Останнім часом, гортаючи економічну літературу, різні наукові та експертні статті в інтернеті, натрапляю на матеріали, присвячені цікавій ідеї: центральні банки навіть найбільших за територією та населенням країн уже не потрібні. Мовляв, держава та фінансовий ринок, якщо не буде національних банків, нічого не втратить. Або навіть більше — розвиватиметься ще краще.
Хіба таке можливо? Виявляється, спеціалісти, які пропагують такі лібертаріанські думки, мають рацію, і їх цілком можна зрозуміти. Проте думаю, що центробанки в наш нервовий, напружений і схильний до різних криз і навіть дефолтів час конче потрібні.
Отже, в чому мають рацію опоненти подальшої діяльності центробанків? Вони кажуть: «Держава (приклад — Україна) не відповідає за зобов’язаннями центробанку так, як центробанк державі». Справді, так і є. Або, приміром, Нацбанк України не відповідає за зобов’язаннями кредитних організацій і навпаки. Звісно, за умови, якщо кредитні організації або центробанк не приймають на себе такі зобов’язання.
А далі ще цікавіше. Один із серйозних європейських економістів розмірковує: а може, таку вагому функцію центробанків, як здійснення грошової емісії, передати від нього до Міністерства фінансів? Адже наше фінансове міністерство, приміром, формує і наповнює державний бюджет країни. Якщо так відбувається, то міністерство спокійнісінько може справитися і з грошовою емісією. Проблем у цьому немає.
Один з польських економістів дає інші поради. Він вважає, що захист і забезпечення міцності злотого незалежно від інших органів державної влади потрібні лише імпортерам. А ось експортерам, розмірковує він, таке не потрібно. І звісно, що нижче впаде чи польський злотий, чи, приміром, наша гривня, то буде вигідніше нашим компаніям-експортерам. Звісно, зароблятимуть вони на такому падінні набагато більше, ніж за умови сталої нацвалюти, або вже не кажучи про девальваційні процеси. І навпаки: якщо нацвалюта зміцнюється, то і заробити чимало на експорті за умови зниженого курсу іноземних валют вже не вдасться.
Це нещодавно яскраво було продемонстровано в Україні. За умови вже понад піврічного зростання гривні щодо сильних валют світу українські компанії-експортери знизили свої доходи за рахунок менш міцних доларів та євро в 1,5 раза, а то і вдвічі. Цей процес триває і невідомо, коли скінчиться. А коли гривня астрономічно знецінювалася наприкінці 2013-го — в 2014 році під час та після Революції гідності, то був гарний період для експортерів. Тоді вони за кілька місяців збільшили прибутки вдвічі-втричі.
Ці фахівці стверджують, що імпортери також можуть без цього регуляторного органу обійтися. Отже, і центробанки, які зазвичай регулюють ці процеси, точніше, намагаються впливати на них, також не потрібні.
Деякі польські та російські економісти вважають, що забезпечення стабільності й розвиток національних валют — це турбота учасників ринку, проте ці функції можна без вагань та серйозних ризиків передати міністерству фінансів будь-якої країни. Тут вони частково праві: фінансовий ринок розвиває себе сам. Проте для його контролю та вчинення певних дій є інші державні інституції: в Україні це Верховна Рада, яка має великі повноваження і виступає законодавчим органом, що продукує важливі закони, зокрема фінансово-банківські. Звісно, є і Кабінет Міністрів — орган виконавчої влади.
Дехто з економістів пропагує, на мій погляд, дуже ризикові кроки: після ліквідації центробанків віддати людям (пропорційно в кожну родину та на її члена) золотовалютні резерви головних фінустанов. Щоправда, без топчиновників, топбізнесменів та інших супербагатих людей. Трохи це нагадує комуністичні заклики та дії декого з наших відомих лідерів сторічної давності: забрати все й поділити. До чого це призвело, знаємо: наслідки були жахливими.
Чи є країни, де немає центробанків? Виявляється, є, проте це карликові держави, де й звичайних комерційних банків лише один-два. Як кажуть, контролювати там нічого і нікого. Це Андорра чи Ліхтенштейн. Більші країни, як Україна, повинні мати й мають центробанки. У державах, де існує велика потужна фінансово-банківська система, без повноцінного регулятора не обійтися. Хоч це відкрита тема для дискусій, і, можливо, замість центробанку в будь-якій країні його функції цілком може на себе взяти якесь міністерство (в нашому разі — Міністерство фінансів) чи відомство.
Але у нас в Україні, де триває війна, залишатися без центробанку — не дуже вдала ідея.