ПРЕЦЕДЕНТ
Аналіз судових позовів ТОВ «Селком» до АМКУ свідчить, що контролюючі органи, виносячи вердикт, не завжди зважають на всі обставини справи
22 червня цього року на сайті Антимонопольного комітету України з’явилася інформація про те, що під час участі у процедурі закупівлі акумуляторної батареї із зарядними пристроями, яку проводила АК «Харківобленерго», учасники торгів обмінювалися інформацією і документами. Такі узгоджені дії призвели до завищення майже у 3 рази вартості предмета закупівлі. ТОВ «Селком» оштрафовано на 3 млн 870 тис. грн, ТОВ «Енерго-Апекс» — на 2 тис. грн (а було спершу 340 тисяч).
Вердикт однозначний, але…
Ці події відбувалися наприкінці 2008-го — на початку 2009 року. За версією АМКУ, ТОВ «Селком» та ТОВ «Енерго-Апекс» вчинили антиконкурентну змову. На думку тих, хто проводив розслідування, внаслідок таких дій вартість предмета закупівлі зросла для АК «Харківобленерго» більш ніж утричі. Далі наведено схему, за якою це дійство відбувалося. Отже, ТОВ «Селком» закуповує у німецького виробника і реалізує ТОВ «ВАТ «Проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій» акумуляторну батарею за 363 тис. грн. Потім інститут продає батарею разом із двома зарядними пристроями ТОВ «МБС Плюс» за 1 117 272 грн, що майже у п’ять разів більше за митну вартість виробів. В останнього цей комплект купує ТОВ «Енерго-Апекс» за суму, що лише на 2,5 тис. грн перевищує ту, що заплатило за нього ТОВ «МБС Плюс». Саме «Енерго-Апекс» і виграв тендер, який проводило «Харківобленерго», виставивши ціну за батарею із зарядними пристроями 1 167 516 грн. ТОВ «Селком» тендер програло, оскільки, згідно з матеріалами справи АМКУ, пропонувало цей комплект за 1 198 464 грн.
В АМКУ звертають увагу на те, що склад тендерних пропозицій обох ТОВ, по суті, ідентичний: однакове оформлення, структура, шрифт і навіть однакова помилка. У розслідуванні також зазначається, що технічну частину пропозиції ТОВ «Енерго-Апекс» готував Вячеслав Пономаренко, який на той час працював у ТОВ «Селком» і відповідав за підготовку тендерної пропозиції цього ТОВ для її подання на тендер. Мовляв, «узгодивши свої дії під час підготовки та участі в торгах, ТОВ «Енерго-Апекс» та ТОВ «Селком» замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки». Наведено й інші аргументи, які, як вважають в АМКУ, є неспростовними доказами змови. Тобто вердикт однозначний і з точки зору чиновників не підлягає сумніву.
Щоправда, трохи дивними видаються неспіврозмірні суми штрафів: 3,87 млн грн і 2 тис. грн. Але, як співав Володимир Висоцький, «Жираф большой — ему видней». Приблизно так думав і автор цього матеріалу доти, доки до редакції зі скаргою на дії АМКУ не звернувся генеральний директор ТОВ «Селком» Василь Омельченко. Тому, щоб скласти свою думку про ці події, треба було, безперечно, вислухати й аргументи іншої сторони.
Чому не враховано всі «за» і «проти»?
Василь Омельченко вважає, що шляхом накладання непомірних санкцій очолюване ним підприємство намагаються усунути з ринку послуг, які «Селком» надає не лише українським, а й закордонним енергопідприємствам. Стосовно участі у вказаному тендері він зазначає, що справді підписував довіреність на ім’я Вячеслава Пономаренка, згідно з якою той мав право підписувати документи, які складають під час підготовки тендерної пропозиції та додають до неї, брати участь від імені ТОВ «Селком» у процедурі розкриття та надавати пояснення. Але в довіреності не записано, що Пономаренкові надається право на укладання договору та на підпис тендерної пропозиції.
