Зловісний і жахливий «рускій мір», що увірвався на Донбас, знов опинився на самісінькому дні. Цього разу це пересохле дно водойм, колодязів, відер та інших більших і менших резервуарів для питної чи технічної води.

Ні, насправді водопостачання в окупованому Донецьку є. Щоправда, не завжди, а тільки дві години. І не щодня, а раз на три дні. І ці жалюгідні краплі замість елементарної і звичної послуги проросійська окупаційна влада подає мов неабияке і не бачене для ХХІ століття досягнення. Віднедавна тамтешні владні лакеї кремля вже не обіцяють щедро залити нині спраглі підконтрольні рф місто й весь регіон навіть не простою питною, а солодкою водою від росії-«матінки». Тобто з річки Дон, що на сусідній території імперії-агресора.

«Це трохи нагадує переінакшений анекдот застійних часів. Мовляв, під час «визволення» та на шляху до приєднання до росії москва не обіцяла донеччанам їх годувати та напувати», — сумно жартує житель міста, в якому після вторгнення росіян зникло водопостачання.

«Так вийшло…»

Для всіх людей в ОРДО, в яких ще збереглися залишки здорового глузду, кожна заява колишнього «мммемника» і водночас лідера «республіки» дениса пушиліна перетворюється на черговий мем. І його недавні голосні обіцянки про водопостачання Донецька з річки Дон, а тепер тихі зітхання і нарікання на причини, котрі, кляті, не дають змоги забезпечити донбаських «майжеросіян» водою, теж поповнили цей саркастичний ряд. 

«Будівництво водогону з Дону ну ніяк не дасть змоги задовольнити фізичну потребу у воді в тому вигляді, в якому потребує Донбас. Це знов-таки тимчасовий захід. Тієї води з Дону могло б вистачити на покриття більшої кількості наших потреб, якби не її втрати. Так вийшло, що наші водогінні мережі дають втрати води майже 60%», — публічно промимрив він.

Така відмова представників окупаційної влади від попередніх власних обіцянок — не дивина для населення по той бік лінії фронту. Це тамтешній стиль роботи.

Здивувало інше. По-перше, чого раптом ставленик кремля в Донецьку заявив про неспроможність розв’язати проблему водопостачання завдяки росіянам і Дону вже на початку лютого? Адже восени він та йому подібні примітиви-колабораціоністи, розповідаючи, що водогін будують не якісь там цивільні нероби, а військово-будівельна компанія рф, запевняли про «ударні темпи», «рекордний термін» і завершення проєкту вже в березні. Нині ж спростували ці темпи й терміни.

По-друге, хіба керівник окупаційної влади тільки вчора дізнався, що використовувати тамтешні істотно пошкоджені водогони — це все одно, що носити воду в решеті? І по-третє, ви звернули увагу, як зрадник, брехун і просто нікчема скромно назвав головну причину, через яку сотні тисяч людей на підконтрольній рф території краю залишилися без води? Він бовкнув: «Так вийшло». Хоч на Донбасі й далеко за його межами добре відомо: за всю довгу історію краю там не траплялося катастрофічних ситуацій, аж доки 2014-го, а потім ще й 2022-го туди припхалися російські «визволителі» на чолі з геополітиком-параноїком.

Отже «так вийшло», що ще з початку гібридної війни, званої у кремлі «громадянською», рашисти потужно обстрілювали канал «Сіверський Донець — Донбас», яким вода з української території Донеччини надходила до окупованих Донецька, Макіївки, Горлівки, міст і сіл, а далі Південно-Донбаським водогоном прямувала аж до Маріуполя на морське узбережжя. З усіх видів зброї загарбники стріляли навіть по працівниках КП «Вода Донбасу», перешкоджаючи їм ремонтувати пошкоджені об’єкти водопостачання. А в перебоях у постачанні води й тому, що її немає, звично звинувачували «бандерівців», від яких вони начебто захищають потерпілих жителів прифронтового краю.

У лютому 2022 року «так вийшло», що російські окупанти ще активніше взялися знищувати досі вцілілу інфраструктуру каналу «Сіверський Донець —  Донбас». Унаслідок прицільного обстрілу було пошкоджено обладнання насосної станції першого підйому Південно-Донбаського водогону, і без води, вичерпавши запаси Старокримського водосховища, залишилися Маріуполь та ще більш як два десятки населених пунктів. Водночас внаслідок бойових дій було знеструмлено Донецьку фільтрувальну станцію, вийшли з ладу інші об’єкти каналу, спричинивши ланцюгову реакцію та зупинку інших об’єктів, до яких вже не потрапляла вода в потрібних обсягах. І нарешті «так вийшло», що російські «захисники» остаточно поставили жирний хрест на водопостачанні вже окупованих ними територій.

