У 1960-х роках минулого століття в гідрометслужбі України, крім всіх видів гідрометеорологічних спостережень, що проводили, почав розвиватися новий напрям діяльності — вивчення і контроль забруднення природного середовища.
Діяльність державної системи спостережень та лабораторного контролю, яка формувалася протягом останньої третини ХХ століття, — важлива ланка в здійсненні й підвищенні ефективності природоохоронних заходів.
Головне завдання системи — спостереження за рівнем хімічного забруднення природного середовища (атмосферного повітря, атмосферних опадів, вод суші за гідрохімічними та гідробіологічними показниками, морських вод, ґрунтів); оцінка фактичного стану забруднення і його зміни під впливом природних чинників і антропогенного впливу, прогноз та оцінка рівня забруднення природного середовища, забезпечення зацікавлених організацій та населення відповідною інформацією, а також одержання об’єктивної оцінки ефективності здійснюваних природоохоронних заходів.
Найбільш розвинутою ланкою державної служби спостережень за станом навколишнього природного середовища ДСНС України є мережа спостережень за станом забруднення атмосферного повітря.
Перші пункти спостережень було організовано у 1966-1967 рр. у Києві, Дніпропетровську, Маріуполі, Кривому Розі, Донецьку, Запоріжжі, Одесі та Севастополі на 27 стаціонарних постах.
Із 1974 р. мережа швидко розвивалася, і до кінця ХХ століття її фактично було сформовано. До 2014-го спостереження за станом забруднення повітря проводили у 53 містах України на 163 стаціонарних постах.
У зв’язку з анексією Криму та окупацією частини Донецької і Луганської областей Російською Федерацією кількість міст, де проводять спостереження за станом забруднення атмосферного повітря, зменшилася.
Нині система моніторингу за станом забруднення атмосферного повітря складається зі 129 стаціонарних постів, розташованих у 39 містах, та двох станцій транскордонного переносу за 22 забруднювальними домішками.
У 2015 р. припинили спостереження за вмістом у повітрі канцерогенної речовини І класу небезпеки — бенз(а)пірену через ліквідацію Донецької регіональної лабораторії атмосфери, яка проводила аналіз аерозольних фільтрів на вміст цієї домішки у 45 містах країни.
Спостереження проводять на стаціонарних постах (ПСЗ), обладнаних комплектними лабораторіями ПОСТ-1 та ПОСТ-2 щоденно, крім неділі та святкових днів, чотири рази на добу о 1, 7, 13 та 19 годині. Місця розташування постів узгоджено з місцевими органами колишньої Державної санітарної служби.
Хімічний аналіз проб атмосферного повітря здійснюють у 27 територіальних лабораторіях гідрометслужби, розташованих у великих промислових містах і обласних центрах (за винятком Житомира, Івано-Франківська і Чернігова).
Усі роботи з моніторингу забруднення атмосферного повітря проводять згідно з методичними вказівками, розробленими науковими установами та узгодженими з органами стандартизації та метрології.
Мережу спостережень за забрудненням довкілля розбудовували десятки фахівців. Серед них варто згадати начальників відділів вивчення та контролю забруднення природного середовища Управління гідрометслужби Української РСР Владислава Дугінова, Олександра Косовця, керівників лабораторій Валентину Волкову, Інну Лагутіну, Альбіну Мізевич.
Оцінку стану забруднення атмосферного повітря в містах України здійснюють щомісячно за даними спостережень гідрометеорологічних організацій. Ці дані обробляють за допомогою програмного забезпечення АРМ «Аерохімія», розробленого фахівцями Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (ЦГО). Узагальнену інформацію надають у місцеві органи виконавчої влади, місцевого самоврядування. Крім того, за даними спостережень готують довідки про стан забруднення повітря в місті за перше півріччя та рік. Інформацію про стан забруднення атмосферного повітря на території України розміщують на сайті ЦГО у піврічних та річних оглядах.
На жаль, останніми місяцями громадське радіо у щоденній програмі «Вдосвіта» рекламує результати спостережень за дрібнодисперсним пилом, які не дають об’єктивної картини стану забруднення повітря. Адже датчики встановлено безсистемно, ніхто їх не контролює та не перевіряє, тому до найбільш забруднених міст потрапляють ті, які такими не були, а справді забруднені — Маріуполь чи Кам’янське — ніколи не називають як пріоритетні.
Зі стрімким розвитком суспільства на початок ХХІ століття виникла потреба інформування населення про стан забруднення навколишнього природного сере-довища, передусім про стан повітря. Виходячи з досвіду європейських країн, де рівень його забруднення в населених пунктах визначають переважно за допомогою автоматизованих газо-аналізаторів, в Україні почали удосконалювати та осучаснювати державну мережу спостережень.
Зокрема розроблено природоохоронні заходи, які передбачають створення автоматизованої системи моніторингу довкілля, модернізацію мережі аналітичних лабораторій, методів та засобів моніторингу, підготовку та перепідготовку кадрів.
Однак відсутність протягом останнього десятиліття самостійного органу державної виконавчої влади в галузі гідрометеорології та моніторингу забруднення природного середовища стримує розвиток мережі моніторингу забруднення повітря. Зокрема в Україні немає станцій фонового моніторингу, яких у наших європейських сусідів по кілька.