Верховна Рада вкотре хоче змінити формулу нарахування податку на нерухомість, що спричиняє певне непорозуміння в експертному середовищі. Але навіщо це робити, адже великих проблем у його справлянні немає. До того ж, згідно з новим законопроєктом, власники нерухомості сплачуватимуть більші суми. Це та інше аналізує «Урядовий кур’єр».

Нині українці — власники квартир, загальна площа яких перевищує 60 кв. м, або житлових будинків площею понад 120 кв. м мають сплачувати податок на нерухомість. Якщо власник має різні типи нерухомості, зокрема частки, які сукупно перевищують 180 кв. м, то він також має сплачувати цей податок. Його справляє Державна фіскальна служба та її регіональні податкові філії.

Ставки оподаткування встановлюють за рішеннями сільських, селищних і міських рад за кожен квадратний метр, що перевищує встановлену законодавством неоподатковувану норму. Тобто якщо ви маєте у власності квартиру площею 70 кв. м, то мусите сплатити лише за зайві 10 кв. м.

Як для багатих

Середній розмір цього податку становить 1,5% розміру мінімальної заробітної плати за кожний квадратний метр понад норму. Проте цей вид справляють як місцевий, і саме міські (селищні чи сільські) ограни самоврядування вирішують, яким йому бути. Щороку мінімальна зарплата в Україні зростає, тому суми податку на нерухомість різні. Приміром, торік треба було сплатити за 2019-й та орієнтуватися на мінімальну заробітну плату 4723 гривні. З огляду на податок 1,5% це становило 70,8 гривні за квадратний метр.

Якщо квартири деяких українців перевищують норми не набагато або зовсім не перевищують їх, то пересічних людей це фактично обходило стороною. Податок на нерухомість, як неодноразово писав «Урядовий кур’єр», упроваджували як податок для багатих людей. Хоч для когось і сплата за зайві 20 квадратних метрів за рік 1,4 тисячі гривень — теж чимала сума.

Як українці сплачують цей вид податку впродовж останніх років?

Адвокат Ростислав Кравець зазначає «Урядовому кур’єру», що податок сплачують, якщо надходять платіжки безпосередньо в поштову скриньку власника оселі. Та як правило, найдисциплінованішими в цьому питанні є не дуже багаті люди, зазначає юрист Володимир Даценко: «Вони сплачують вчасно. А ось багаті фізичні особи, які мають у володінні чимало об’єктів нерухомості, частенько виявляються менш дисциплінованими і не хочуть цього робити вчасно. З одного боку, їх можна зрозуміти, адже, приміром, якщо така людина має у власності будинок на 400 квадратних метрів і дві квартири на 100 та 120 квадратних метрів, то за 2019 рік вона повинна сплатити 30 тисяч гривень податку. Звісно, що для багатіїв це не сума, проте прощатися з такими грошима важко».

За його словами, існує невелика проблема, пов’язана з накопиченням боргів зі сплати податку на нерухомість за попередні періоди, хоч і її вирішують. Якщо місцеві податківці за законом матимуть бажання, то додадуть до заборгованості суми штрафів і пеню.

А штрафи чималі: 10% — у разі затримки до 30 календарних днів і 20% — понад 30 календарних днів. Проте за даними «Урядового кур’єра», податкові органи цього майже не роблять, адже не хочуть псувати нерви фізичним особам та собі — просто вимагають сплати податку, заплющуючи очі на прострочену заборгованість.

У пошуках справедливості?

Але чомусь народним обранцям стало здаватися, що нинішня формула нарахування податку на нерухомість несправедлива. До проєкту закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» (щодо вдосконалення системи місцевого оподаткування), за словами глави комітету парламенту з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, вносять суттєві корективи. Він пропонує замість того, щоб розраховувати податок на нерухомість за квадратними метрами, прив’язати його до вартості житла. Максимальну ставку податку народні обранці хочуть залишити на рівні 0,2% оціночної вартості житла.

На своїй сторінці у фейсбуці Д. Гетманцев це пояснює тим, що, приміром, власники квартири в центрі Києва й на одній з віддалених окраїн, маючи однакову кількість зайвих квадратних метрів, платять однаковий податок. А це несправедливо. Звісно, це так. Однак чимало фахівців вважають, що така формула нарахування податку на нерухомість призведе до ще більшої несправедливості та корупційних ризиків.

Президент Асоціації фахівців з нерухомості Юрій Піта вважає, що у країні не було значної практики оцінки нерухомості. Саме непідготовленість у цьому аспекті провокує корупцію у відповідних органах влади. Він справедливо зазначає, що оцінити вартість нерухомості можуть і в бік заниження, і завищення, тож завжди знайдуться незадоволені.

Ростислав Кравець згоден з колегою й вважає нинішню формулу для нараховування податку на нерухомість непоганою і такою, що більше підходить Україні: «Якщо ми започаткуємо нову формулу за законопроєктом, який захищає пан Гетманцев, то в підсумку власники нерухомості сплачуватимуть за цим податком суми, які будуть на 50—60% більшими, ніж тепер. І це робитимуть не лише багаті, а й відносно бідні люди».

Тож думки про майбутню формулу для обчислення податку на нерухомість розділилися. Можливо, треба залишити все, як є, і посилити фінансову дисципліну для всіх верств населення щодо сплати цього податку.

Хоч пан Гетманцев у чомусь має рацію: від справляння податку за формулою авторства народних обранців місцеві бюджети отримуватимуть значно більше коштів, ніж тепер.