Концепт? Бюджет? Професійна команда? У чому запорука успішного мистецького фестивалю? Відвідавши Porto Franko, маю власну відповідь на це запитання. Усе вийде, якщо запропонувати до уваги шанованої публіки ретельно складену програму, в якій витримано баланс між мистецтвом елітарним і популярним. Протягом п’яти днів Івано-Франківськ фестивалив на кількох майданчиках одночасно: музика, театр, поезія, візуальне мистецтво, кіно, лекторій.
Porto Franko, що тривав майже цілодобово, стартував… на даху обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка за участі формації NOVA OPERA, Ірми Вітовської, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська (режисер шоу — директор Porto Franko, художній керівник Івано-Франківського обласного театру Ростислав Держипільський, музика Романа Григоріва та Іллі Разумейка).
Найсильнішою секцією фесту стала театральна, яка не розчарувала жодною виставою. Першою на сцену вийшла Наталка Половинка, яка разом з акторами Івано-Франківського театру ім. Франка зіграла нещодавню прем’єру «Вона — Земля» за новелами Василя Стефаника.
«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена», — зауважував свого часу письменник. Через багато років його прагнення реалізувала на сцені акторка і співачка Наталка Половинка, яка представила на суд глядачів неймовірної краси симфонію-притчу. Актриса впевнена, що це вистава, до якої йдеш усе життя, до якої приходиш з усвідомленням того, що для тебе рідна земля.
Режисер Влад Троїцький і центр сучасного мистецтва «ДАХ» привезли на Porto Franko проект «Але вітер…». Кінетична вистава, протягом якої актори не промовляють жодного слова, декорації — кілька вентиляторів, поліетилен, відеопроекції. Саме такий аскетизм знадобився їм, щоб переповісти історію кохання.
Ще однією столичною виставою в афіші Porto Franko стала «Буна» режисера Давида Петросяна за п’єсою українського драматурга Віри Маковій. Героїня Орися живе в родині, де головує егоїстична Буна (у перекладі з румунської баба). Безгрошів’я, випадкова вагітність, нелюбий чоловік — здавалося б, ніколи Орисі не вибратися ні із злиднів, ні з бабиної хати, де вона була за наймичку. Але доля усміхнулася молодій жінці, яка змогла поїхати на заробітки в Америку. Такі історії, на жаль, стали частиною нашої реальності: вже багато років заробітчанство веде лік зламаних доль.
Візит столичного театру на Porto Franko завершували Дмитро Богомазов і Андрій Самінін разом зі своїми студентами і… Великим Бардом. Пустотлива комедія «Дванадцята ніч, або Що завгодно» в перекладі Юрія Андруховича — спільний проект Театру драми і комедії на Лівому березі та Київського університету імені Івана Карпенка-Карого. Серед численних чеснот вистави чи не найголовніше те, що незабаром нинішні третьокурсники, які вже демонструють прекрасну творчу форму, відчуття ансамблю, хист до імпровізації, прийдуть у театри як дипломовані актори.
Ще один шекспірівський твір також у перекладі Юрія Андруховича прозвучав у виконанні господарів фесту. Нео-опера-жах «Гамлет» у постановці Ростислава Держипільського зібрала не лише місцевих франківців на чолі з Олексієм Гнатковським, а й франківця столичного Дмитра Рибалевського, Юрія Хвостенка зі Львова, Ірму Вітовську й Анастасію Блажчук з Молодого театру. До речі, під час Porto Franko стало відомо, що цю виставу запрошено на міжнародний Шекспірівський фестиваль, який відбудеться цього літа у Гданську.
Та найочікуванішим на Porto Franko був, звісно, «Майстер голоду» театру «Мено Фортас» у постановці Еймунтаса Някрошуса за новелою Франца Кафки з Вікторією Куодіте в головній ролі. Цей багаторівневий високоінтелектуальний, розрахований до найдрібніших пауз-рухів, вивірений інтонаційно та емоційно спектакль з Вікторією Куодіте в головній ролі починається з банального «Їсти подано». А закінчується гірким усвідомленням того, що таких вистав доводиться бачити до образливого мало.
Майданчики просто неба зібрали тисячі глядачів на концерти гуртів Familia Perkalaba, Kozak System, «Брати Гадюкіни», «Бумбокс», найвідоміші хіти виконала Руслана.
«Хочу, щоб у моєму місті були саме такі заходи, розвивався хороший смак і нюх. Івано-Франківськ для мене місто свободи, незалежності та волі. Моя країна воює, і це мій фронт. Те, що я роблю, — це моя зброя», — підсумував насичену фестивальну п’ятиденку куратор Porto Franko Олексій Гнатковський.
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
для «Урядового кур’єра»