Сидить орел на дереві, відпочиває. Маленький кролик побачив птаха й запитав: «А можна мені сидіти ось так і нічого не робити?» — «Звичайно, чом би й ні», — подивився зверхньо орел на кролика. Той тоді вмостився під деревом відпочивати. Раптом мимо пробігала лисиця: схопила кролика і з’їла.
Мораль? Щоб нічого не робити, потрібно дуже високо сидіти. Це, до речі, постійно підтверджують наші народні депутати: вони прогулюють сесійні засідання (не кажу вже про роботу в комітетах, яка вважається не обов’язковою для них), і нікого (!) за це ще не звільнили з роботи. Гидко дивитися на це збіговисько «законотворців», у яких вистачає совісті ходити по різноманітних телевізійних шоу й повчати народ.
8 січня 2019 року на роботу о пів на десяту ранку не вийшов жоден з народних депутатів. Принаймні, так стверджували журналісти, які чатували на народних обранців (і за цим у прямому ефірі спостерігала країна) у приміщенні на вулиці Садовій, 3 у Києві, де за планом нардепи повинні були працювати в комітетах, комісіях і фракціях. Щоб почути живий голос хоч одного депутата, ведучі у студії додзвонилися до заступника голови Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Борислава Розенблата. Він заявив, що на даний момент працює у своєму окрузі (тобто в Житомирі), але після обіду виїжджатиме до столиці. Я тоді згадав молоді роки, коли як журналіст районної газети шукав голів колгоспів у господарствах. Мобільних телефонів тоді ще не було, тож вислуховував у конторі чергову завчену відповідь секретарки: «Голова об’їжджає поля. Коли повернеться, не знаю».
Звісно ж, знайти керівника колгоспу в полі (ще й коли в господарстві понад 1000 гектарів орної землі) без транспорту було неможливо. Тож доводилося замість польового матеріалу брати, наприклад, бібліотечний чи шкільний. Пізніше дізнавався, що голова колгоспу в цей час пив горілку в себе вдома з якимось товаришем.Так і наші депутати: спробуй знайти їх в окрузі (до речі, в січні 2019-го вони з 2-го по 4-те та з 21-го по 25-те запланували собі роботу в округах, але виборці їх там не бачили або ж не побачать. На пленарні засідання наші трудоголіки залишили собі чотири дні: з 15-го по 18 січня. Щоб не перетрудитися!
А якщо без жартів, то вкотре сьогодні стало соромно за наших народних депутатів: 15 днів новорічно-різдвяних канікул їм не вистачило на відпочинок, тож вони вирішили ще й перший (для себе) цього року робочий день прихопити (це в кращому разі, бо хтось повертається до Києва саме на початок сесії, прикриваючись «роботою в окрузі»). Виходить, що їм наплювати на економічний стан у країні, проблеми, війну зрештою!
До речі, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях зобов’язує Верховну Раду працювати в сесійному режимі. Але наші законотворці-патріоти пішли на канікули 21 грудня 2018 року, навіть не дочекавшись закінчення воєнного стану. Це вкотре підтверджує, що для них закони не писані.
Обурює й інше: за даними Комітету виборців України, що базуються на письмовій реєстрації (без урахування позачергового засідання стосовно введення воєнного стану) всі 13 пленарних засідань у листопаді 2018 року відвідали 188 депутатів із 422. А 84 народні обранці були відсутні місяць у залі голосування. У грудні 2018-го 17 нардепів жодного разу не взяли участь у голосуванні, а 252 та 61 — пропустили відповідно 50% та 90% голосувань. За що ж такі високі зарплати отримують люди, які грубо порушують трудове законодавство? На будь-якій іншій роботі їх би вже давно звільнили за статтею, а тут… Гуляйте, хлопці й дівчата! І гуляють: 8 січня 2019 року видання «Бізнес медіа» повідомило, що міграційна служба Мексики затримала в аеропорту Канкун українського бізнесмена та нардепа.
Обидва прилетіли до цієї країни з дружинами. Бізнесмена затримали (він перебуває в чорному списку США), а депутата відпустили, бо він пред’явив дипломатичний паспорт, використовувати який у приватних поїздках (цього разу — на приватному літаку) парламентарій не має права. Насамкінець хочеться сказати, що за таку продуктивну законотворчу роботу держава видає нардепам компенсацію за оренду квартири чи номера в готелі «Київ». Її отримують 170 нужденних мандатників, серед яких 120 задекларували мільйони заощаджень, а щонайменше 25 мають житло у столиці чи елітному передмісті. Щомісяця їм нараховують по 20 тисяч гривень. Безхатченки беруть ці гроші, які держава збирає з платників податків, і безсовісно використовують для власних потреб. А щоб ніхто не присікувався до них (особливо преса), нардепи видумують, що їм жити ніде, бо в заміському маєтку тривалий час ремонт або київська квартира/ри належить їхнім родичам (наприклад, батькові, колишньому вчителеві фізкультури, який живе в маєтку з басейном та спортивним майданчиком).
Отже, мав рацію орел на дереві: щоб нічого не робити (але мати все, додам), потрібно високо сидіти в Києві. І нинішні нардепи зроблять усе, щоб утриматися на дереві влади хоч ще один парламентський термін.