Відразу скажу, що ні мораторій, ні його скасування не врятують наші ліси від знищення. Врятує тільки грамотне і чесне виконання підрозділу «Реформування лісового господарства» з Коаліційної угоди. Але спробуймо про все по порядку.
Від 1 січня 2017 з України протягом десяти років не можна буде вивозити кругляк (необроблені колоди). Зокрема і в Європу. Така вимога Закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», який було підписано Президентом України в липні 2015-го.
Власники лісопилок у Старому Світі, зокрема Румунії, перекриттям сосново-ялинових потоків (це основні породи українського експорту) вельми невдоволені, і через свої уряди домоглися потрібної позиції Єврокомісії. Її президент Жан-Клод Юнкер нещодавно зробив резонансну заяву за результатами саміту Україна — ЄС у Брюсселі: Україна в найближчі тижні може скасувати заборону на експорт необробленої деревини, в обмін на отримання траншу ЄС у сумі 600 мільйонів євро. В перекладі з дипломатично-бюрократичної на звичайну: хочете грошей на реформи — скасуйте мораторій.
Бізнес хоче стабільності
Українські деревообробники вважають, що такий обмін обернеться колосальними втратами для вітчизняних економіки й екології. «З часу введення в Україні заборони на експорт необробленої деревини не минуло й року, — каже представник Всеукраїнської організації деревообробної промисловості Людмила Гуріна. — Проте, понад 15% підприємств, які займалися первинною деревообробкою, за власний кошт перейшли в глибинну переробку, та, відповідно, створили ще більшу додану вартість. Зокрема деревообробна промисловість продемонструвала приріст 15%, а меблева — 12%. На тлі падіння загального товарного експорту почав стрімко зростати й експорт оброблених лісоматеріалів (на 12%), що поповнило торговельний баланс країни на 22 мільйони доларів лише за півроку дії мораторію».
Акт відчаю
Ініціатори заборони вивезення сировини з країни керувалися трьома мотивами. Природоохоронним: уберегти ліси від знищення. Економічним: забезпечити вітчизняний бізнес сировиною і збільшити обсяги виробництва та прибутки сектору. Соціальним: нові робочі місця, збільшення доходів населення.
На думку експерта програми FLEG Михайла Попкова, мораторій не є універсальним інструментом для вирішення цих завдань. Водночас, каже він, нинішня ситуація в лісовій галузі надзвичайно критична й потребує негайного і професійного втручання, зокрема у сфері зовнішньої торгівлі необробленим лісом.
Закон про мораторій є фактично актом відчаю, реакцією на неспроможність здолати корупцію, поламати схеми, домогтися справедливого розподілу лісових ресурсів та грамотного ведення лісового господарства.
Яскравим прикладом негараздів у лісовій сфері є правила торгівлі необробленою деревиною, визначені наказом Держкомлісгоспу №42 від 19.02.2007 р. За численними свідченнями учасників торгів, прописана тут біржова, аукціонна, ф’ючерсна торгівля побудована за принципом лотереї і не дає деревообробникам жодних гарантій стабільності поставок сировини в потрібних їм обсягах.
Згідно з «Положенням про організацію і проведення аукціонів з продажу необробленої деревини», затвердженим «сорок другим наказом», майже вся (окрім дров та деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів) заготовлена лісгоспами деревина має виставлятися на аукціони. А на експорт відправлятимуть лише те, що не захотіли купувати вітчизняні підприємці. Але й статистика, й інформація від учасників торгів свідчить, що такого не було і немає. У кращому випадку виставляли 30-40% заготовленого лісу. Велику частину найзатребуванішої деревини хвойних і твердолистяних порід експортували та реалізовували в обхід аукціону за прямими договорами.
В аукціонах постійно беруть участь перекупники, які отримують круглий ліс для подальшого перепродажу. Спекулянти можуть забирати до 30% реалізованої на аукціонах ділової деревини. Жодних ефективних механізмів для обмеження допуску перекупників до аукціонних торгів немає, тому їх кількість постійно збільшується.
Положення не передбачає жодних штрафних санкцій за невиконання своїх обов’язків щодо аукціону як продавцями, так і споживачами, а тому ці обов’язки кожен інтерпретує на свою користь. А біржі не контролюють виконання біржових контрактів.