Зі слів генерального директора, тендерний комітет повинен був відхилити надану В. Пономаренком пропозицію тому, що вона не мала жодної юридичної сили і це зумовлено змістом довіреності та статуту підприємства, поданих ним у складі тендерної пропозиції ТОВ «Селком». Однак тендерний комітет на все заплющив очі. Стосовно ж підробок, внесених Пономаренком у комплект тендерної пропозиції ТОВ «Селком», то керівник підприємства зазначає, що у його первісному складі містилася тендерна пропозиція, в якій вказувалася вартість батареї і пристроїв до неї — 460 тис. грн, та повіз її пан Пономаренко до Харкова зшитою і пронумерованою. А у справу АМКУ вона потрапила з Харкова вже розшитою, що давало змогу вставити туди що завгодно. До речі, в листі від 04. 04. 2011 р. на запит АМКУ АК «Харківобленерго» підтвердила, що «Оригінали тендерних пропозицій були надані непрошиті».
Привертає увагу ще одне. 24 травня 2012 року представники «Селкому» востаннє знайомилися в офісі АМКУ з матеріалами розслідування. У протоколі пояснень Пономаренка В. В. від 27. 04. 2012 р. записано про те, що він працював за вказівкою генерального й комерційного директора. Але якщо всі попередні документи написані рукою Пономаренка, то ці пояснення надруковані. Тому в представників «Селкому» склалося враження, що документи «підганяли» під заздалегідь визначений «фінал» розгляду справи.
Хто є хто?
Зайве нагадувати, що від того, наскільки надійними з точки зору техногенної небезпеки є підприємства, які постачають електроенергію, залежить передусім безпека людей, які на них працюють. Тому цікаво буде проаналізувати, хто ж проектує, постачає та проводить сервісне обслуговування обладнання, яке встановлюють на об’єкти енергетики України хоча б на прикладі названих ТОВ.
Отже, в ТОВ «Селком» працює понад 50 спеціалістів з вищою освітою, а дехто із двома. У генерального директора Василя Омельченка за плечима десятки років роботи на енергетичних підприємствах України, зокрема понад десять років — заступником генерального директора на Чорнобильській АЕС після катастрофи. Саме ТОВ «Селком» — єдине підприємство в Україні, яке здійснює не лише постачання обладнання на енергетичні об’єкти, його проектування та монтаж, а й сервісне обслуговування. Підприємство атестоване ДП НАЕК «Енергоатом» постачальником обладнання для систем безпеки АЕС. Щороку сплачує до бюджетів різних рівнів податків майже 5 млн грн.
Щодо ТОВ «Енерго-Апекс» інформація скупа. Як свідчить розслідування АМКУ, ця структура складається з двох осіб — керівника та головбуха. В Інтернеті вдалося розшукати координати ТОВ, але спроби зв’язатися телефоном успіху не мали. На двох, які вказані в довіднику, слухавку брали, але відповідали, що номери належать не «Енерго-Апексу». Третій —ввімкнутий на автомат факс. Довелося завітати в офіс, який розташований у п’ятиповерховій будівлі на Волинській у столиці. Зі списку, який мені показав охоронець, стало зрозуміло, що тут зареєстровано десятки різних фірм. ТОВ належить кабінет на п’ятому поверсі, куди я двічі навідувався, але він був зачиненим. Щодо виду діяльності, то спершу «Енерго-Апекс» зареєструвався як такий, що займається оптовою торгівлею паливом, а пізніше з’явився інший вид діяльності — електричні мережі.
Між іншим, у ході журналістського розслідування вдалося дізнатися, що мати керівника ТОВ «Енерго-Апекс» Сергія Мамчія Лілія Мамчій працювала в той час начальником управління кадрів Міненерго і була водночас членом наглядової ради кількох обленерго. Зокрема Харківського. Вона і сьогодні «при погонах».
Змова мовчання
Звичайно, в «Селкомі» не могли змиритися не лише із санкціями Антимонопольного комітету, а й із тим, що завдано нищівного удару іміджу підприємства. Тому Василь Омельченко звернувся з листом до Секретаря Ради нацбезпеки і оборони Андрія Клюєва, в якому виклав суть справи та просив допомогти відновити справедливість. Минуло чотири місяці, реакції жодної досі. Додаткові пояснення керівника «Селкому» у кримінальній справі, яку порушило слідче відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі стосовно ТОВ «МБС Плюс» як «підрядчика» ТОВ «Енерго-Апекс», надіслані туди керівником «Селкому», теж канули наче у воду.
