РЕАЛІЇ
Попри дотримання демократичних стандартів — у США високий рівень релігійної нетерпимості
Катерина КІНДРАСЬ,
для «Урядового кур’єра»,
Нью-Йорк
У 1845 році американський Конгрес вирішив раз і, можливо, назавжди, що президентські вибори в США проходитимуть у перший вівторок листопада, коли врожай уже зібрано, а холоди ще не настали. Попри те, що наступні вибори президента відбудуться лише 6 листопада 2012-го, пристрасті в США вже розпалюються не на жарт.
Для досягнення мети всі засоби годяться?
На шпальтах перших газет Америки вийшла інформація про те, що Міт Ромні, маючи сьогодні в республіканському таборі найвищий рейтинг серед імовірних претендентів на Білий дім, у зборі коштів на свою передвиборчу кампанію від фінансових акул, проти яких сьогодні виступають прихильники руху Occupy Wall Street, у 5 разів випереджає Барака Обаму, який заявив, що балотуватиметься на наступний термін. Однак на останньому етапі президентських перегонів розігруватиметься, очевидно, зовсім інша карта.
Як тільки колишній губернатор штату Массачусетс Міт Ромні вийшов уперед у передвиборчому марафоні республіканців, його супротивники тут же випустили на арену Роберта Джефреса – євангельського пастора, який назвав Рух святих останніх днів (мормонізм), до якого належить Міт Ромні, сектою й наголосив, що Ромні не є... християнином. Цей євангельський проповідник заявив також, що «будь-який справжній послідовник Христа повинен віддати перевагу християнину перед нехристиянином», маючи на увазі наступні праймеризи, на яких прихильникам республіканців належить визначитися, хто саме представлятиме Республіканську партію на виборах 2012 -го й складе конкуренцію нинішньому президенту США Бараку Обамі.
Однак помиляються ті, хто гадає, що випади цього пастора не матимуть жодних наслідків. Сумніви в доцільності обрання Ромні вже посіяні ним серед консервативної частини американського суспільства, яке й раніше ставилося до мормонів, м’яко кажучи, з пересторогою. Всі згадали про попередню президентську виборчу кампанію, в якій Міт Ромні також брав участь і під час якої йому також довелося відповідати на незручні запитання стосовно його приналежності до мормонізму.
Один з найкрасивіших храмів мормонів у Сан-Дієго. Фото з сайту shaneharderphotography.com
Змінюються часи і погляди
Колись протестантська Америка не могла собі навіть уявити, що настане час і її президентом стане католик. Але в листопаді 1960 року 35-м президентом Сполучених Штатів Америки став Джон Фіцджеральд Кеннеді, родина якого, як і він сам, сповідували католицтво. На закиди стосовно його віровизнання Джон Кеннеді відповідав: «Я балотуюся в президенти не як католик, а як американський громадянин».
У Сполучених Штатах, де церква відокремлена від держави, закидати кандидатові в президенти, що він належить не до тієї конфесії, означає відверту дискримінацію. Якби Бараку Обамі хтось у 2008 році сказав: «Ви не можете бути президентом США, бо ви чорношкірий», його притягнули б до кримінальної відповідальності. Але ж Роберт Джефрес робить те саме – тільки замість «не тієї» раси називає «не те» віровизнання.
Втім, консервативні християни, зокрема євангелісти, становлять у США важливу базу електорату будь-якого республіканського кандидата – без їхньої підтримки його кампанія навряд чи зможе бути успішною. Міт Ромні заручитися такою підтримкою швидше за все не зможе, тому що багато християн вважали, а тепер, після виступів пастора Джефреса, й поготів вважатимуть мормонів сектантами. Коли в 2008 році Ромні балотувався на посаду президента США, євангелісти були налаштовані різко проти його кандидатури. А коли на горизонті з’явилася можливість його кандидатури в перегонах за посаду віце-президента й участь у передвиборчій кампанії разом з Джоном Маккейном, євангелісти написали Маккейну відкритого листа, в якому, зокрема, наголошувалося: «Якщо Ви балотуватиметеся разом з Ромні, багато консервативних виборців вважатимуть свої цінності розтоптаними Республіканською партією й або зовсім не прийдуть на виборчі дільниці, або проголосують проти Вас. Заради підсумків виборів, заради здоров’я своєї партії й заради майбутнього Америки — Ви не повинні цього допустити». Тому неважко здогадатися, чиїм голосом співає нині пастор Джефрес.
Відразу після його виступів соціологічні компанії провели опитування громадської думки, яке показало, що для 68% американців не має значення, чи буде президентом США мормон. Однак приблизно 25% заявили, що навряд чи підтримають на виборах мормона.
