Можливість будівництва Канівської ГАЕС у с. Бучак у 2014 році обговорили учасники спільного виїзного засідання громадської ради при Міненерговугілля, президії та науково-технічної ради асоціації «Укргідроенерго», відділення енергетики Української академії наук та ради ветеранів енергетики України. Як підкреслив генеральний директор ПАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота, майбутня електростанція є гідроакумулюючою, торік проведена комплексна державна експертиза проекту будівництва ГАЕС в ДП «Укрдержбудекспертиза», а екологічна — в Мінприроди. За підсумками обох експертиз одержані позитивні експертні звіти.
Привабливі переваги і серйозні ризики
Розробку проектної документації Канівської ГАЕС розпочато ще у 1984 році, через три роки було затверджено проект будівництва станції потужністю 3600 МВт (16 гідроагрегатів потужністю 225 МВт). Відтоді відбулося чимало змін. Пізніше розробили нове техніко-економічне об∂рунтування будівництва ГАЕС, яке передбачало зменшення встановленої потужності до 1000 МВТ (4 гідроагрегати по 250 МВТ кожен) у зв’язку з новими умовами та потребами об’єднаної енергетичної системи України. Сім років тому розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено техніко-економічні обгрунтування та титул будівництва станції. За проектом, річний виробіток електроенергії має становити 1320 мільйонів кВт/год електроенергії, а саме будівництво має тривати шість з половиною років.
Учасники засідання визнали необхідність відновлення будівництва Канівської ГАЕС у 2014 році. Це, як підкреслюють в «Укргідроенерго», відповідає планам Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Водночас не можна не враховувати те, що громадськість Канівщини протестує проти планів будівництва поблизу міста, де покоїться Великий Кобзар, гідроакумулюючої електростанції, екологічну небезпеку якої для духовної столиці України неодноразово засвідчували численні незалежні експерти. У поминальні Шевченкові дні, міністр культури України Євген Нищук особисто запевняв городян Канева в тому, що зробить усе можливе для припинення небезпечного будівництва поблизу заповідних Шевченкових місць. А тут прийняття рішення щодо відновлення будівництва Канівської ГАЕС...
Як розповів на той час в. о. міського голови Канева Олександр Скорина (розмова відбулася одразу після виборів, під час яких обрано нового міського голову. Ним став Ігор Ренькас), громадських слухань, як це представлено на інтернет-сайті відомства, не було. Натомість відбулася нарада з різних питань, у тому числі й щодо будівництва гідроакумулюючої станції.
Канівська громада має як прихильників ідеї відновлення будівництва ГАЕС, так і її опонентів.
— Особисто я, — наголосив Олександр Скорина, — як громадянин — проти такого будівництва. На цій же позиції стоїть і низка політичних партій, інші представники громадськості. Хоча є й протилежні думки. Це питання на сесії міської ради не обговорювали, та й справжніх громадських слухань з приводу початку будівництва об’єкту не було. А шкода. Все повинна вирішити громада.
— Мені відома ця проблема, — розповіла голова обласної ради Валентина Коваленко. — Нещодавно була в Каневі разом з головою облдержадміністрації. До мене зверталися люди з подібними запитаннями. Переконана, що прихильникам спорудження ГАЕС треба прислухатися до думки місцевої народної ради, яка, зваживши всі ризики, попри привабливі перспективи, про які розповідають ініціатори будівництва, все ж стоять на тому, аби його не розпочинати. Потрібні громадські слухання з цього приводу. Свою думку має сказати місцева громада.
А ось офіційна думка голови обласної державної адміністрації Юрія Ткаченка: «Реалізація проекту будівництва Канівської ГАЕС дасть змогу збільшити кількість видобутку електроенергії, створити робочі місця, розвинути інфраструктуру району. До речі, на будівництво житла та об’єктів соціального значення буде виділено 302 мільйони гривень. Я розумію людей, які висловлюють своє занепокоєння наслідками будівництва такого об’єкту. Але хочу їх заспокоїти: проект пройшов погодження усіх дозвільних служб і не несе небезпеки».
Крім того, обласний очільник зазначив, що зважатиме на думку людей і поки громада не буде переконана у своїй безпеці, будівництво не почнеться.
Якщо глянути ширше
Окремі науковці пропонують розглянути цю проблему трохи ширше. Хоча б з точки зору безпечності всього Дніпровського каскаду, який, як відомо, складається з шести водосховищ. Хоча й тут така велика розбіжність думок, що годі, як мовиться, знайти золоту середину.
Каскад водосховищ на Дніпрі свого часу називали найнебезпечнішим об’єктом у світі. Одна з причин — у Київському водосховищі осіли маси радіоактивних речовин. Наприклад, Дніпрогес, як стверджує низка фахівців, був свого часу побудований не стільки для забезпечення країни електроенергією, як для створення умов для вільного проходу по всій траєкторії Дніпра і в Чорне море — військової Дніпровської флотилії, чому заважали небезпечні кам’яні пороги біля Запоріжжя. Зрештою за 50 років у кінці 70-х радянське керівництво втілило стратегічну мету особливого значення — перетворення Дніпра на території України в потужний військовий водний об’єкт. Тобто у випадку військової загрози передбачалася можливість створити ворогові нездоланну водну перешкоду. Чорнобиль додав ще й свої загрози.
А якщо справді подивитися на каскад з точки зору військової небезпеки? На жаль, наша військова доктрина та інші доступні документи нічого конкретного щодо каскаду не зауважують. Хіба що загальні міркування про те, що необхідно захищати важливі об’єкти. Як мости через Дніпро. Приміром, у Черкасах це завдання покладено на новостворений батальйон територіальної оборони.
— Дніпровський каскад, — розповів мені відставний військовий високого чину, який не побажав називати в пресі свого прізвища, — це дуже серйозний стратегічний об’єкт. Наш сьогоднішній Дніпро зумовлює жорсткі вимоги до планування збройного захисту держави. Це, зокрема, визначення найуразливіших місць каскаду, й передбачення можливих дій ймовірного противника та способів застосування різної зброї. Гадаю, я не перебільшую важливість цих проблем.