Мирне розмірене буття жителів села Варюшине, що у Веселинівському районі на Миколаївщині, спинилося 2017 року. Тоді всіх приголомшила новина: з посади керівника радгоспу «Виноградна долина» звільняють Миколу Підгородинського. На перший погляд, буденна ситуація. Може, вже догосподарювався? Може, ще якісь істотні причини? Зрештою, то справа Міністерства аграрної політики, в підпорядкуванні якого перебуває державне підприємство. Йому й вирішувати. Ані на думку людей, ані на позицію місцевої влади, ані на реальні показники діяльності підприємства ніхто не зважав. На жаль, ухвалюючи таке рішення, не зважали й на здоровий глузд.

За лаштунками здорового глузду

Державне підприємство «Радгосп «Виноградна долина» — донедавна одне з найкращих на Миколаївщині розвинене високотехнологічне господарство зі стабільною та успішною організацією праці. Усі роки існування воно процвітало, забезпечуючи варюшинців і роботою, і гідною оплатою, й соціальними гарантіями. Спеціалізувався радгосп на вирощуванні виноградників, зернових, соняшнику, баштанних культур. Аби люди були зайняті роботою цілий рік та отримували заробітну плату, в господарстві створено переробні комплекси — борошномельний, олієпереробний, винний цехи, пекарня, комплекс із переробки зерна на крупу. До того ж усі співробітники радгоспу мали змогу купувати продукцію власного виробництва за собівартістю.

Понад 30 років очолював радгосп умілий, успішний, небайдужий, вимогливий керівник Микола Підгородинський. У варюшинців немає сумнівів: власним добробутом та стабільністю вони завдячують саме йому. Людині, яка досягла розквіту господарства. Логічно, що йому довіряли, адже шість разів поспіль обирали депутатом Миколаївської міської ради. Оцінила заслуги Підгородинського і держава, присвоївши звання «Заслужений працівник сільського господарства» й нагороджуючи державними відзнаками. Заслуга тепер уже колишнього керівника й у тому, що він не лише зберіг підприємство, а дав йому новий поштовх для розвитку. І жодного разу не допустив заборгованості із зарплати, зі сплати податків чи інших платежів.

У травні 2017-го, коли Підгородинського звільнили за місяць до початку жнив, він залишив господарство, на рахунку якого було п’ять мільйонів гривень, де був річний запас пально-мастильних матеріалів, відремонтована техніка, підживлені поля. Сподівалися на високий врожай, адже навесні пройшли рясні дощі.

Чому ж тоді виникла термінова необхідність звільняти директора успішного господарства, а сам радгосп віддати комусь як подарунок, таке собі тістечко на блюдечку? Висновок один: комусь заважав міцний директор, натомість сподобалося господарство.

За судом  та по совісті

Наказом Міністерства аграрної політики від 7 травня 2012 року Підгородинського звільнено з посади директора радгоспу «Виноградна долина» у зв’язку із закінченням контракту і призначено виконувачем обов’язків директора до 2017-го. І Миколаївська облдержадміністрація, і обласна рада неодноразово зверталися до міністерства з проханням призначити Миколу Підгородинського на посаду директора ще в ті роки. Та питання так і не було вирішено. А в травні 2017-го Міністерство аграрної політики та продовольства України провело конкурсний відбір на посаду директора й визначило переможцем Володимира Суровцева.

Що ж, конкурс є конкурс. Імовірно, переміг більш достойний, кваліфікований, досвідчений. Виявляється, це не так. Остаточні висновки зробив П’ятий апеляційний адміністративний суд м. Одеси в квітні цього року. У судовому засіданні розглянуто апеляційну скаргу Миколи Підгородинського на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду. Микола Олексійович у травні 2017-го  звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України про проведення конкурсного відбору директора ДП «Радгосп «Виноградна долина», де переможцем визнано Володимира Суровцева. Миколаївський суд відмовив у задоволенні позову.

Одеський суд детальніше розглянув усі аргументи й задовольнив апеляційну скаргу Підгородинського, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, визнав протиправним та скасував рішення конкурсної комісії. Чим у своїх висновках керувалася колегія суддів? Імовірно, ретельніше підійшли до розгляду характеристик кандидатів на посаду директора, ніж це зробила конкурсна комісія.

