питання за допомогою спеціальної постанови (№167), якою затвердив Порядок та умови надання субвенцій Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у 2013 році.
Згідно з документом, обсяг субвенції в 2013 році на покриття різниці в тарифах на воду має становити 3 мільярди 469,024 мільйонів гривень, а на тепло — 1 мільярд 656,576 мільйонів грн. Однак, як стверджують енергетики, і за цією постановою вони грошей поки що не бачили.
За якою схемою діятимемо?
Думки експертів, де взяти гроші на покриття різниці у тарифах на водопостачання, розходяться. Дехто пропонує уважніше подивитися на вміст державного гаманця й знайти резерви, інші — скинути весь тягар комунальних взаєморозрахунків на населення.
Зокрема старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Денис Саква закликає подивитися правді у вічі і не грати на соціальних струнах. На думку аналітика, у державному бюджеті немає необхідних коштів на погашення різниці у тарифах. Крім водоканалів, на бюджет лягає навантаження з підтримання теплокомуненерго, тарифи яких нижчі за собівартість, і компенсації «Нафтогазу України» за постачання газу теплокомуненерго», — зазначив він.
А ось перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Владислав Лук’янов вважає, що у бюджеті закладено низку механізмів, які дають змогу фінансувати необхідні державі потреби. Він також повідомив, що в уряді такі плани є, і висловив надію, що Кабмін незабаром зареєструє законопроект про перерозподіл коштів у держбюджеті. Крім того, за словами нардепа, до кінця року потрібно прийняти відповідну програму, яка допоможе водоканалам та комунальним підприємствам нормально виконувати свої функції.
Тезу про те, що є ще порох у порохівницях, підтверджують і в НКРЕ. Її голова Сергій Тітенко у коментарі для ЗМІ невиконання постанови №167 пояснив… травневими святами. «У принципі ця схема реалізується щороку. У ній беруть участь Держказначейство, місцеві казначейства, компанії, а також комісії, створені в кожній облдержадміністрації, які складають і підтверджують акти. Коли весь цей ланцюжок зростається, всі ставлять свої підписи та печатки, після цього гроші починають свій шлях», — зазначив Сергій Тітенко.
У цьому «оптимістичному» прогнозі насторожує тільки одне: зізнання, що «ця схема реалізується щороку». Але чи не стане нинішня ситуація останньою краплею у житлово-комунальних «схемах»?