ПЛАНИ
Держава допоможе мінімізувати ризики агровиробництва
З агрострахуванням в Україні не склалося. Кілька спроб впровадити випробуваний в усьому світі механізм захисту вітчизняного товаровиробника від примх погоди не увінчався успіхом. Непростою була й доля Закону «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою». Ухвалений наприкінці минулого року, в січні цього він був заветований Президентом. Однак уже в лютому депутати знову проголосували за документ, а вже 2 березня глава держави підписав рамковий закон, який дає можливість для гнучкого розвитку системи аграрного страхування, не прив’язуючись до жорстких норм і правил.
Від законів до практики
Згідно з нормами нового закону, типові договори страхування розробляють для кожного страхового продукту або для окремої культури і узгоджують із Мінагропродом. Міністерство називає й ціну одиниці вирощеної продукції, яка може бути диференційована за видами, областями або природно-економічними зонами, та доводить цю інформацію до відома страхувальників і страховиків.
Нацкомфінпослуг видає ліцензії на страхування сільськогосподарської продукції з держпідтримкою тільки тим компаніям, які відповідають вимогам закону і є членами Аграрного страхового пулу. Вони ж створюють фонд покриття катастрофічних ризиків за рахунок відрахування в нього не більш як 5% зібраних платежів.
— Зацікавлені страхові компанії повинні будуть об’єднатися в Аграрний страховий пул, — пояснює заступник керівника Проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні» Ірина Гринюк. — Адже тільки компанії — учасники пулу матимуть можливість надавати послуги аграріям за програмою держпідтримки. Причому претендент на вступ повинен відповідати низці вимог: мати досвід роботи на ринку агрострахування, утримувати окремий підрозділ з управління сільськогосподарським портфелем і штат співробітників, які розуміються на сільському господарстві, а також бути спроможним диверсифікувати свої ризики і співпрацювати з міжнародними перестраховиками.
На переконання президента Ліги страхових організацій України Наталії Гудими, ухвалення Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою» є першим серйозним кроком в розвитку вітчизняної системи агрострахування. Передусім тому, що закон враховує інтереси всіх учасників ринку і чітко визначає роль держави в підтримці цього виду послуг, роблячи його доступним для аграріїв, зрозумілим і відповідальним для страховиків, а значить — масовим.
Щоправда, очільниця ЛСО зазначає, що на цьому ринку бракує фахівців. Немає навіть достовірної статистики, без якої доводиться рухатися навмання. Тож ухвалення закону, який став першим, але таким важливим кроком у формуванні системи агрострахування в Україні, спонукає до таких кроків: прийняття нормативно-правових актів, створення відповідних страхових продуктів. Оскільки ці питання курують Кабінет Міністрів, Мінагропрод і Нацкомфінпослуг, то від того, наскільки ефективно взаємодіятимуть державні органи і страховики, залежатиме, як швидко і раціонально впровадять у життя норми, передбачені законом.
Щоб навесні від втрат не боліла голова, краще застрахуватись. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Відшкодування збитків як стимул
На переконання керівника проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні» Гарі Роше, те, що цей вид бізнесу в Україні залишається на досить низькому рівні (у межах 5–7%), істотно гальмує розвиток аграрної галузі, в якої самою природою закладений високий потенціал. Однією з головних причин такої ситуації він називає обмежені фінансові можливості українських сільгоспвиробників. Допомогти їм у вирішенні цього питання може і повинна держава. Для неї це посильна ноша навіть за нинішніх складних економічних умов. Варто державі виділити на страхування, що субсидується, хоча б 20 млн грн, а сільгоспвиробникам заплатити свою частину премії, сума відповідальності страхових компаній може зрости до 800 млн.
До того ж, державна допомога спроможна здешевити цей процес, зробити його доступнішим, адже вже самою своєю участю не просто впливає на якість послуг, що надаються на цьому ринку, а й стабілізує фінансові потоки, що спрямовуються на підтримку і подальший розвиток сільськогосподарської галузі.
— Участь у процесі страхування, — наголошує Г. Роше, — вигідна всім сторонам (зокрема й державі як посередникові). Залучення її до приватно-партнерських відносин дасть змогу перекласти частину відповідальності за збиток, завданий природою, на плечі страховиків і перестрахувальників, а не відшкодовувати його за рахунок платників податків.
Розбудувати вітчизняну систему мінімізації агроризиків допоможуть фахівці проекту МФК. Вони надають кілька стандартних страхових продуктів, у яких конкретно визначені обов’язки сторін, чітко прописані процедури прийому посівів на страхування, врегулювання збитків, використання єдиних базових тарифів, порядок отримання страхових платежів. Такий механізм вибиває грунт із-під ніг корупціонерів.
— Якщо чітко прописати і стандартизувати процес укладення договору, отримання страхових відшкодувань і компенсацій від держави, — переконана Наталія Гудима, — ситуацію на цьому ринку можна змінити на краще. Однак кількість страховиків, що надають послуги сільгоспвиробникам, загалом одразу не зміниться. Як і раніше, активними гравцями на ринку залишаться 10–15 компаній. На жаль, стрімкого зростання в 2012 році на ринку агрострахування у зв’язку з ухваленням профільного закону чекати не варто. Досвід інших країн показує, що успіх можливий тільки за умови послідовної й поступової роботи.