Як наслідок, вітчизняні споживачі постійно відчувають брак сировини й змушені скорочувати обсяги продукції і кількість робочих місць. Неодноразові спроби профільних професійних асоціацій домогтися введення в дію нового наказу успіху не мали. Хоч і самі деревообробники, і міжнародні експерти напрацювали кілька варіантів нових правил торгівлі деревиною, які широко обговорювалися зацікавленим загалом. Керівництво Держлісагентства постійно заявляє про готовність ухвалити нові правила, але й донині — декларативно.
А що скаже прокурор?
Прокуратура офіційно підтвердила, що в Україні створено корупційну схему експорту деревини. «Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2011-2014 років службові особи Державного агентства лісових ресурсів налагодили протиправну схему, за якою іноземні суб’єкти підприємницької діяльності, з метою здійснення закупівлі на території України деревини та лісопродукції, на підставі усних та письмових вимог, змушені укладати договори про надання маркетингових послуг… із суб’єктами господарювання, створення та діяльність яких пов’язана з керівництвом Держлісагентства.
При цьому суб’єкти господарської діяльності, які входили до сфери управління Держлісагентства, здійснювали експорт іноземним суб’єктам господарювання зазначеної продукції за цінами, нижчими за ринкові на суму попередньо перерахованих коштів за фіктивними договорами надання маркетингових послуг».
Як саме це працювало? Формально директори державних лісогосподарських підприємств мають право самостійно вести фінансову діяльність, зокрема й зовнішню. Але кероване Віктором Сивцем, якого ще називали «лісником Януковича», Держлісагентство передало основну частину повноважень директорів держлісгоспів із пошуку торгових партнерів і укладання договорів новоствореному державному підприємству «Укрлісконсалтинг». Формально створена для надання маркетингових послуг лісгоспам, ця організація фактично стала централізовано керувати торгівлею деревиною. Її рекомендації мали силу наказу: за невиконання керівників підприємств суворо карали.
Саме фахівці «Укрлісконсалтинг» вели переговори з потенційними імпортерами. Для укладання договорів вибирали або трейдингові (часто офшорні) компанії, контрольовані українською владою, або імпортерів, які погодилися оплачувати «маркетингові послуги».
Лісгоспу доводилися всі умови договору (покупець, обсяги, ціни), підписання і виконання якого було обов’язковим. «Маркетингові послуги» «Укрлісконсалтингу» лісгоспи оплачували за рахунок власних коштів.
Під час переговорів із покупцем досягалася домовленість про специфіку оплати продукції: основна частина її вартості перераховувалася продавцеві (лісгоспу), що поставляє деревину. Одночасно фіксована частина загальної вартості прямувала на рахунки зазначених компаній у вигляді оплати «маркетингових послуг». Їхня вартість визначалася залежно від виду продукції: для технологічної сировини — 3-4 долари за кубометр, хвойного кругляка — 8-10, пиломатеріалів від 12 до 100. Як «маркетингові консультанти» фігурували фірми, зареєстровані в Панамі, Новій Зеландії та інших країнах із «гнучким» податковим законодавством.
Про рівень збитків, яких було завдано країні й лісовому господарству, можна судити за даними ГПУ. Ось лише один з епізодів: «Оглядом … документів встановлено, що кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок «Mega-CommerceLimited» -… 14 705 тис. євро та 916 222, 74 долара та на розрахунковий рахунок «FARADAY & CO, S.A» у сумі 9 156 573,49 долара».
Даних про те, що схеми зруйновано, відсутні. Принаймні аналіз експортних цін свідчить, що вони не змінилися. «Укрлісконсалтинг» перейменовано, але не ліквідовано. І від того, що замість колод через кордон за сірими та чорними схемами підуть розпиляні на лівих пилорамах дошки, збереженість лісів не поліпшиться, податки до бюджету не зростуть, вітчизняних меблів більше не стане.
Насамкінець. Мораторій — не панацея, понад те, в довготривалій перспективі він невигідний для країни. Але перш ніж його скасовувати, треба як мінімум здолати корупцію в торгівлі й експорті деревини. Та й виконати Коаліційну угоду, в якій виписано докорінну реформу лісового господарства, не завадить.