Ще у 2007 році я брала кредит у банку на майже 500 грн, аби моя дочка придбала собі мобільний телефон. Та оскільки вона була неповнолітньою, кредит я оформила на себе. Погашала кредит дочка власним коштом по 50 грн на місяць, але чеки до цього часу не зберегла. Оскільки сума кредиту була не дуже значною, я не проконтролювала, чи дійсно дочка все виплатила.
Аж от кілька місяців тому з моєї зарплатної картки банк зняв 3\4 суми, яка там зберігалася. Коли я запитала, куди поділися гроші, мені сказали, що у мене ще з 2007 року непогашений кредит, сума якого нині становить 4 тис. грн.
Уточню, що згідно з укладеним мною у 2007 році договором із банком, я доручила йому здійснювати погашення заборгованості за кредитом із моєї зарплатної картки. Тому мені не зрозуміло, чому банк не зняв заборговану суму кредиту, якщо така була, ще у 2008 році, а чекав понад три роки, доки сума боргу сягнула так високо?Чи мав банк право так зі мною вчинити?
Світлана ТИХА,
м. Полтава
Андрій СЄДОВ,
заступник міністра юстиції:
— Міністерство з розумінням ставиться до вашої проблеми та водночас повідомляє, що не має повноважень із надання оцінки законності дій чи бездіяльності будь-яких підприємств, установ та організацій.
Проте звертаю увагу громадян-позичальників, що, отримавши кошти в кредит, вони зобов’язуються повернути їх до банку в розмірі та на умовах, встановлених договором, який вони особисто уклали з банком. Окрім того, слід враховувати, що сплата відсотків за цим кредитним договором — це також їхній обов’язок.
Згідно зі статтею 11 Закону «Про захист прав споживачів», перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
Особу та місцезнаходження кредитодавця;
Кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) термін, на який кредит може бути одержаний;
є) вартість повернення кредиту та його умови;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання цієї інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.
Відповідно до норм закону споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки чи інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Нацбанку або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до статті 256 Кодексу, позовна давність — це термін, у який особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересів. Для окремих випадків вимог законом може бути встановлена спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, тобто для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до статті 1071 Кодексу банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Як вбачається з наданої вами інформації, при укладанні кредитного договору вами було надано доручення банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом у передбачені терміни за рахунок коштів платіжної картки.
Згідно з абзацом першим частини першої та другої статті 530 Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 55 Конституції передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.