На Луганщині 67,6% фельдшерських пунктів області розташовано в селах із населенням до 750 чоловік. Представники обласного департаменту охорони здоров’я стверджують, що моніторинг роботи лікарських закладів свідчить, що до них майже ніхто не звертається, а рівень надання медичних послуг не найкращий. Тобто постало питання щодо доцільності їхнього подальшого існування. А що з цього приводу думають люди, які живуть у сільській місцевості?

Як педіатра доправляли вантажівкою

«Наша Троїцька об’єднана територіальна громада складається з 39 населених пунктів. Доріг майже немає. І на всю територію один пост швидкої допомоги, — каже голова громади Демид Палагно. — Він хоча і розташовується в селищі Троїцьке, але обслуговує не лише населені пункти громади, а й жителів трьох сільських рад колишнього району та Привілля. Тобто загалом це 55 сіл. Однак обладнанням і персоналом укомплектована лише одна машина. Ось така ситуація з невідкладною медичною допомогою: якщо в тебе немає родичів, а стало зле, то все може закінчитися дуже сумно».

За словами Демида Палагна, громада зверталася до відповідних інстанцій, аби відкрити хоча б ще один пункт швидкої. «Адже як у нас нині? Наприклад машина поїхала в Розсипне, а хтось захворів в Арапівці, а між цими селами 80 кілометрів. Можна й не дочекатися допомоги», — розповідає очільник місцевого самоврядування. І згадує випадок, що стався минулої зими. «У дитини з Арапівки була висока температура. Зима. Дороги снігом занесено. Отож довелося нам споряджати експедицію: посадили педіатра в ЗІЛ рятувальників. А попереду йшов трактор і розгрібав замети. Добре, що в селі була медсестра, яка допомагала, поки лікар не прибув», — каже Демид Палагно.

Річ у тому, що відтепер, за задумом реформаторів, фельдшерський пункт (а в Арапівці наразі проживає близько трьохсот людей) може бути в селі з населенням не менше 750 осіб. Інакше його треба закривати.

Спокуса від гугл

За словами Демида Палагна, у сільській громаді нині 19 фельдшерських пунктів, новобудова сільської амбулаторії в Троїцькому, приватний кабінет нарколога (лікар має власну ліцензію на практику) і дві будівлі колишнього територіального медичного об’єднання. «І ось питання: як з ними бути? Що залишиться в районній лікарні після реформи, які відділення? Згідно з проєктом реформи, наш госпітальний округ матиме центр у Старобільську. Це від нас 120 км бездоріжжям. Людину з апендицитом не повезеш, бо небезпечно», — змальовує ситуацію голова Троїцької ОТГ.

Та особливо голову Троїцької ОТГ турбують фельдшерські пункти.

«Міністерство пропонує, аби замість фельдшерського пункту був пункт тимчасового перебування для лікаря. Мовляв, медичний працівник має приїжджати у віддалене село, приймати людей. Але на чому лікар має приїхати, з яких коштів заплатити за бензин? Не кажу вже про дорогу, якою до того села дістатися», — розмірковує Демид Палагно.

Та й допомога людям потрібна зараз. «Я вже якось шукав для нашої медицини... вертоліт, — усміхається Демид Петрович. — А що? У нашому селищі є вертолітний майданчик, прикордонники збудували. А тут гугл постійно пропонує мені вертоліт усього за 105 тисяч доларів. Якщо ми автобус купили, може, настав час і про вертоліт подумати?»

У громаді має бути свій медичний центр

Чи є в голови сільської громади власний рецепт виходу зі складної ситуації? «Я б зробив єдиний медичний центр, — каже Демид Палагно. — Зараз у нас чотири медичні організації з різним підпорядкуванням і фінансуванням: від швидкої допомоги до територіального медичного об’єднання. І в кожної свої адміністративні витрати, бухгалтерія, директорат, тобто люди, яким треба платити зарплату. Але навіщо це все на 14 тисяч населення? Виходить, що вони отримують більше, ніж самі лікарі. Треба зробити одну юридичну особу для медичного центру».

Соціальна сфера села нині зазнає серйозних трансформацій. До проблем медицини додаються питання із малокомплектними школами. «І тепер виходить, що ФАПи, клуби та школи треба разом в одну будівлю вмістити, — каже Демид Палагно. — Наразі готуємо перший такий пілотний проєкт у с. Тополі. Там двоповерхова будівля колишньої колгоспної контори, а буде Будинок громади. Щоправда, назву ще не затверджено. Але плануємо розмістити там пост поліцейського, ФАП, а ще кімнату для ветеранської організації та клуб».

Допоки в Троїцькій об’єднаній територіальній громаді вирішили ФАПи не закривати. «Поки будемо за рахунок громади фінансувати, — обіцяє Демид Палагно. — А щодо тих фельдшерських пунктів, що не належать громаді, ми звернулися до сільських рад із пропозицією їх утримувати».

Депутатська рада надаватиме доплату до зарплатні фельдшерам і медичним працівникам громади. «Тільки б не розбіглися!» — жартує Демид Палагно. Та мало смішного в такому жарті.

ПРЯМА МОВА

«На першому місці — інтереси пацієнта»

Олександр СЛОБОЖАН,
виконавчий директор Асоціації міст України:

— Ця проблема характерна для всієї України і насамперед пов’язана з реформуванням медицини. Було ухвалено рішення, що всі ці медичні заклади перейдуть на фінансування Національної служби охорони здоров’я. Але все залежить від ресурсів, які закладають. Другий момент стосується самого медичного пункту. Зрозуміло, йому потрібна підтримка.

Ті рішення, які ухвалено нині, нас не влаштовують. Питання про утримання цих приміщень не зрозуміле. Оплату енергоносіїв, комунальних послуг і витратних матеріалів не внесено в медичну субвенцію. Цього року під час ухвалення державного бюджету відбувалися серйозні баталії, бо медичну субвенцію надаватимуть лише в першому кварталі і її недостатньо.

Уряд пропонує скоротити мережу ФАПів, але відстані між населеними пунктами, принаймні в Луганській області, дуже великі, а послуги мають бути наближені до споживача. Нині триває серйозна дискусія з Міністерством охорони здоров’я. Наша організація виступає за те, щоб на перше місце було поставлено інтереси пацієнта. Якщо виникає якийсь ургентний випадок, швидка допомога, враховуючи стан наших доріг, може не доїхати. Фактично не гарантоване конституційне право людини на захист її життя.

На цей рік держбюджетом додано 731 мільйон гривень на систему охорони здоров’я, але цими коштами не розпоряджається місцеве самоврядування. У Луганській і Донецькій областях ними розпоряджаються ВЦА. Під оптимізацією мережі лікувальних закладів дехто розуміє скорочення. Ми проти цього.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»