«У селах нашої громади, що належать до третьої чорнобильської зони, діти не отримували гарячих обідів із січня й до завершення навчального року. Хоч держава гарантує їм таке харчування й передбачає на це чималі кошти, в реаліях маємо таке: якщо на шкільний обід для кожної дитини передбачено 40 гривень, то компенсація за нього становить лише… 8. Та й її батьки отримують із запізненням. Ось і обурюються: навіщо нам ці копійки, так би мовити, ще й заднім числом, коли діти все одно голодні?»
Ці слова — крик душі заступника голови Вараської територіальної громади на Рівненщині Ірини Шами. Ідеться про учнів загальноосвітніх шкіл у Мульчицях, Сопачеві, Собіщицях, Більській Волі, Старій Рафалівці. Закон «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» надає їм право на безплатне гаряче харчування, за яке, зрозуміло, сповна йде оплата з держбюджету. Ось тільки кому?
Дата нова — проблеми старі
У згаданих школах переможцем тендера на організацію харчування стала київська фірма «Атомсервіс». В управлінні соціального захисту Вараської РДА, яке проводило тендер, одразу розуміли, що вона відверто демпінгує ціну на майданчику «Прозоро» (з 40 до 20 мільйонів), тож відхилили пропозицію. У відповідь отримали скаргу до Антимонопольного комітету та його припис: визнати переможцем того, хто запропонував найнижчу ціну. Але організовувати харчування у цих школах «Атомсервіс» навіть не починав. Отакої! Одне слово, 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи нове покоління дітей-чорнобильців зустріло порожніми тарілками.
«Дивіться що виходить: спритні ділки демпінгують ціни на тендерах, а далі залишають дітей без гарантованих державою гарячих обідів. Вони не мають ані відповідної матеріально-технічної бази для приготування їжі, ані кухарів. А як же вони можуть гарантувати дотримання відповідних правил у період пандемії? Тож люди зі справедливим обуренням ідуть до нас — діти ж бо голодні! Зрозуміло, що ми в односторонньому порядку розірвали договір із таким, з дозволу сказати, виконавцем робіт. Тепер наше завдання — розпочати новий навчальний рік із повноцінним харчуванням дітей-чорнобильців. Новий тендер відбудеться тільки в середині серпня, тож надія є», — каже голова Вараської РДА Анатолій Рижий.
Але це зовсім не означає, що недобросовісні учасники знову не оскаржуватимуть підсумки. Адже такі ситуації виникають щороку, і не лише в цьому районі, а наприклад, і в сусідньому Сарненському. «Урядовий кур’єр» порушував цю наболілу тему й 10 років тому, в переддень 25-річчя Чорнобильської трагедії.
До речі, місцевим адміністраціям (особливо нині, в період укрупнення районів) не так просто знайти кошти навіть на участь у судах, бо щоразу на це треба 2,5—6 тисяч гривень. Та й хіба то вихід — постійно шукати заступництва Феміди замість того, щоб спокійно оформити необхідні документи і забезпечити школярів харчуванням? До того ж, хитрі спритники роблять усе, щоб максимально затягнути процеси.
Під відповідальність кооператорів
Проте у Вараському районі є й протилежні приклади: там, де дитячим харчуванням опікуються місцеві кооператори, батьки задоволені.
«Від батьків чуємо лише подяки, навіть зростає кількість охочих харчуватися власним коштом. Кажу про тих, хто живе за межами третьої зони. У навчальному році, що минув, до нас звернулося понад 700 таких родин. Ми з кожним із батьків укладаємо угоду, вони нам переказують двотижневу оплату за харчування дитини з розрахунку 22 гривні за день — 600 гривень на місяць. А ми на вибір пропонуємо їм два варіанти комплексних обідів, жоден із них не повторюється два тижні. Готують їх наші кухарі на шкільних кухнях із сертифікованих продуктів.
Працюємо в тісній взаємодії з дирекціями шкіл, відділом освіти, дотримуємося правил гігієни, безпеки й букви закону, адже вимоги в цій галузі дуже серйозні», — каже директор комбінату громадського харчування Володимирецької райспоживспілки Марія Сиротюк. І на моє прохання наводить два варіанти меню, яке пропонували школярам наприкінці навчального року. Перший комплекс — салат із помідорів, макарони з котлетою, домашня булка та чай. Другий — салат із капусти, плов, компот із фруктів та печиво.
Не знаю, чи зможуть кооператори вкластися саме з таким меню у 22 гривні у вересні, бо ціни зростають, але кардинального здорожчання, кажуть, не буде.
Райспоживспілка — один з найбільших платників податків до місцевих бюджетів, робочі місця тут офіційні й легальні. Та й люди можуть висловити претензії, якщо вони є, одразу на місці. Райспоживспілка, до речі, постійно бере участь у тендерах і частину з них виграє. Приміром, у минулому навчальному році організовували харчування для 10 тисяч школярів.
Насамкінець. Якщо в підходах до організації харчування дітей-чорнобильців усе залишити, як є, треба передбачити законодавчу відповідальність недобросовісних учасників тендерів. Та й контроль держави за виконанням тендерних зобов’язань має бути жорсткішим. І тендери щодо шкільного харчування мали б відбуватися у більш стислі терміни влітку, щоб синхронізуватися з навчальним, а не календарним роком. Інакше посеред зими діти й батьки знову справедливо вимагатимуть: «Їсти!» Нині законодавство написано під учасників тендерів, а самі замовники залишаються беззахисними.
Та оптимальний варіант — повноцінна монетизація пільги на харчування за аналогією із проїздом у громадському транспорті пільгових категорій громадян, що нині впроваджує уряд. Тоді батьки б адресно отримували кошти, а кожна школа визначалася, хто саме з організаторів харчування надаватиме цю послугу учням. Цивілізовано, чи не так?