До 1 червня у бойових бригадах Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-Морських сил та Високомобільних десантних військ буде введено посади військових священиків-капеланів. А до кінця року капелани з’являться у решті військових частин Збройних сил. У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було організовано перші пілотні курси підготовки капеланів для Збройних сил. Упродовж двох тижнів 24 священнослужителі — представники всіх конфесій, що входять до Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони, обговорювали проблематику, яка виникає під час роботи капеланів у військах. Також вивчали іноземний досвід служби священиків у Збройних силах інших країн, яким з ними поділилися представники Королівської служби капеланів Канади.
Нині вони волонтери
Без перебільшень, суспільство визнало, що без священика на війні так само кепсько, як і в цивільному житті. Бойові дії порушили звичний устрій не лише жителів сходу, а й усієї України. Необхідність капеланів поруч із солдатами стала очевидною.
До ухвалення офіційних документів представники церков здійснювали служіння в зоні АТО на волонтерських засадах. Їздили на передову за власним бажанням. Так само, як і бійці, зазнавали поранень і контузій. У перші дні активної фази боїв духовно-психологічної підтримки особливо потребували військовослужбовці, які не мали бойового досвіду. Офіцери тоді не були готові до таких завдань, військових психологів було обмаль. Першими відреагували на потребу підтримати бійців духовно Греко-католицька церква, Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква, протестантські й мусульманські релігійні організації України. У зону АТО панотці їхали не з порожніми руками. Як і волонтери, церковники везли харчі, медикаменти, засоби захисту, оптику тощо.
— Ще в 2014 році Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження 677-р «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі», яким було поставлено завдання керівникам організувати роботу з упровадження капеланства у ЗСУ, — розповів заступник начальника відділу пропаганди управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ полковник Андрій Мартинов. — А вже наприкінці минулого року міністр оборони прийняв рішення про впорядкування діяльності капеланів у зоні бойових дій, введення їх до особового складу ЗСУ. Із цього приводу ним видано наказ «Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України», яким передбачається введення штатних цивільних посад військового священика (капелана) у кожній військовій частині.
За словами полковника Андрія Мартинова, у січні цього року документ набрав чинності. З травня у визначених Генеральним штабом частинах капеланів зараховуватимуть у штат працівників згідно з Кодексом законів про працю. У разі участі капелана у бойових діях він отримає і статус УБД.
Використати канадський досвід
На посади капеланів призначатимуть священнослужителів, які пройшли відповідну підготовку. Симпатії особового складу визначатимуть на зборах у військовій частині. Після спільного рішення до релігійної організації подаватимуть заявку для призначення капелана. У такий спосіб подбають і про безпеку військових, унеможлививши потрапляння до війська випадкових людей, а то й ворогів.
Питання безпеки розглядали і під час пілотних курсів за участю капеланів з Канади. В умовах гібридної війни, коли атакують не лише за допомогою зброї та техніки, а й через активний інформаційний вплив, можливі спроби посіяти розбрат, залучивши до цього людей, яким зазвичай довіряють усі, — душпастирів. Адже священик має особливий статус і серед цивільних мирян, і серед військових.
Андрій Мартинов зауважує, що у зв’язку з цим було б незайвим взяти на озброєння закордонний досвід із присвоєння капеланові військового звання. У Канаді після призначення капелана на службу у війську йому присвоюють звання капітана. Цим підвищують його статус та підтримують авторитет.
Отже, саме запровадження інституту капеланства в українських Збройних силах — лише початок справи. Життя вже ставить запитання, на які слід оперативно реагувати і вносити корективи. Сюди належить і пошук оптимальної моделі матеріального забезпечення капелана. Засобами безпеки на передовій нині забезпечено усіх. А ось форму одягу для працівника, яким вважається армійський душпастир, не передбачено.
Під час курсів канадці ділилися досвідом роботи капеланів у своїй армії. Після їхніх розповідей вже вимальовувалися можливі відповіді на багато запитань: зокрема на який термін призначатимуть капелана у військову частину, чи матиме він право і в який спосіб повернутися до своєї парафії тощо. За умовами вступу на посаду капелана священик повинен мати відповідну освіту і не менше трьох років самостійного ведення церковної служби. Багатоконфесійна Канада на умовах паритету визначила найбільш численні релігійні течії й узаконила перебування у війську священика від кожної з конфесій терміном на два роки.
Також канадці навчали, здавалося б, простих речей, як задовольнити духовні потреби солдата, якщо він виявить бажання спілкуватися зі священиком лише своєї конфесії. Вони називають капелана додатковим комунікатором між особовим складом і суспільством.
Під час дискусій виявилися спільні дії військових і капеланів обох країн. Коли є потреба, священик дбає не лише про полегшення духовного стану, а на рівні із солдатами виконує фізичну роботу. У канадців є навіть вислів «служіння присутністю». Завдяки такому співжиттю у бійців з’являється до людини в церковному вбранні довіра. Такому духівнику після бою легше зануритися в замкненість бійця, розвіяти внутрішні переживання. Тут не потрібно, як у роботі психолога, давати бійцеві час для переналаштування.
Як зауважив представник Генерального штабу, подібних заходів такого рівня ще не було. Вдалося об’єднати 24 конфесії спільним завданням: робота заради солдата. Зробити все, щоб не допустити покинутості, огрубіння захисника для легшого його повернення у мирний стрій.