Правила поведінки відрегулює ринок
— За аналогією розвивалися системи агрострахування США і Канади, — солідаризується з колегою Ірина Гринюк. — Доки тамтешній ринок перебував у зародковому стані, включалися ринкові механізми функціонування та лояльне ставлення держави щодо регулювання правил поведінки ключових гравців. А коли ринок сам себе відрегулював, державний контроль посилився, але лише в рамках виваженої політики стосовно використання держбюджету і допомоги виробникам. Напрями, прописані в українському законі, якраз і дають можливість як включити ринкові механізми становлення системи агрострахування, так і проводити зважену державну політику, спрямовану на убезпечення аграріїв від погодних ризиків.
Нинішня державна політика, спрямована на реформування сільськогосподарського сектору та нещодавно ухвалений закон вселяють надію. Україна може повторити приклад Туреччини, де за 4 роки було створено потужну платформу для підтримки виробників за допомогою системи агрострахування.
Однак для цього треба у найстисліші терміни провести велику підготовчу роботу, оскільки планується надавати субсидії на компенсацію частини премій вже восени цього року. Окрім формування агрострахового пулу та механізму надання субсидій, слід створити бази даних і механізми суворої звітності. Основний принцип — кожен має займатися своєю справою: виробник — вирощувати врожай, держава — формувати виважену політику його захисту, страховики — надавати сервіс і проводити виплати.
КОМПЕТЕНТНО
.jpg)
Володимир ЛАПА,
генеральний директор
Українського
клубу аграрного бізнесу:
— У всіх країнах, де розвинене аграрне страхування, його підтримувала держава (принаймні на перших порах). Іншого способу започаткувати дієвий механізм убезпечення сільгоспвиробників у національних масштабах не існує. Якщо посилатися на класифікацію Світової організації торгівлі, то витрати на цю сферу належать до так званої «зеленої скриньки» і за правильної організації не обмежуються у фінансуванні.
Щодо досвіду, який має Україна, то він різний. Є позитивні напрацювання, однак чимало й того, що не влаштовувало учасників ринку. Скажімо, аграрії не завжди були впевнені, що отримають відшкодування згідно з угодою. Та й страхові компанії часто виявляли невдоволення обсягами страхування. Тобто нині є розуміння того, що всі учасники процесу потребують якіснішої системи агрострахування. Зокрема й держава, в якої щоразу «болить голова», де взяти бюджетні кошти на відшкодування збитків, завданих селу в разі несприятливих погодних умов.
Із того, що необхідно для функціонування вітчизняного агрострахування і що вже зроблено, я б відзначив відповідну законодавчу базу та методологічні напрацювання, підготовлені у співпраці з фахівцями Міжнародної фінансової корпорації. Передусім ідеться про типовий контракт страхування за основними сільськогосподарськими культурами, який дає надію виробникові бути впевненим у тому, що його не ошукають. Адже не секрет, що юридична грамотність на селі невисока. Тому так важливо запропонувати типовий документ, у якому не буде суперечливих моментів, а ризики — зведені до мінімуму.
Якщо вдасться об’єднати законодавчі передумови з волею влади та бажаннями приватного бізнесу, можна розраховувати на істотне поліпшення ситуації у сфері аграрного страхування.
Іван ТОМИЧ,
голова Асоціації
сільськогосподарських
кооперативів:
— Одне з проблемних питань у новітній історії сільгоспвиробництва, що погано врегульоване як на практиці, так і в законодавстві, це агрострахування. Нинішні законодавчі ініціативи лише стимулюють зміни. Насправді все залежить від того, чи буде підведено під ці зміни фінансову базу. Зокрема чи буде передбачено у бюджеті кошти на відшкодування частки страхових платежів. Як показала практика попередніх років, тільки за таких умов механізм буде дієвим.
Та й загалом до розв’язання проблеми агрострахування слід підходити комплексно. Маю на увазі як роботу самих страхових компаній (організаційну, методичну, фінансову, кадрову), так і аграріїв, які отримують менше 20% страхових платежів на господарства, що зазнали стихійного лиха. Іншими словами, є високий рівень недовіри у сільгоспвиробників. Тому потрібен системний підхід як з боку страхових компаній, так і держави та сільгоспвиробників.
Окрім того, ще має бути й перестрахування, яке істотно знизить ризики. Окремі точкові виправлення результату не дадуть. Адже ситуація нині складна: зі ста середніх та дрібних товаровиробників лише два-три беруть участь у страхуванні. Тож без фінансової підтримки держави не обійтися. Але в цьогорічному бюджеті жодної копійки на компенсацію не передбачено, а в парламенті лише тривали розмови про можливе виділення коштів під час внесення змін до бюджету-2012, однак про конкретні суми не йшлося.