25 квiтня 2017 року в «Урядовому кур’єрі» було надруковано гостру кореспонденцію «Довгобуди-привиди виставляють рахунки». Ішлося про відповідальність, або швидше про безвідповідальність, тих, із чиєї вини на територіях багатьох міст і сіл роками стоять недобудови. Вони не тільки спотворюють вигляд населених пунктів, а й заважають їм нормально функціонувати. Крім економічних збитків, завданих такою безгосподарністю державі та іншим власникам довгобудів, вони становлять велику загрозу населенню. Попри серйозну критику, реакції на неї не було.

Огорожа для годиться

На жаль, останнім часом уже так повелося, що публікацій у ЗМІ керівники, зокрема й місцеві, просто не помічають. Вони, зрозуміло, зайняті «реформами», або, як нині кажуть, «трансформуванням». Куди вже там помічати претензії людей!

Ось один з недавніх випадків. 11-річна дівчина ледь не загинула в Черкасах, упавши з висоти другого чи третього поверху на території одного з місцевих довгобудів. Усе закінчилося черепно-мозковою травмою, забоями та подряпинами. На щастя, дівчинка одужує. Однак замороженого будівельного майданчика і нині не охороняють, його огорожа лише для годиться, потрапити туди дуже просто, незважаючи на зовні солідні бетонні плити паркана.

Свого часу, ще наприкінці радянської епохи, тут, у самому центрі міста, планували спорудити корпус інституту «Укрлегпромпроєкт». Звели, та й то з прогалинами, тільки три поверхи. З різних причин (найімовірніша — розвал легкої промисловості, непотрібність такої установи) роботи на будові припинили.

Так і стоїть поблизу прокуратури області на бульварі Шевченка ця недобудова як пам’ятник безгосподарності й нехлюйству. Минуло близько 30 років. Потворна споруда, з якої випирають ребра балок і перекриттів, гниє й розвалюється, вона обросла височенними чагарниками. Доволі велика територія в місті, яку можна використати з користю, пропадає. Там збираються безхатьки, наркомани, а вдень нерідко бавляться й дітлахи. Брався колишній горезвісний міський голова Володимир Олійник за впорядкування будівельних майданчиків, під якими зайнято чимало міської території, однак далі закликів справа не пішла. Не стурбувало це неподобство і його наступників. Здавалося б, після останнього випадку із травмуванням дитини міська влада нарешті відреагує. Проте її реакція обмежилася замуруванням однієї щілини, через яку можна проникнути на територію. Тим часом на неї можна легко потрапити звідусіль.

Як пояснюють представники забудовника з компанії «Добробуд», будівля їхня, тут планували звести житловий будинок, але ділянка, на якій незакінчена споруда розташована, належить місту. Тому, хоч і претендує компанія на цю територію, питання до кінця не вирішене, отож і відповідальність — на міській раді.

Проте в муніципальній інспекції міської ради заперечують: дбати про територію має забудовник. За порушення правил благоустрою його вже оштрафували на 1700 гривень.

Як роз’яснив юрист, згідно з чинними нормами, забудовник відповідальний за безпеку на території будівництва лише під час зведення споруди. А на безгосподарних довгобудах винного краще не шукати. Зрозуміло, місцева влада може вимагати від забудовника обгородити небезпечне для людей місце, однак і те не завжди поспішає робити.

До слова, подібна доля спіткала й один із корпусів заводу телеграфної апаратури, який будували на розі вулиць Одеської й Сумгаїтської. Та й хіба тільки його! На Припортовій площі уже багато років зяє чорними проваллями вікон незавершений адміністративний корпус річкового порту. Уже в незалежній Україні поблизу міської школи №4 розпочали споруджувати багатоповерховий житловий будинок, відібравши в міста пам’ятник жертвам нацизму, а у ветеранів — сквер, де вони відпочивали, але територію, яку забудовники віддали в оренду, вже більш як десяток років не використовують, вона також заростає чагарниками.

Таких споруд-привидів різних часів і форм власності в обласному центрі не один десяток, а на всій Черкащині — близько сотні. Поступово вони перетворюються на такі собі «артоб’єкти» з розмальованими стінами й розкиданим сміттям. Цегла, з якої складено більшість із них, уже давно не придатна для експлуатації. Іржа пошкодила залізобетонні перекриття.

У попередні роки були спроби якось упорядкувати ці об’єкти. Їх брали на облік, інвентаризували, пробували продавати більш ефективним власникам. Проте, як кажуть, віз і нині там.

Щось від держави, щось від місцевої влади

Тим часом урегулювання ситуації з довгобудами, а також створення правових механізмів надійного захисту інвестицій — питання, яким нині на державному рівні приділяють підвищену увагу. Як відомо, проблематика житлового інвестування в Україні стала темою слухань на початку листопада у Комітеті Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Згідно з проведеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією аналізом, основна проблема більшості довгобудів на сьогодні — те, що немає права власності або користування земельною ділянкою, невідповідність намірів будівництва цільовому призначенню землі, а також істотні порушення державних будівельних норм та інших законодавчих вимог.

Для ефективного врегулювання ситуації, вважають учасники слухань, її потрібно вирішувати у двох напрямах: вироблення алгоритму розв’язання вже наявних проблем інвесторів, а також розроблення механізмів для подальшого запобігання таким випадкам. Відповідну роботу слід провести на всіх рівнях державного управління: від ґрунтовної статистичної аналітики, глибшого вивчення проблематики, узагальнення судової практики, створення робочих груп (комісій) для розв’язання можливих проблем на місцях до розроблення відповідної стратегії на рівні уряду, а також необхідних законопроєктів та винесення їх на розгляд Верховної Ради.

У Конфедерації будівельників України вважають, що недобудови слід передати на баланс місцевій владі, аби вона могла запропонувати забудовникам їх добудувати. Мовляв, місцева влада повинна брати ініціативу в свої руки. Є законопроєкт, який має наділити органи місцевої влади відповідними повноваженнями для можливості їх добудови та контролю за цим процесом. Документ пропонує діяти за принципом банкрутства забудовників, які допустили заморожування об’єкта, і передавати недобудови місцевим органам влади. Відповідного закону, однак, поки що не ухвалено.

Проте має йтися не тільки про об’єкти житлового будівництва, а й споруди соціально-культурного та господарського призначення. Чи не досить уже цим потворним привидам захаращувати територію, лякати жителів міст і сіл, загрожувати дітям і дорослим?