НА КОНТРОЛІ "УРЯДОВОГО КУР'ЄРА"
Оптимізація малокомплектних сільських навчальних закладів
не повинна створювати проблем для
глибинки
Оптимізація малокомплектних шкіл — зараз чи не найболючіша проблема як для учнів та їхніх батьків, так і для вчителів, бо вони (а найчастіше йдеться про закриття навчальних закладів) зазвичай залишаються без роботи. Що стоїть за цим — зрозуміло, тож по Україні хвилею котиться батьківсько-учительський протест проти такої «оптимізації», про що наша газета регулярно розповідає. Однак забути про те, що школи, в яких дітей можна порахувати на пальцях двох рук, надто дорого обходяться для місцевих бюджетів, не можна. Тож там, де до проблем освіти справді не байдужі, намагаються шукати альтернативний вихід.
Безболісний варіант
Не так давно «УК» в матеріалі «Зайві для держави?» розповідав про малокомплектну школу в селі Грабовому, що у Старовижівському районі Волинської області. Якщо стисло, то районна влада ініціює її закриття, а батьки горою стали проти такого підходу до вирішення проблеми. «У нас і газу немає, і дороги немає — село на грані вимирання, — сказала, зателефонувавши до редакції вже після виходу матеріалу, голова батьківського комітету місцевої школи Валентина Олещук, — були дитсадок збудували — так уже немає. Ото тільки школа й залишилася: якщо її закриють — село зникне. А що в нас тільки тринадцятеро діточок, ми ж не винні…»
Прикро, що така ситуація не тільки за тридев’ять земель від Києва, а й під самим боком у столиці. «Дітей справді зараз у селах набагато менше, аніж було ще якихось 10-15 років тому, — каже кореспондентові «УК» начальник Васильківського районного відділу освіти, що у Київській області, Ірина Гейко, — а найгостріша проблема, з якою мають справу освітяни, — хронічна нестача коштів, та ми намагаємося знаходити найменш болісний вихід зі складної ситуації». Так, за словами Ірини Гейко, у Васильківському районі, де теж чимало малокомплектних шкіл, їх намагаються не закривати, а в рамках оптимізації створювати на їхній базі спеціальні навчально-виховні комплекси, які під одним дахом об’єднують і школу, і дитячий садок, та ще й базу для відпочинку і позашкільного розвитку.
«У нас хоч коштів і бракує, а в школах небагато учнів, жодної з них не закрито, — зазначає керівник освітян району. — Наприклад, у селі Дзвінковому хороша школа, що має 100-річну історію, але в ній зараз вчиться менше 40 учнів. Та закривати її ніхто не буде. Навпаки — там нещодавно зробили ремонт і збираємося під її дахом оселити ще й дитячий садок — так буде зручно і для малюків, які потім не переходитимуть у нове приміщення, і для їхніх батьків». У районі, як стверджує Ірина Гейко, не тільки не закривають шкіл, а ще й дитсадки відновлюють — за останні кілька років нове життя отримали аж сім. Поталанило селам Плесецькому, Саливінкам, Застугні та ще кільком. Хоча фінансування, котре й так мінімальне, цього року порівняно з минулим зменшилося. Зараз проблема у селі Вільшанська Новоселиця: у тамтешній школі на весну 2011 року було 55 дітей, а наступного року буде лише 38.
«Школа гарна, відремонтована, має власну котельню, — продовжує моя співбесідниця, — і шкода її закривати, але навантаження на вчителів зменшується, тож аби знизити фінансовий прес, будемо проводити так звану внутрішню оптимізацію. Йдеться не про те, що вчитель фізкультури викладатиме математику чи фізику, але шкільний сторож одночасно зможе виконувати і функції, скажімо, оператора котельні…»
Класи є — першокласників немає
Не менш гостра проблема й на Черкащині. Там у деяких школах області на одного вчителя припадає… один учень. Тож саме через таку статистику школи потроху закриваються. Нині в сільській місцевості з 524 загальноосвітніх навчальних закладів функціонує 509. За словами начальника Головного управління освіти і науки облдержадміністрації Івана Шарапи, несприятлива демографічна ситуація та інші чинники скорочення чисельності учнів призводять до вивільнення приміщень, які разом із завеликою кількістю вчителів і високими видатками на утримання стають тягарем для місцевого бюджету.
Тільки за останні п’ять років кількість школярів на Черкащині зменшилася на 35 тис. Тож уже зараз 194 школи вважаються малокомплектними, в тому числі у 12 з них навчається менше десятка учнів. У нинішньому навчальному році в 15 школах немає жодного першокласника, у багатьох — тільки по одному-три.
Якщо середня вартість утримання одного учня у школах становить 6,3 тис. kгрн., то в малокомплектних — до 20 тис. грн на рік. Саме тому, як вважають освітяни, утримання такої мережі навчальних закладів на сьогодні, з одного боку, економічно недоцільне, а з іншого — школи в селах конче потрібні. Проте якість освітніх послуг, що надаються цими закладами, нижча, ніж в основній чи профільній школі, оскільки матеріально-технічна база не розвивається, кадрове й фінансове забезпечення слабке. Створення ефективнішої освітньої системи у кожному сільському районі можливе за умови об’єднання навчальних та закладів соціокультурного призначення в освітні округи, про що йдеться вже не перший рік, а також упровадження в освітній процес принципів профільного навчання дітей.
