Хвиля обурення днями накрила українські медіа і соцмережі: громадськість бурхливо обговорює невтішні результати тестування вчителів з Буковини. Під час переатестації анонімне випробування педагогам влаштував департамент освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації. З нового навчального року місцеві чиновники обіцяють перевірити знання решти вчителів. «УК» дізнавався, чи можна таке випробування вважати тестом на профпридатність.
Результати далекі від реалій
Не відкрию Америки, якщо нагадаю, що будь-який прогресивний учитель щороку виконує ЗНО зі свого предмета — винятково для себе. Понад те, хороші педагоги після уроків перетворюються на репетиторів і ретельно готують майбутніх випускників до незалежного тестування. Тож який саме мікс із завдань отримали буковинські вчителі — ще питання.
«Для вчителів, які в нашому закладі проходили курси підвищення кваліфікації, тестування провели працівники групи моніторингу департаменту освіти, — розповідає «УК» директор Інституту післядипломної освіти Чернівецької області Григорій Білянін. — Такий анонімний моніторинг здійснено вперше. Гадаю, озвучені результати не повною мірою відображають реальний стан речей». І додає, що перевіряти вчителів на професійність потрібно комплексніше, знаходити глибший підхід, ніж тест із скомпонованих завдань для випускників.
«Кожен керівник школи знає, наскільки кваліфіковані вчителі працюють в його навчальному закладі, — каже директор Вороньківської опорної школи Бориспільського району на Київщині Сергій Марченко.— І від того, складуть вони якийсь тест чи ні, мало що зміниться. Тож не бачу в цьому потреби. Можливо, доцільніше розробити для педагогів спеціальний тест і тих, хто пройде тестування, мотивувати збільшенням зарплати — це стимулювало б до самоосвіти. Адже одні йдуть у ногу з часом, удосконалюються, навчаються впродовж життя, інші зупинилися на якомусь етапі й потребують поштовху, мотивації».
«Іди вперед і стій на місці»
В Українському центрі оцінювання якості освіти зазначають: якщо й застосовувати тести для вчителів, то слід їх професійно розробити. Такий тест може стати лише частиною комплексної незалежної сертифікації педагогів, над якою саме працює Міністерство освіти і науки. Тут кажуть, що спершу вчителі зможуть проходити незалежну сертифікацію за бажанням, а згодом вона стане обов’язковою.
Насправді в системі освіти України крок за кроком запроваджують реформи. Зокрема середня освіта, мабуть, потребує найсуттєвіших змін. Звісно, треба повчитися в учителів-новаторів, до яких учні із задоволенням біжать на урок. Проте таких одиниці. Батьки багатьох школярів нарікають: їхнім дітям не цікаво ходити до школи, бо вчителі нудно викладають предмет, інколи навіть не пояснюють нової теми, а просто задають прочитати параграф удома й виконати кілометрові домашні завдання. А деякі навіть підвищують на учнів голос, вимагаючи миттєво відтворити знання. Чому?
«Скажімо, у Фінляндії вчитель має свободу дій і творчості, а в нас педагоги працюють за принципом «іди вперед і стій на місці» — вони затиснуті у залізні рамки перевантаженою шкільною програмою, від якої неможливо відхилитися на йоту, — розповідає «УК» директор первомайського НВК №15 — колегіуму Миколаївської області Тетяна Погорєлова. — Зазвичай учителі працюють у звичайному класі й мають жорсткі вимоги: за дві години втиснути в дитячі голови те, на що потрібно 10 годин, щодня змушені давати новий матеріал. Майже кожен урок проходить у неймовірному темпі, щоб не відстати від програми. Тому насправді педагогові ніколи експериментувати, не кажу вже про індивідуальний підхід до учня. І в цій постійній гонці треба встигнути ще й достеменно все записати у шкільний журнал. Тож учителі потерпають не лише від перевантаженої шкільної програми, а й від надмірної писанини». У школах з нетерпінням чекають на позитивні зміни: кажуть, учитель перелаштовується швидко, щоб усе було чітко, логічно, виважено, корисно.
Учителі мають усвідомити, що сучасні діти потребують нових підходів. Завдяки інтернету школа перестала бути єдиним місцем, куди дитина приходить по знання. «Учитель на уроці переказує знання з підручника, а дитина лише має їх відтворити на контрольній, екзамені — це вже минуле століття, — зазначає міністр освіти і науки Лілія Гриневич. — Нині треба не просто переказувати підручник, а аналізувати проблему під час уроку. Тому в концепції нової української школи закладено перехід від школи накопичення знань до школи компетентностей, коли вчителі навчатимуть учнів, як саме застосовувати здобуті знання у повсякденному житті. А ще розвиватимуть уміння критично мислити, розв’язувати комплексні складні проблеми, володіти емпатією, вміти порозумітися, працювати в команді. Такий підхід зробить дітей самодостатніми відповідальними громадянами, які зможуть самореалізуватися».
У МОН уже розвантажили початкову школу, тепер вносять зміни до навчальних програм для учнів 5—9 класів. У 2018-му планують запровадити нові стандарти середньої освіти. Адже наступного року першокласники підуть в оновлену 12-річну школу. І хоч профільне відомство у зв’язку з цим працює над перепідготовкою 25 тисяч учителів початкових класів, система педагогічної освіти теж потребує суттєвих змін.