У постанові суду йдеться: «Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку про наявність у Підгородинського М.О. поряд із Суровцевим В.О. беззаперечних переваг як в галузі профільної освіти, так і в досвіді роботи на керівних посадах». До речі, Володимир Суровцев за кваліфікацією вчитель історії та правознавства, з 2010 по 2017 рік здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі. Тобто ані відповідної освіти, ані досвіду управлінської діяльності та роботи в аграрній галузі в нього точно немає. Далі в постанові зазначено: «Відповідач ані у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, ані у своїх поясненнях у ході розгляду справи не зазначив, за якими характеристиками Суровцев В.О.  мав переваги перед позивачем та чому не враховано обставини роботи Підгородинського М.О. на керівних посадах більш як тридцять років, наявності в нього профільної освіти». Також судова колегія визнала, що Суровцев В.О. не відповідав вимогам до претендента на посаду голови ДП «Радгосп «Виноградна долина», які викладено в оголошенні Мінагрополітики від 13.04.2017.  Утім, незважаючи на постанову суду, жодних наслідків не було.

Що ж у радгоспі діється нині? «Протягом останніх двох років змінилося чотири керівники ДП «Радгосп «Виноградна долина». За період діяльності останнього керівника відбулося значне скорочення працівників, а підприємство фактично зупинило діяльність. На підприємстві не проводять сезонних робіт щодо обрізання винограду та ремонту сільськогосподарської техніки. У зв’язку з цим на адресу депутатів обласної ради надходять численні звернення від трудового колективу ДП «Радгосп «Виноградна долина» щодо критичної ситуації, яка склалася на підприємстві». Це витяг зі звернення депутатів Миколаївської обласної ради до Міністерства агрополітики. У ньому народні обранці просять сприяти вирішенню питання щодо призначення Підгородинського директором. Подібні звернення на адресу Прем’єр-міністра та міністерства надійшли з Миколаївської облдержадміністрації, від депутатів Веселинівської районної, Варюшинської сільської ради. Та все має вирішити черговий конкурс, у якому знову беруть участь і Підгородинський, і Суровцев.

Люди проти чужинців

Після звільнення директора люди у Варюшині масово постали проти несправедливості. Вони проводили збори, де висловлювали свою позицію, влаштовували мітинги, перекривали трасу, не допускали до роботи чергових новопризначених керівників. Адже обурені справжнім свавіллям, яке твориться в селі: там масово звільняють працівників, вивозять зібраний врожай, виноградники та поля в занедбаному вигляді.

Звернулися місцеві жителі й до газети «Урядовий кур’єр». Просто задля того, аби їх почули, щоби знали, до якого стану доведено господарство. Колишній бригадир, якого звільнили нові керманичі, Олександр Лазарєв розповідає: «Нові директори знищили господарство. Торік зі 130 гектарів ми зібрали лише із 59. Після цього мали йти у відпустки. Нам сказали, що ще рано, і з Києва повідомлять, коли виходити на обрізування. Сиділи до березня, а потім почали ворушитись. По 21 копійці нам давали за обрізування. За Підгородинського було по 68. Нас не брали офіційно на роботу, гроші давали в конвертах. Зрештою, виноград так і не обрізали, старі виноградники нині не обробляють. Восени нас звільнили, змусили підвали чистити».

Колишній працівник господарства Любов Самсонова веде далі: «Ми приходили на сесію. Депутати нас підтримали. Зверталися зі своїм листом і підписами людей. Нам надійшла відповідь, що лист отримано, але дій немає. Я вже  35 років пропрацювала. Була бригадиром-виноградарем. Болить душа за ці виноградники». Ще одна колишня бригадирка Майя Часовських зазначає, що ніхто насправді не знає, скільки торік було зібрано зерна й соняшнику. Очевидно, що зібрано вдвічі більше, ніж позаторік, але все зникло. «Не було жодних розслідувань та перевірок, — продовжує жінка. — Згодом приїхала «зграя» керівників з Києва. Із запізненням на два тижні все-таки зібрали врожай. Але 100 тонн залишили на полі. Бригадир написав заяву про зняття з себе відповідальності. Згодом нас стали відправляти до центру зайнятості. Я сперечалася, та мені пояснили, що звільнять за прогули. Вони загнали господарство в глухий кут. Мені 54 роки. Де шукати роботу?»

Варюшинці відверті, емоційні, не приховують обурення. Адже їх позбавили не лише рідного господарства, роботи і зарплати. Їх позбавили будь-якої впевненості в завтрашньому дні. Їх, їхніх дітей та онуків. Вони переконані, що єдиний вихід із ситуації — повернення на посаду колишнього директора Миколи Підгородинського. Із цим проханням мають намір звернутися до новообраного Президента України.