До речі, автор цієї публікації тричі навідувався до слідчого, але так і не зміг зустрітися з ним. Врешті-решт направив офіційний запит. Хоч боюся, що хтось усе-таки загальмував слідство, оскільки минуло 9 місяців, але за цей час, як мені сказали учасники «дійства», їх ніхто у справі не допитував. Щодо АМКУ, то туди теж направлено запит, проте відповідь навряд чи буде іншою, ніж аргументи головного спеціаліста департаменту розслідувань цього відомства Ірини Богаченко-Мішевської, яка непохитна у своєму переконанні, що вердикт АМКУ правильний, а проводити розслідування щодо дій інших учасників цієї справи немає потреби. І передавати матеріали справи у правоохоронні органи — теж.
Кому це вигідно?
Особисто у мене виникають сумніви, що все так бездоганно і прозоро. Як стверджують в АК «Харківобленерго» (зафіксовано АМКУ у матеріалах справи), її керівництво знало, що на ринку діють багато підприємств, що працюють з обладнанням, на постачання якого було оголошено тендер. Отже, для обленерго не повинна бути секретом і його ринкова вартість. Чому ж тоді як прийнятну в АК виставили ціну майже 1,2 млн грн, що в багато разів перевищує реальну? Чому спромоглися за допомогою сфальшованого В. Пономаренком факсу змінити технічні вимоги і неправомірно відхилити пропозицію третього учасника тендера — ТОВ «Акку-Енерго»? До речі, саме завдяки двом скаргам ТОВ «Акку-Енерго» щодо цієї процедури закупівлі розпочато антимонопольне розслідування. Але тексту другої скарги в матеріалах справи немає! Чи не було це змовою між обленерго і майбутнім переможцем тендера?
Далі. Вячеслав Пономаренко без відома свого роботодавця ТОВ «Селком» працював технічним директором в «Енерго-Апекс». Чи не міг він за чиєюсь вказівкою підставити «Селком», сфальсифікувавши тендерну пропозицію цього підприємства? І звідки могли дізнатися особи бандитської зовнішності (ще до оприлюднення рішення АМКУ у пресі), який саме штраф накладено на підприємство? Хто є ті, що «забивали» Василеві Омельченку «стрілку» і пропонували за «кеш» (половину суми штрафу) владнати всі справи?
Чому тендерний комітет прийняв до розгляду надані непрошитими пропозиції учасників процедури закупівлі, хоча це порушення вимог щодо тендерної документації? Чому документацію було розшито, хто це зробив і навіщо? Чому чотири документи, подані паном Пономаренком у складі пропозиції, які вже не мали юридичної сили, та занижений щодо вимог тендерної документації гарантійний термін експлуатації виробу не стали приводом для відхилення цієї пропозиції?
І чому текст тендерної документації, що його було надано АК «Харківобленерго» на запит АМКУ, і той, що міститься у матеріалах справи, істотно відрізняється від надісланого учасникам процедури 5 січня 2009 року? Яку вигоду одержало від тендера, окрім майже чотиримільйонного штрафу, ТОВ «Селком»?
Урешті-решт, чому не дослідили, хто мав зиск від перепродажу акумуляторної батареї? Безперечно, ці та інші запитання — предмет грунтовного «дослідження» для слідчих органів. А не для молодого державного уповноваженого Сергія Шершуна. Він, почувши, які питання мене цікавлять, сказав, що відповість, можливо, лише на офіційний запит. Їй-бо, складається враження, що чиновникам чи то забороняють спілкуватися із журналістами напряму, чи їхня компетенція не дозволяє їм цього робити.
Безперечно, керівництво «Селкому» зверталося з позовом до АМКУ в суд. На останньому засіданні довелося побувати і авторові цієї публікації. Після того, як суддя Господарського суду Києва пані Кирилюк через кілька хвилин після закінчення засідання оголосила рішення, яким повністю відмовила ТОВ «Селком» у задоволенні позову, чомусь склалося враження, що воно було підготовлено заздалегідь. Сподіватимемося, що наступна судова інстанція підійде до справи об’єктивніше, а слідчі органи врешті візьмуться за неї, незважаючи на різні підводні рифи та течії. Врешті-решт ідеться не лише про те, хто матиме зиск від проведених таким робом тендерів. А передусім про енергетичну та техногенну безпеку країни загалом.