Тож на Чернігівщині вже діють 32 освітні округи, які охоплюють 14,7 тис. учнів. До них входять дошкільні, позашкільні, професійно-технічні й навіть вищі навчальні заклади, а також міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади культури, охорони здоров’я, фізкультури та спорту. Проте щоб розв’язати проблеми, пов’язані з оптимізацією шкіл, потрібно ще й чітко організувати підвезення школярів і освітян до місця навчання. Щоб упоратися з цим завданням, слід додатково закупити ще 78 шкільних автобусів. Нещодавно колегія обласної державної адміністрації розглянула програму «Сільська школа Черкащини», за якою в найближчі три роки планується реалізувати чимало інших задумів, аби створити для дітей, які навчаються в сільській місцевості, умови вільного доступу до якісної освіти. Проте батьки школярів, з якими вдалося поспілкуватися, зазначають: наміри добрі, але хотілося , щоб за деклараціями не забули про дітей…
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Ольга БАЧИНСЬКА,
психолог:
— Дитині дуже складно переносити розставання зі школою, з учителями, з колективом. Тим паче, коли закривається школа і дитину переводять до іншого закладу, — це не його вибір, а примусова дія. І тому школяр не тільки відчуває психологічну травму, а й сприймає це так, ніби дорослий світ обманює його очікування. Такий новий стрес додається ще й до змін особистісного характеру через дорослішання. Тому важливе ставлення батьків до цієї ситуації.
Поради батькам: як допомогти дитині адаптуватися у новій школі
1. Не перекладайте особисті страхи на переживання дітей: чим менше тривог у вас, тим їх менше у дітей. Знайдіть плюси: поясніть, що в новій школі з’явиться більше друзів, знайомих, будуть нові педагоги.
2. Бажано, аби школярі потрапили до одного класу — дитині важливо бачити навколо знайомі обличчя. З’ясуйте, в якому середовищі опинився ваш школяр: є класи, де модно бути успішним, а в інших навпаки пригнічується виділення з натовпу.
3. Якщо ваше чадо — першокласник, хоча б день-два побудьте з ним на уроках, так дитина матиме відчуття більшої захищеності.
4. Дорослішим школярам упродовж двох тижнів не варто брати до школи мобілку: краще не телефонувати постійно додому або старим друзям, а намагатися знайти спільну мову з новим колективом.
5. Пам’ятайте: одні діти адаптуються за тиждень — 10 днів, а інші можуть і через 3-4 тижні захворіти, з’являтимуться приступи агресії, гніву, навіть заїкання. Це значить, що дитині дуже погано.
6. Приготуйтеся: успішність дещо знизиться — не сваріть за оцінки, навпаки — морально підтримайте. Питайте у дітей, що їм було цікаво у школі, а що ні.
7. Будьте «на хвилі» — одягайте дитину не так, як хочеться вам, а як модно серед підлітків. Прийміть правила підліткової субкультури — синові чи доньці буде легше адаптуватися.
А ТИМ ЧАСОМ
У Миколаєві батьки врятували навчальний заклад
Ольга ПОНОМАРЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
Рішення про закриття української школи №7 педагогічному колективу нещодавно оголосили на нараді заступник міського голови Маргарита Сапожникова і начальник міського управління освіти Ганна Деркач. «Мова йде не про закриття навчального закладу, а злиття двох шкіл — 13-ї та 7-ї. Це вимушений процес, який проводиться з метою оптимізації, — розповідає «УК» Маргарита Олександрівна. — До будівлі зможе переміститися Морський ліцей, який орендує приміщення Націо?нального університету суднобудування і дитячого садка. Звільняючи ці приміщен?ня, ми за?ощадимо бюджетні кошти, що йдуть на оплату оренди (щорічно 500 тис. грн. — Авт.) Водночас у нас з’являться додаткові площі для дит?садка, який зможемо ви?кори??сто?вувати за прямим при??значен??ням — від?кри??ти там 6 груп на 130 дітей. Ад?же на сьо?годні в місті існує вели?чезна черга в до?шкільні заклади».
Проте аргументи влади не переконали ні вчителів, ні батьків, ні учнів 7-ї школи. І не дивно — наповнюваність закладу становить 52%. «Я теж випускниця цієї школи — вона особлива, дуже затишна, — розповідає 34-річна Олена Борщова, мама двох учнів — десятикласниці Вікторії та п’ятикласника Данила. — Тому звісткою про закриття закладу була шокована. Адже якщо і є необхідність оптимізації, треба ставитися до неї дуже виважено, а не травмувати психіку дітей, батьків та вчителів».
Батькам невтямки, навіщо закривати школи: якщо зараз не вистачає дитячих садків, то через кілька років не вистачатиме шкіл. Раніше вчителі двічі на рік переписували дітей мікрорайону. Так школа могла визначати власні перспективи кількості та наповнюваності класів. А як із цим справи сьогодні? Інформації немає. До того ж, сплеск народжуваності припав на 80-ті роки минулого століття, і саме «восьмидесятники» вже вступили у фазу активної репродукції. Тож чи не чекає на нас після «демографічної діри» новий «бебі бум»?
Не менш важливий і аспект доступності до середньої освіти. Так, у центрі міста на чотири загальноосвітні школи припадає дві гімназії, ліцей та колегіум. Відбір дітей до цих навчальних закладів конкурсний, до основної та старшої школи. Не секрет, що розмір гаманця батьків теж має істотне значення. А куди діватися дітям, які не пройшли конкурс? Крокувати з мікрорайону гімназії до іншої школи через 12 пожвавлених автомобільних доріг? Або щоранку разом з мамою чи татом добиратися до навчального закладу громадським транспортом, що не так уже й дешево? Звістка про закриття школи № 7 викликала в місті неабиякий резонанс. Відтак керівник фракції домінуючої в міській раді Партії регіонів Артем Ільюк зустрівся зі шкільною громадськістю та пообіцяв розібратися. А через кілька днів на святі останнього дзвоника повідомив, що питання про закриття школи на найближчу сесію міськради виноситися не буде. Добру звістку учні заглушили багатоголосим «дякую!». Тож школа поки що отримала відстрочку. Що далі?