Одним із критеріїв ефективності діяльності системи охорони здоров’я є якість медичної допомоги для всіх верств населення. Відповідно до статті 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Проте в умовах ринкової економіки варто розмежовувати поняття «медична допомога» та «медичні послуги», де допомога — є пропозицією з боку держави в межах певних конституційних гарантій, а послуги повинні надаватися на замовлення і за кошти пацієнта.
У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Первинна, а особливо швидка медична допомога (постановка діагнозу, амбулаторне лікування, денний стаціонар тощо) у нашій країні, відповідно до законодавства, безкоштовна. Однак, на практиці державні та комунальні медичні заклади надають багато платних послуг. Перелік послуг, які комунальні та державні медичні заклади можуть надавати за плату, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2014 року № 1138-96-п «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти». Відповідно, кожний медичний заклад затверджує список платних послуг, які він надає, винятково у межах, визначених цією постановою. Тому при вимаганні від Вас оплатити послуги, які не зазначені у цьому переліку, Ви маєте цілковите право відмовитись від їх оплати, посилаючись на згадану постанову Уряду.
У будь-якому разі введення офіційних платних послуг повинно мати чітке розмежування з безоплатною медициною. Як один із варіантів: одразу після закінчення меж безоплатної медичної допомоги, пацієнт повинен мати право на платній основі отримувати якісні послуги.
Якісною медичною послугою вважається та, яка відповідає досягненням сучасної науки та передової практики, позитивно впливає на здоров'я пацієнта та задовольняє його потреби.
Але отримати безоплатні та якісні медичні послуги — випробування не для слабодухих. Медицина відчутно дорожчає, а її якість покращується значно скромнішими темпами. Джерело проблеми в тому, що охорона здоров’я сьогодні — це набір окремих фрагментів допомоги, які вдосконалюються вглибину себе, але втрачають зв'язки один з одним. Як наслідок, у медицині стали вважати, що набір найдорожчих фрагментів і є омріяною якістю послуг. Натомість більшість хворих змушені боротися навіть за гарантований державою достатній обсяг медичної допомоги.
Невдоволення у заявників передусім викликають відмови працівників державних та комунальних медичних закладів у безкоштовному обслуговуванні, неналежне оформлення ними медичних документів, некоректна поведінка медперсоналу, а також сам процес лікування, що призвів до погіршення стану здоров’я пацієнтів тощо.
Найбільше таких звернень надійшло із Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Одеської областей та м. Київ.
Так, вимушений переселенець із Луганської області (учасник АТО), родина якого тимчасово проживає у Києві, звернувся на урядову «гарячу лінію» щодо некоректних дій медперсоналу Київської міської дитячої клінічної лікарні №1, які відмовилися госпіталізувати його дитину без направлення від лікаря-педіатра. Після такого звернення дитину було терміново госпіталізовано до дитячого відділення та надано необхідне лікування, що підтверджено зворотним зв’язком із заявником.
Жителька с. Висоцьк Дубровицького району Рівненської області поскаржилася на відмову в безкоштовній госпіталізації до Дубровицької центральної районної лікарні своєму важкохворому братові. Після дзвінка на урядову «гарячу лінію» хворому безоплатно були проведені потрібні медичні обстеження і запропоноване стаціонарне лікування, що й підтвердила заявниця під час зворотного зв’язку.
Заявник із с. Стопчатів Косівського району Івано-Франківської області був невдоволений наданням медичної допомоги своїй дружині (інваліду І групи, ветерану праці), оскільки після курсу лікування у Косівській центральній районній лікарні стан здоров’я хворої не поліпшився. Після звертання на урядову «гарячу лінію» хвору було переведено на лікування до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні та надано ефективне лікування, про що й повідомив заявник зворотним зв’язком.
Тож робота урядової «гарячої лінії» дає змогу забезпечити оперативність реагування на проблемні питання в охороні здоров’я, а також скоротити строки розв’язання індивідуальних проблем, з якими громадяни звертаються за вказаними нижче телефонами або через Інтернет.
Загалом за період з 4 по 10 січня на урядову «гарячу лінію» надійшло 31 595 дзвінків, через Інтернет зареєстровано 488 звернень.
0-800-507-309 — урядова «гаряча лінія» працює цілодобово. 044-284-19-15 — для жителів м. Києва.
+380-44-284-19-15 — для громадян, які перебувають за кордоном. Веб-сайт Урядового контактного центру www.ukc.gov.ua