Три години раз на три дні

«Тепер насосні станції першого, другого та третього підйомів майже не працюють. Третій підйом повністю знеструмлено, насосну станцію частково зруйновано. У зв’язку із цим повністю припинено надходження води на нашу територію», — офіційно визнали у двійнику підприємства «Вода Донбасу», що працює по той бік лінії розмежування.

У цій критичній ситуації фільтрувальні станції використовують воду з резервних джерел — водосховищ чи артезіанських свердловин, однак про те, щоб повністю задовольнити попит на воду, не йдеться. Після початку повномасштабного вторгнення кремля в Україну і зокрема внаслідок бутафорного приєднання частини Донбасу до рф без системного водопостачання залишилися найбільші його міста Донецьк, Горлівка, Макіївка, Маріуполь, Єнакієве, Ясинувата, селища і села. А співробітники «Води Донбасу», які раніше опікувалися водопостачанням із Сіверського Дінця, нині возять воду цистернами.

Щоправда, в деяких містах, де трохи ліпша ситуація, воду подають (переважно на нижні поверхи) за графіками. Містяни із сусідніх Донецька і Макіївки кажуть, що очікують цю розкіш протягом трьох годин і раз на три дні з 15-ї до 18-ї та з 18-ї до 21-ї відповідно. Здебільшого, розповідають вони, якість води нерідко просто відразлива. Отож у людей більше сподівань на цистерни з водою, які в мирний час використовували лише в разі масштабних аварій тощо, а тепер вони стали звичним атрибутом «рускава міра». Наприклад, у Донецьк щодоби завозять щонайменше 250 вантажівок-цистерн, кожна по 7—10 кубів. І навіть пожежні автомобілі (3 кубометри) працюють водовозами.

Такими темпами досі майже всі запаси із резервних водосховищ на окупованій території Донеччини використали. Тому рашисти, звинувачуючи в критичній ситуації з водопостачанням Україну, Європу, НАТО та США, вже розпочали скиглити, що навіть вода з Дону не допоможе. Вони ще голосніше волають і обіцяють дати воду тільки після остаточного «звільнення» всієї території краю, де проходить канал «Сіверський Донець — Донбас».

Те, що водопостачання стало одним з наративів потворної пропаганди, яка гарчить про необхідність «визволення» всієї Донеччини, засвідчив і горе-лідер ОРДО пушилін.

«Та є такий нюанс, що, крім Слов’янська, в супротивника там ще буде змога перекривати воду на частині території Харківської області. Тому для нас теж необхідно звільнити ту територію, щоб тоді вже повною мірою Донбас був забезпечений водою. Що швидше звільнимо, то швидше не потребуватимемо водогону з Дону», — белькотить він.

У цій тираді ключовим варто вважати словосполучення «був забезпечений водою». Це щира правда. Був забезпечений, аж доки на Донбас не увірвався хижий «рускій мір», що знищив там усі ознаки мирного, нормального і цивілізованого життя.

Насамкінець. До речі, про доцільність водогону з Дону на Донбас. Щойно з’явилася ця, м’яко кажучи, нерозумна ідея, на неї звернули увагу й вітчизняні фахівці. «Це навіть більша утопія, ніж у радянські часи північні ріки повертали на південь. Це абсолютний нонсенс, у цьому немає потреби. Це як «на Марсі будуть яблуні квітнути», — переконаний начальник ДП «Донецькгеологія» Микола Жикалюк.

І справді, адже ріки вгору не течуть, а розпіарене будівництво водогону до Донеччини з Дону має йти вгору ландшафтом, що означає безліч проблем і великі витрати. Далі: в Донецькій області розвідано величезні запаси підземних вод, а на поверхні в басейні Сіверського Дінця — понад 11 тисяч річок. До того Дон, підтверджують екологи, має значно вищий рівень забрудненості, ніж Донець. Отож нехай загарбники самі сьорбають звідти воду. Але насамперед якомога швидше заберуться геть з української території Донбасу, де відразу з’явиться можливість налагодити і гарантувати місцевому населенню системне водозабезпечення.