Через розбалансування виробничих зв’язків між виробниками і переробниками на Луганщині завантаженість виробничих потужностей становить від 50 відсотків у хлібопекарській галузі до 30 — в молочній. За словами заступника директора обласного департаменту агропромислового розвитку Миколи Партали, у кожному напрямі є певні труднощі.
Аграріям області та переробній галузі доводиться нелегко з огляду на особливості роботи в зоні ризикованого землеробства та прифронтів’я.
«Зокрема потужності з виробництва таких продуктів, як макарони, кондитерські, шоколадні, лікеро-горілчані вироби, вироби з м’яса та птиці, повністю залишилися на не підконтрольній українській владі території», — каже Микола Партала.
Зруйновано також логістику, транспортне сполучення. Це ті чинники, які негативно впливають і на планування, і загалом на розвиток агропромислового господарства області. Саме тому ще 2016 року під час актуалізації Стратегії розвитку Луганщини до 2020 року було внесено пропозиції про підвищення стійкості регіональної економіки та перехід до сталого зростання, визначено окремі завдання. Цього року область надала пропозиції і до плану заходів державної стратегії розвитку.
Та насамперед посадовець упевнений, що сприяти розвитку переробки сільськогосподарської продукції треба через надання всебічної допомоги та розвиток середніх і малих переробних підприємств.
«Чому ми обрали саме розвиток середнього та малого бізнесу? Бо з урахуванням тих чинників, які мають негативний вплив в області, ця ланка може ефективніше реагувати на всі виклики та зменшувати ризики», — наголошує Микола Партала.
І наводить як приклад обласну стратегію щодо молочного виробництва.
«Торік з місцевого молока на переробку йшло лише 24%. Решту вивозили за межі області. Провели аналіз, і стало зрозуміло, що на ситуацію загалом вплинуло введення міжнародних стандартів якості молока. Відтепер потрібні попереднє оброблення, охолодження. Такої інфраструктури в області не було. Тому конкурувати з підприємствами, які вже мають кращі умови (наприклад, Куп’янський завод на Харківщині), ми не могли. До того ж наша сировина «перетікала» туди за рахунок закупівельних цін. Тому торік головним напрямом роботи стало створення кооперативів, які за державної підтримки можуть виправити ситуацію. До речі, державна підтримка протягом останніх років стабільна, і рік у рік зростає кількість нових напрямів фінансування, що надає можливість аграріям розвиватися».
Увесь цей комплекс робіт з доведення інформації для обізнаності фермерів та представників індивідуальних домогосподарств про можливості щодо отримання державної допомоги на придбання доїльних апаратів та створення сільськогосподарських кооперативів дав змогу стабілізувати в області поголів’я корів і «зробити непоганий заділ на початок цього року».
«Уже є перші результати. Під час кущових виїздів за програмами державної підтримки надходять запити від виробників молока щодо необхідності його реалізації», — розповідає Микола Партала.
І стверджує, що профільний департамент влаштував спеціальну нараду, в якій взяли участь місцеві виробники та переробники і запросили на захід представників торгової мережі, які працюють на території області.
«За результатами цієї наради ухвалено проект меморандуму щодо молока, аби вибудувати ланцюжки «від лану до столу», — стверджує Микола Партала.
За його спостереженнями, «з огляду на ті ризики та умови, які нині є, структура інвестицій являє собою вкладення саме власних коштів сільгосптоваровиробниками».
Саме на таких умовах ПСП «Агрофірма «Привілля» планує невдовзі відкрити цех з переробки молока. Загальна вартість інвестиційного проекту становила 16 мільйонів гривень, більша частина — кошти підприємства.
«На території, підконтрольній українській владі, нині працюють 134 середніх та малих підприємства. Торік у нас було зареєстровано 16 нових малих підприємств. Ми сприяємо появі нових виробників. Родзинка нових та оригінальних видів продукції — виробництво м’яких сирів з козячого молока. Почало таке підприємство діяти торік, і його продукцію ми вже представляли на виставках», — наголошує Микола Партала.
Протягом майже п’ятиріччя, починаючи з 2014 року, на Луганщині йдеться про те, що область стала сільськогосподарською, тож це вимагає від галузі розширення виробництва, аби нарешті мати основну частку в економіці краю. Та в такому разі потрібно не просто продавати «на сторону» сировину — молоко чи зерно, а торгувати виробами готової продукції. Але нових «смачних брендів» з переробленої сільськогосподарської продукції в області досі не з’явилося.
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»