Як зробити професію престижною
За словами Тетяни Погорєлової, їхній навчальний заклад щороку замовляє вчителів-предметників із математики, хімії, фізики, біології тощо. Однак молоді педагоги приходять працювати у школу вкрай рідко. Не хочуть іти навіть у початкові класи. «Їх ніби випускають педагогічні виші, а куди вони діваються — хтозна, — каже директор школи. — І зарплата не головне, все залежить від людини: якщо нема таланту, то не працюватиме. Мріємо, щоб у педвиші був серйозний добір, але тоді не матимемо й тих, хто є. Ось у Фінляндії тільки найкращих випускників допускають до дітей, а в нас, якщо вибору нема, то йдуть у педагоги. Все-таки треба починати з добору й підготовки вчителя. Адже навіть прогресивні ідеї не в змозі втілити в життя по-старому підготовлений вчитель. Буде складно, але треба з чогось починати».
Проблема педагогічних кадрів — не лише проблема вишів, а загалом соціуму, запевняє Сергій Марченко. «На жаль, у педуніверситети беруть абітурієнтів з надзвичайно низькими балами, — констатує він. — Ось і виходить, що вони вступають у такі виші за залишковим принципом. Було б добре, якби у селах молодих педагогів забезпечували житлом. Можливо, це стало б одним із стимулів йти працювати в школу. Скажімо, в нас востаннє житло педагогам надавали у 1970-х. Тому докладаємо чималих зусиль, щоб виростити своїх педагогів — заохотити наших випускників вступати до педагогічних вишів і повертатися».
БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю
«Періодично перевіряти компетентність педагогів потрібно»
Вадим КАРАНДІЙ,.jpg)
директор Українського центру оцінювання якості освіти:
— Вадиме Анатолійовичу, як ставитеся до застосування тестів під час переатестації буковинських учителів?
— Якщо говорити про професійну гордість, будь-який педагог після проведення ЗНО серед випускників шкіл може самостійно виконати тестові завдання й перевірити свої знання. Натомість некоректно без правових підстав змушувати всіх учителів виконувати тест невідомого походження. Понад те, визнавати його результати валідними й такими, що визначають, володіє своїм предметом учитель чи ні.
По-перше, в учителя немає чіткої мотивації виконувати тест. По-друге, вочевидь, педагогам запропонували виконати певну добірку завдань, можливо, з різних тестів. Тому достеменно не відомо, наскільки професійно було підібрано завдання в цьому тесті, чи достатньо запропоновано часу на їх виконання тощо. Це суттєво. Адже під час розроблення звичайного тесту ЗНО для випускників шкіл збалансовують чимало чинників: складність завдань, структура тесту, час на його виконання тощо.
Отже, такий інструментарій, як його позиціонують ще й додають абревіатуру «ЗНО», неправильний з погляду й етики, і професійності проведення відповідних випробувань.
— Можливо, доцільно розробити особливий тест, який врахує не лише володіння предметом, а й психологію, педагогіку?
— Педагогічні працівники проходять атестацію. І всі завдання, що встановлюють рівень їхньої кваліфікації, мають відбуватися виключно в межах цього процесу. Останнім часом у Міністерстві освіти і науки обговорюють запровадження незалежної сертифікації вчителів. Вона стане ще одним механізмом, який дасть змогу оцінити компетентність педагогів. Одначе будь-які випробування не мають зводитися лише до знань із власного предмета, слід враховувати знання з педагогіки, психології, інших складових, які визначають роботу професійного вчителя.
— Чи слід взагалі перевіряти знання вчителів?
— Періодично перевіряти компетентність педагогів потрібно. Проте це слід робити належно: застосовуючи підготовлені інструменти в межах певних процесів, які нормативно визначені, мають чіткі правові рамки. Адже, скажімо, мені з погляду управлінця й фахівця, який займається незалежним оцінюванням, не зрозуміла мета проведення таких випробувань у Чернівцях. Та результати сумнівного тесту, який до ЗНО не має стосунку, поширено в інформаційному просторі. Такі дії формують негативне ставлення педагогів до ЗНО загалом.
— Не секрет, що впродовж останніх років до педагогічних університетів ідуть абітурієнти з найнижчими балами ЗНО. Як змінити невтішну тенденцію?
— Це комплексна проблема. Як відомо, умови диктує ринок праці. Тобто мотивація успішних людей полягає в тому, щоб обрати професію, де їх належно цінуватимуть. Вони хочуть одержувати не лише матеріальну винагороду, а й мати відповідний соціальний статус. Тому потрібно піднімати статус учителя.
Підвищення прохідного бала під час вступу до педуніверситетів не дасть належного ефекту, а стане обмежувальним чинником, коли доступ до педагогічної освіти отримають певні абітурієнти: вони матимуть бажання, та їх буде обмаль.
Слід враховувати й те, що впродовж кількох років поспіль кількість випускників старших класів демографічно зменшуватиметься. Вищі навчальні заклади розширюватимуть свої пропозиції для абітурієнтів, і перерозподіл буде не на користь педагогічних спеціальностей. Але проблема існує, тож потрібно шукати шляхи її розв’язання.