Нагадаємо: з 1 липня 2020 року набули чинності зміни до закону про державне регулювання виробництва та обігу спирту і деяких інших підакцизних товарів. Згідно із цими змінами, державну монополію на виробництво спирту скасовано. На думку авторів закону, це має сприяти виведенню ринку спирту та лікеро-горілчаних виробів з тіні й формуванню цивілізованого ринку цієї продукції.

Чому затрималася лібералізація

Відтепер надано можливість виробляти спирт підприємствам будь-якої форми власності, якщо вони отримають необхідну ліцензію від Державної податкової служби. Так само сподіваються й поповнити бюджет: не лише за рахунок продажу підприємств і видачі ліцензій, а й завдяки припиненню незаконного неоподаткованого обігу спирту. Крім того, з 1 липня вже наступного року дозволено будівництво та введення в експлуатацію нових підприємств із виробництва спирту.

Дехто навесні нарікав, чому скасовують державну монополію аж у липні, а не раніше. Однак причини цього зрозуміти неважко: протиепідемічні заходи потребували великих обсягів спирту для виробництва дезінфекційних засобів у стислі терміни і головне — за доступними цінами. Певна річ, виконати таке завдання могли тільки державні підприємства.

Приватники сподівалися скористатися нагодою й підняти ціни до небес, але їм такої можливості не дали. Тому й досі трапляються ображені, які нарікають нібито на порушення закону, а насправді — на втрачені надприбутки.

Щоправда, з 1 липня 2020 року державну монополію таки скасовано, але мети, на яку багато хто сподівався, не досягнуто. Адже з ринку спирту не усунуто головного конкурента приватних виробників — державу. Роздержавлення підприємства «Укрспирт» перенесено із 1 липня на жовтень (у фінансовому комітеті Верховної Ради спочатку пропонували 1 січня, але передумали).

Змова чи об’єктивна необхідність?

Таке рішення багато хто з діячів спиртової та горілчаної галузі розкритикував і побачив у ньому лобіювання інтересів виробників нелегального спирту на державних підприємствах, які мають сильну підтримку у владних колах, зокрема серед народних обранців. Але ми не прихильники конспірологічних теорій і причину вбачаємо набагато простішу: друга хвиля пандемії коронавірусу вже перетворюється з песимістичного прогнозу на об’єктивну реальність.

У такому разі знову виникне підвищена потреба у дезінфекційних засобах, а хто її задовольнятиме? Приватники? Вони можуть, але ж за яку ціну… Додамо, що спирт — компонент багатьох ліків, і підвищення його ціни, яке неодмінно відбудеться після приватизації галузі, викличе чергове подорожчання в аптеках і відповідно спалах невдоволення населення перед місцевими виборами. Воно комусь треба? Ось і вирішено було приватників на ринок допустити, але й державні підприємства залишити як подушку безпеки. Не таке вже нерозумне рішення.

За спиною держави

Як зауважив в.о. директора ДП «Укрспирт» Сергій Блескун (до речі, чому досі в.о., адже з викликами під час пандемії його підприємство впоралося на відмінно?), в Україні є горілчані заводи, які майже не закуповують у його підприємства спирт, а горілку виробляють у великих кількостях. За 12 останніх років тіньовий обіг спирту зріс із 10 до 55%. Через це бюджет України щороку втрачає 8—10 мільярдів гривень.

Натомість від діяльності державного підприємства — самі прибутки. У першому кварталі цього року прибуток Укрспирту сягнув 9,3 мільйона гривень, у два з половиною рази більше порівняно з таким самим періодом торік, за попереднього керівництва. Також застосовано технічні засоби задля припинення крадіжок на державних підприємствах. 16 заводів оснащено комплексними системами відеоспостереження, які працюють цілодобово у режимі реального часу і відкриті для перегляду працівникам податкової служби.

І зрештою звільнено кількох директорів заводів, яких запідозрено у причетності до нелегального обігу спирту. Матеріали про діяльність попереднього керівництва ДП, отримані за підсумками аудиту підприємства, передано до правоохоронних органів. Тобто теперішнє керівництво Укрспирту засвідчило, що державне підприємство може бути прибутковим, державна власність не така вже погана за визначенням, як нас намагаються переконати. До того ж, у кризових ситуаціях на державні підприємства перша надія. Приватник якщо й допоможе, то не задарма.

Отже, з усього цього можна зробити висновок, що державні підприємства слід залишити навіть після появи приватних. Натомість недавно заступник голови Фонду держмайна Тарас Єлейко повідомив про намір восени приватизувати 78 спиртових заводів.

Навіщо? Для боротьби з незаконним обігом спирту? Справді, він є, і в чималих обсягах: за даними ДФС, на 17 липня податкова міліція вилучила з незаконного обігу понад 1,5 мільйона літрів спирту і майже 5,6 мільйона літрів алкогольних напоїв — усе разом на суму майже 600 мільйонів гривень. Прикрито шість нелегальних спиртозаводів та 67 незаконних пунктів із розливу контрафактних спиртних напоїв.

Але ж звідки взялася думка, нібито приватний виробник не виготовлятиме не обліковану продукцію, аби не сплачувати за неї акциз? Сам по собі статус приватної власності такої гарантії не дає, навпаки, можуть бути проблеми з обліком, адже буває, що на приватні підприємства не пускають державних перевіряльників. Тому відтермінування приватизації Укрспирту не вважаємо неправильним — хай побуде певний час разом із приватниками, а там побачимо, хто кого.

P.S. 12 серпня Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про затвердження Програми реформування та розвитку спиртової галузі на 2020——2030 роки».

Варто зауважити, що нині йдеться лише про приватизацію вже існуючих державних підприємств галузі, дозволу створювати нові підприємства очікують наступного року.