Коли мені кортить придбати нову річ замість старої, намагаюся себе стримувати і проаналізувати ситуацію. Наприклад, моєму смартфону рік. Звісно, за цей час з’явилися нові моделі з новими функціями, формами, наповненням. Мабуть, слід замінити його, а в ідеалі придбати айфон. Та є один-єдиний стримувальний чинник — гаманець, якому не витримати моїх примх. Можна, звісно, позичити гроші і придбати той модний телефон. І тут виникає ще одне питання: чим не влаштовує старий? Навіть на 20% не використовую його можливостей. Логічно? Так. Тож нехай ще послужить мій не такий вже і старенький телефон. Що занадто, то не здраво. І поки що не по кишені.
Або каструля. Є улюблена фірмова, що послужила не один рік, абсолютно ціла. Але вже слід докласти чимало зусиль, щоб її відшкрябати. Купити нову чи трошки попотіти і привести в гарний стан стару? Знову-таки річ у гаманці. Є гроші — купуй, немає — щітку в руки і чисть.
Такі думки виникли після того, як дізналася, що в одній зі шкіл Миколаєва замінюють вікна. Який зв’язок? Поясню. Тут ставлять нові металопластикові, замінюючи ще зовсім не старі добротні металопластикові. Виявляється, що міська влада в межах проекту термосанації вирішила демонтувати 345 шкільних вікон, витративши на їхню заміну 32 мільйони гривень. Чи не занадто по-багатому? До речі, попередні вікна встановили батьківським коштом, передали на баланс школи, вони високоякісні й мають усі необхідні сертифікати.
Голова батьківського комітету школи пані Алла висловила обурення просто на сесії Миколаївської міської ради. Вона заявила, що в їхньому навчальному закладі неправильно здійснюють термосанацію. За її словами, проект не передбачає необхідних робіт, натомість виконують ті, які не дають користі. Насправді школі потрібна реконструкція, але в інших больових точках.
«Ми вважали, що проектувальник врахує всі недоліки шкільного приміщення, — зазначає Алла. — Це жахливі роздягальні, дуже поганий стан спортивного залу, харчоблок, що не витримує жодної критики. Але цих об’єктів немає у проекті енергоефективності. Якщо ми такі багаті, викладімо Соборну площу камінчиками Сваровські!»
Голова батьківського комітету навела ще деякі дані. Школа витрачає на рік максимум 700 тисяч гривень на опалення. Якщо вкласти 32 мільйони в енергоефективність, коли окупиться проект? За 160 років. Звісно, дуже добре, що міська влада така далекоглядна і дбає про нащадків. Проте чи не марнотратний проект? Невже всі інші шкільні та міські проблеми розв’язано й залишилося для настання повного щастя лише замінити нові вікна на ще новіші? Зовсім ні.
Голос громадськості начебто почуто, і нині питання з приводу термосанації міської школи розглядатимуть профільні фахівці, депутатські комісії та групи. Про наслідки обіцяли повідомити.
Розповідаючи цю історію, згадався, крім того, що занадто, то не здраво, ще один крилатий вислів: найкраще — ворог хорошого, автором якого вважають Вольтера. Фахівці-філологи трактують цей вислів так: заохочення того, хто готовий відмовитися від хорошого в ім’я кращого, коли одного разу зроблену роботу переробляють, витрачають час тощо. Використовують його іноді як іронічне застереження: попри всі зусилля, кращого можна і не досягти, а втратити вже досягнуте хороше цілком можливо. Мав рацію мудрий Вольтер.