Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція в. о. генерального директора Укрпошти Ігоря Ткачука, яка мала доволі претензійну назву: «Укрпошта: 100 днів — результати і досягнення». Особливо спантеличило останнє слово, бо впродовж кількох минулих років поштовики аж ніяк не можуть похвалитися не те що досягненнями, а бодай якимись ознаками економічної стабілізації. А тут — справжнісінький феєрверк із сотень тисяч і десятків мільйонів гривень чистих прибутків, якими вправно жонглював доповідач. І що не цифра — то справжнісінька бомба.
Наприклад, протягом лише першого кварталу поштовики України заробили на 190 мільйонів гривень більше, ніж за аналогічний період 2014 року. Вражаюче? Ще й як! Та це ще не все. У нинішньому році чистий прибуток становитиме від 50 до 100 мільйонів гривень, тоді як торік збитки перевищили 4 мільйони.
І так далі, і тому подібне. Якби всі оті «досягнення» нанизати, то вийшов би велетенський шампур у бездоганному шоколаді. Так, дуже хочеться, щоб наведена статистика мала реальне підгрунтя, але де оті мільйони, про які йшлося? Скільки відкрито нових поштових відділень? Як зросла заробітна плата насамперед листонош, які на своїх плечах несуть основний тягар?
Хоч як це гірко визнавати, але Укрпошта продовжує втрачати позиції з більшості показників через відсутність справжньої ефективної реформи галузі. Про неї мовиться багато років поспіль, однак безрезультатно. Слова продовжують замінювати конкретні справи, а мильні бульбашки зростають у геометричній прогресії. Проте стан справ у цілому по Україні далекий від того, який намагався намалювати в. о. головного поштовика.
Ось конкретні цифри і приклади. Нині заробітна плата у системі поштового зв’язку найнижча в країні, а 30% листонош працюють на 0,5 ставки і нижче. А це означає, що в сільській місцевості вони заробляють за місяць аж по… 200 чи 300 гривень. То мимоволі виникає запитання: чи пан Ткачук цього не знає (тоді який він фахівець і керівник?), чи зумисне приховує істинний стан справ, видаючи бажане за дійсне? І те, й інше не додають честі.
По всіх областях триває скорочення кількості поштових відділень, працівникам «рекомендують» писати заяви на відпустки за власний рахунок і переведення на неповний робочий день, зменшується кількість листонош, бо хто захоче за копійки брати на себе такий величезний і відповідальний тягар. От якби головний поштовик поспілкувався з працівниками якогось сільського поштового відділення, то побачив би зовсім іншу картину, а бравурні реляції замінив би на об’єктивні і виважені. Бо насправді «покращення» тільки на папері або ж у мрійливій уяві.
Що ж до Сумської дирекції, то робили і продовжуємо робити все задля збереження мережі поштових відділень і кадрів. Зокрема оптимізували структури управління, скоротили адміністративний апарат (зараз у районі працює лише один АУПівець), розробили й реалізовуємо програму енергозбереження, укрупнили (цього потребували зроблені економічні розрахунки) поштові відділення, в деяких місцях перевели їх на пересувні. У результаті скоротили понад половину адмінперсоналу, заощадили більш ніж 40 мільйонів гривень.
Свого часу було запропоновано замість відділень поштового зв’язку створювати центри поштово-банківських, адміністративних та соціальних послуг. Це дало б змогу суттєво збільшити спектр надання послуг, підвищити завантаженість працівників і престижність роботи поштовиків. Однак пропозиції так і залишились не почутими.
Натомість складається враження, що керівники генеральної дирекції не помічають катастрофічності ситуації, переслідуючи якщо не меркантильні, то якісь інші інтереси.
Слухаючи пана Ткачука, зрозумів, що відстань між розказаним і реальністю — велетенська.
Бо на місцях, де працівники безпосередньо реалізують соціальну функцію пошти, нічого з того, про що говорив її керманич, навіть і близько немає. Єдине, з чим беззастережно погоджуюся, це висновок, який зробив Ігор Ткачук: про здобутки можна говорити тоді, коли їх бачить не тільки керівник, а кожен працівник галузі.
Вісім років очолював Сумську дирекцію УДППЗ, приріс душею до пошти, але вирішив написати заяву про звільнення. Бо не можна водночас не погоджуватися з принципами роботи і продовжувати очолювати колектив. З пошти йду з жалем, а від такого керівництва і методів «реформування» — з чистою душею.
Переконаний: сьогоднішня реформаторська команда Міністерства інфраструктури, якому підпорядковані поштовики, наведе порядок у галузі, бо сповідує конкретну і результативну роботу, а не віртуальну риторику.
Володимир КРИШТОП,
в. о. директора Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»,
для «Урядового кур’єра»