Атеїсту на президентство розраховувати марно
Ці соціологічні опитування підтвердили, що американські виборці хочуть бачити в своїй країні президента, який вірить у Бога. І сьогодні виборчі перегони в США неможливо уявити без багаторазових запевнень кандидатів в їхній релігійності – це стало свого роду підмурком політичної боротьби. У політика-атеїста в Сполучених Штатах немає шансів, бо ж 40% американців регулярно відвідують церкву. Це високий відсоток порівняно, наприклад, з Європою, не кажучи вже про Японію, яка дедалі більше перетворюється на атеїстичну країну.
Кенет Волд, професор політології Флоридського університету в Гейнсвілі, автор книжки «Religion and Politics in the United States», яка доволі часто цитується як політологами, так і священиками, вважає, що різночитання (і тим паче, різнодіяння) конституційної норми про відокремлення церкви від держави в США полягає в тому, що це положення «надихалося двома різними політичними рухами: перша доводила, що підтримка певної релігії державою пошкодить самій державі, оскільки ворожі почуття, які люди почувають одне до одного, перетворяться на політичну ненависть і це поставить під загрозу всю суспільно-політичну систему. Друга була переконана, що підтримка релігії державною владою нашкодить найперше самій релігії. Так що американська Конституція представляє вулицю з двостороннім рухом...».
У США, незважаючи на відокремлення церкви від держави, релігія й політика завжди перетиналися. Так було раніше, так залишається й тепер. Більшість президентів в історії США були пов’язані з протестантизмом. Зокрема, 11 з них належали до єпископальної церкви, 10 – до пресвітеріанської. І тільки Джон Кеннеді представляв католиків.
За даними науковців «Гарвардського проекту плюралізму», який досліджує релігійні цінності й культи США та їхній вплив на життя суспільства, ось яка «релігійна картина» вимальовується сьогодні.
163 мільйони американців (63%) вважають себе приналежними до певної конфесії. У США понад 60 мільйонів віруючих католиків. Загальна кількість прихильників протестантських церков — 94 мільйони, які діляться на 220 різноманітних течій. 6,1 млн американців сповідують мормонізм. Близько 3,8 млн євреїв заявляють про свою приналежність до юдаїзму і ще 2 млн вважають себе носіями єврейської культури. В Америці живе 3,5–3,8 млн мусульман. Водночас близько 8 млн жителів США заявляють, що вони атеїсти-агностики. Щотижня кількість американців, які відвідують церкви, молитовні будинки, різні релігійні заходи, перевищує кількість глядачів на всіх спортивних змаганнях разом узятих.
Серед нинішніх претендентів на Білий дім є лютерани, католики, баптисти і ще один мормон – колишній губернатор штату Юта Джон Гантсман.
ДОВІДКА «УК»
Мормонізм народився на східному узбережжі США в першій половині ХІХ сторіччя. До числа чотирьох книг, які мормони визнають священними, входить і Біблія, а віра в Ісуса Христа є основою мормонської віри, про що свідчить їхня повна офіційна назва: Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Мормони вірять у святість Бога та його сина Ісуса Христа, однак вони мають ще й власного нового пророка — Джозефа Сміта. Він стверджував, що офіційна релігія відійшла від справжньої віри і що тільки він зможе навернути свою паству до святості.
У ХІХ сторіччі протестантська церква переслідувала мормонів, і тому вони вирушили шукати щастя й долі на американських просторах. Зі штату Нью-Йорк, де це віровизнання зародилося, мормони переселилися до Огайо, потім до Міссурі, Іллінойсу й, нарешті, до Юти. В боротьбі з владою Джозефа Сміта було вбито, і його місце пророка заступив Брігам Янг.
Мормони-фундаменталісти вірили, що полігамія (багатоженство) дасть змогу їм стати вищими істотами. В ХІХ сторіччі вони відкрито практикували багатоженство, але влада ставилася до цього настільки негативно, що їм довелося від нього офіційно відмовитися. Однак у Юті та деяких інших штатах послідовники Сміта та Янга й досі таємно практикують полігамію.
ДОСЬЄ «УК»
Міт Ромні народився в мормонській родині, яка належала до головної мормонської деномінації — Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Така приналежність, однак, не завадила його батькові обіймати посаду генерального директора в автомобільній корпорації American Motors у Детройті. Коли Міту виповнилося 15 років, його батько успішно балотувався на губернаторських виборах у штаті Мічиган, потім ще двічі переобирався на цю посаду. Пізніше, в 1968 році, Ромні-старший навіть боровся за висунення в президенти від Республіканської партії, щоправда, невдало. Президент Ніксон запросив Ромні-старшого на посаду міністра житлового господарства й міського розвитку США. Ромні-молодший вступив до мормонського університету Брігема Янга (Brigham Young University), закінчивши його в 1971 році з дипломом бакалавра гуманітарних наук. Після цього Міт Ромні деякий час був навіть мормонським єпископом, а потім очолив об’єднання з 14 мормонських парафій у Бостоні.