За всіх недоліків нинішнього медичного обслуговування населення позитивно оцінює пілотний проект здешевлення ліків для лікування гіпертонії. На черзі — подібний підхід допомоги хворим на цукровий діабет. Таку новацію підтримують не лише пацієнти, а й вітчизняні виробники. Зрозуміло чому: препарати стають доступнішими, отже, зростає виробництво, виграє й бюджет.
А що ж якість — головний критерій оцінки ліків? Зростання попиту на вітчизняну продукцію, заяви лікарів, що допомога гіпертонікам (а вона набула ширшого розмаху) позитивно позначається на стані хворих, свідчить про ефективність вітчизняних лікарських засобів. Шлях до цього був складним, затратним.
Європа визнає наші досягнення
Хто стежить за розвитком вітчизняних фармацевтичних підприємств, не міг не помітити піднесення зокрема Борщагівського хімфармзаводу. Колишній непоказний цех завоював лідерські позиції в галузі. Колектив під керівництвом Людмили Безпалько одразу став на інноваційний шлях розвитку. Так, довелося відмовляти собі багато в чому. Але тепер не лише колектив, а й держава має європейське підприємство. Воно в Україні не єдине. І не дивно, що галузь стабільно працює з «плюсом» до попереднього року. Бо є попит на її продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
— За цим, — каже генеральний директор Людмила Безпалько, — велика робота. Підприємства постійно переоснащуються. Фарміндустрія — чи не єдина галузь країни, яка фактично повністю гармонізувала законодавство у сфері виробництва ліків із нормами Європейського Союзу.
Зокрема, за останні роки запроваджено національні ви моги Незалежної виробничої практики (Good Manufacturrind Practice — GMP) що постійно оновлюються відповідно до чинних європейських вимог GMP.
Також було модернізовано й заводські контрольно-аналітичні лабораторії. Адже після того, як Держлікслужба України стала членом Системи співробітництва фармацевтичних ін спекцій (Fharmaceutical Іnspection Cooperation Scheme — PIC/S), національні вимоги до виробників приведено у відповідність з міжнародними нормами, зокрема й у галузі контролю за якістю фармпродукції безпосередньо виробниками лікарських засобів.
Держлікслужба України — єдиний державний регуляторний орган серед країн СНД, який із січня 2011 року є членом PIC/S. До цієї організації входять 44 регуляторних органи всіх країн Євросоюзу та кількох інших країн з розвиненою системою контролю якості, таких, як Австралія, Ізраїль, Канада, ПАР, США. Тому не дивно, що відтепер маємо належну якість ліків українського походження, вироблених підприємствами, що отримали чинну ліцензію на виробництво лікарських засобів та відповідають вимогам GMP.
Частка вітчизняних ліків на ринку постійно зростає. Але є одна особливість. Якщо брати кількість реалізованих упаковок, то українські значно випереджають закордонні. Зате в грошовому еквіваленті першість утримують іноземні ліки. Чому? Вартість вітчизняної продукції у чотири рази нижча, ніж зарубіжної.
Щоб переконатись у цьому, не треба наймати аналітиків. Хто відвідує аптеки, стверджує це вмістом гаманця. Зрозуміло, є імпортні ліки, що не виробляють в Україні. Але є аналоги наших, які за кордоном продають у кілька разів дешевше, ніж в Україні. Обирати, звісно, пацієнтові, але за порадою лікаря.
Те, що наші аналоги не гірші, ніж закордонні ліки, оцінюють іноземні споживачі: експорт вітчизняної фармпродукції за перше півріччя цього року зріс на 5,1 відсотка. Добре? Звичайно. Свої зусилля виробничники нарощують.
— Але, — зауважує комерційний директор Борщагівського хімфармзаводу Євген Сова, — нам важливо, оскільки виступаємо соціально відповідальним підприємством, ширше задовольняти потреби внутрішнього ринку. Однак на цьому шляху можуть виникнути певні труднощі.
Конкурувати слід у рівних умовах
Вийти на закордонний ринок з українською фармпродукцією складно. Імпортери донедавна почувалися на цьому ринку вільно. Пред’являли дозвільні документи країни-виробника, красиву упаковку й заповнювали аптеки.
Але чому процес має бути, сказати б, з одностороннім рухом? Чому нашу продукцію, яка відповідає вимогам належної виробничої практики, країна-імпортер піддає додатковому контролю, а в нас проходити його не бажають? А чи є така потреба? Держлікслужба вважає, що є. І на те має відповідні аргументи. Якщо працювати на рівних, то дотримуймося однакових правил і конкуруймо чесно. Логічно? Так. Чи це якась суто українська вигадка? Зрозуміло, ні. Наша держава переймає європейські правила гри.
Звичайно, це не всім сподобалось. Особливо після того, як Держлікслужба не підтвердила умови виробництва деяких іноземних виробників вимогам GMP, не надавши їм доступу до українського ринку. На ринок ліків це не вплинуло, оскільки передові вітчизняні підприємства закрили всі позиції. При цьому в Україні зросла кількість зареєстрованих субстанцій, тобто сировини, з якої виготовляють ліки. Нормальний процес? Так. Відповідає політиці піднесення економіки та імпортозаміщення? Безперечно. Отже, вигідно і державі, і суспільству.
Держлікслужба посилює контроль якості вітчизняних і закордонних ліків. За це її працівникам, звісно, велике спасибі. Бо насамперед ідеться про здоров’я і життя громадян. Для такої позиції, вважають спеціалісти, є всі необхідні документи, оформлені постановами Кабінету Міністрів. Головне тепер — не ревізувати їх, аби послабити контроль. Вітчизняні виробники і, звичайно, споживачі ліків — за.
Не всім імпортерам і посередникам це подобається. Але винятків у правилах поведінки на ринку бути не повинно. Контроль на те й контроль, щоб був порядок і гарантія безпечності.
— Напруженою працею, — каже Євген Сова, — вітчизняні фармпідприємства повернули собі авторитет на внутрішньому і завоювали його на зовнішньому ринку. Опускати планку не можна. Звісно, можливо, не всі вимоги Держлікслужби нам подобаються, адже їх виконання потребує додаткових витрат. Однак коли йдеться про здоров’я і життя людей, маємо керуватися не амбіціями, а здоровим глуздом.
Послаблення у доступі на ринок ніхто не повинен мати. Конкурентні умови для всіх треба створювати однакові.
Додамо: це не українська забаганка, а європейський і світовий досвід підходу до ведення бізнесу.