Майбутнє об’єднання громад і досі одна з найбільш обговорюваних тем на Черкащині, хоча в багатьох районах уже визначилися в цьому питанні. Активно процес підготовки відповідних документів проходить, приміром, у селах Зорівка Золотоніського, Балаклея Смілянського, Білозір’я Черкаського районів, адже саме ці населені пункти планують стати центрами майбутніх об’єднаних громад.
Сила переконання
У Білозір’ї, де побував кореспондент «УК», вирішили об’єднатися із сусіднім Ірдинем. Тамтешні селяни, як розповів сільський голова Володимир Міцук, спочатку були проти цього, адже не зовсім розібралися в ситуації. Не допоміг і візит делегатів з Ірдиня до білозірців. І лише після організації сільським головою зібрання села, де у переповненому клубі довго радилися і розкладали все по полицях — кому який резон і вигода, — жителі Ірдиня більшістю голосів таки висловилися за об’єднання.
— Я пояснював марність побоювання віддаленого від Білозір’я на 25 кілометрів села Ірдинь, що після об’єднання громад стане складніше виживати. Роз’яснював людям, що їхню школу й садочок в жодному разі не закриють. А якщо у села забракне власних коштів на їхнє утримання, білозірці нададуть субвенцію із сільського бюджету — ресурсів у нас вистачить. Якщо дві громади об’єднаються в одну, то матимемо тільки вигоду: отримаємо 60 відсотків податку з доходів фізичних осіб, а це приблизно чотири мільйони гривень. До того ж нам нададуть фінанси на утримання всіх відділів і держапарату. Отож не використовуватимемо надходження, які отримуємо від податків з оренди землі (так нині дотуємо в селі й освіту, й культуру, й нашу держустанову). Садочку, приміром, додаємо майже мільйон, культурі — понад 200 тисяч. Всі ці кошти, за умови об’єднання громад, підуть на розвиток інфраструктури, чого так потребують обидва села, — каже Володимир Міцук.
Шанс спробувати жити по-новому
Сільський голова с. Балаклея Смілянського району Олена Ковальська, яка одночасно і заступник голови обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад, каже, що була на Чигиринщині та в Черкаському районі і сільські голови переважно розуміють, що таке об’єднання потрібне. Питання виникають інші: як і з ким це робити, на яких умовах, що від того матиме та чи та спільнота. «Є громада, її територія, інфраструктура. І саме громада має вирішувати, скільки шкіл, садочків їй потрібно, кому надавати землю тощо. Словом, як жити. А за нас постійно це вирішують згори. Постійно щось у когось випрошуємо. Навіть соціальні угоди випрошуємо в орендарів землі. Бо вони розуміють, що ми на місцях особливого впливу не маємо. Так не має бути. Водночас повноправними господарями на своїх територіях станемо лише у разі об’єднання територіальних громад, які за правами прирівняють до міст обласного значення. Так, це відповідальність, але водночас це нові повноваження, фінансовий ресурс і наближення послуг до людей», — констатує вона.
І додає, що нині малі села бояться об’єднання, щоб не бути обділеними. Але село Теклине підпорядковане Балаклеївській сільській раді, воно значно менше за наше, але вже все освітлене. Спробуй щось не дати — приїдуть громадою і доб’ються свого. Бо якщо керівник на своєму місці, страхи марні. Нам дали право самим вирішувати, як жити далі. Звісно, рай завтра не настане. Але маємо шанс спробувати.
Набратися терпіння
На Черкащині триває роз’яснювальна робота щодо добровільного об’єднання громад. Керівник обласного Офіса реформ Наталя Даньковська каже, що експерти офіса беруть активну участь у публічних обговореннях перспективного плану об’єднання з сільськими головами, секретарями сільських рад, місцевими депутатами та пересічними жителями. На прохання людей роз’яснюють особливості об’єднання та принципів формування спроможних територіальних громад, відповідають на запитання щодо змін потенційних адміністративних центрів, можливостей приєднання до інших територіальних громад та визначення меж територій.
Під час недавньої зустрічі представників громадського сектору України з сенатором США Томасом Е. Дешлом, де область представляв експерт Офіса реформ Сергій Слинько, обговорили й реалії реформи самоврядування на Черкащині. Зауважуючи повільність змін, сенатор наголосив, що реформування не відбувається блискавично, оскільки Україна йде до демократії тільки 20 років, а США — 200. І хоча вони зробили чимало, сенатор оцінює демократію у штатах на 8 із 10 балів. Він висловив свою повагу українцям, які просувають реформи, і побажав успіху в розбудові нового будинку демократії, свободи та можливостей.
На зустрічі обговорювали кроки, які має зробити міжнародна спільнота та громадянське суспільство для просування країни у демократичному напрямі. Врахували й пропозиції Сергія Слинька — необхідна міжнародна підтримка тих громад, які вже вирішили об’єднатися, і підготовка «агентів змін» у кожній з об’єднаних громад, які допомагали б у реформах.